Сьогодні нам розказували про літачки, і, може, я не зовсім уважно чула, про що. Але я відчула, як розповідали.
Це був дідусик, в окулярах і з сивиною. Соняшний, живий, легкий, летючий і щирий. Тепло і світло було у невеликій, холодній, вогкій кімнаті від того, що він там.
Я люблю людей, які розчиняються в своєму захопленні.
І ще, він сказав золоту фразу: У нас тут всі дружні, конфронтацій немає тому, що ми шукаємо спільне, а не те, в чому наші погляди розходяться.
Отака собі оаза, де в літаку взаєморозуміння життям пролітає понад 100 ентузіастів:)