мені несила кричати
а так хочеться..
коли за сміхом подій
виринає безодня жалю.
мені несила кричати.
а чи станом моїм заклопочеться
хоч жоден
хто проходив наскрізь оцю втомлену сутність мою?
мені несила кричати.
лиш безпека здається на обрії
десь покинула затінок
стій!
я кричу..
а чи справді у висловах жодної
думки
чи слова
немає ні сенсу, ні сили, ні мрій?