Без заголовка |
Практически все мы покупали очищающие полоски для носа, ну те самые, которые против черных точек. Все, прекращаем это делать, мы же умницы, а чтобы дополнительно быть еще и красавицами, возьмем все в свои собственные руки и с этого момента станем делать эти полоски сами. Ну это для того, чтобы не тратить лишнего и чистить не только нос, а хоть все лицо и прилегающие окрестности.
И что вы считаете нам понадобится? Думаете какие-нибудь секретные ингредиенты? Ха! Ничуть не бывало, берем то что есть на каждой кухне:
А теперь отмериваем необходимые элементы, смешиваем их в стеклянной посуде и разогреваем в микроволновке в течение 10 секунд. Хотя точно указать время довольно трудно, некоторые особо мощные модели справляются с этим и за более короткое время, тут уж вы сами смотрите и регулируйте, договорились?
Все смешалось и растворилось? Замечательно.Теперь действуем быстро, пока все не застыло - наносим смесь на нужное место при помощи кисточки, хотя это не принципиально, можно даже ложкой и оставляем на 15 минут до полного высыхания и этакой стянутости кожи.
|
|
Без заголовка |
– А ты очень красивая, – сказал он.
Это могло быть как правдой, так и нет – Сара сама не имела на этот счет определенного мнения, но слова эти однозначно прозвучали для нее как предупреждение: "Осторожно, псих!"
(c) Майкл Маршалл "Соломенные люди"
|
|
Без заголовка |
Причина половины наших жизненных ошибок в том, что мы чувствуем там, где нужно думать… И думаем там, где нужно чувствовать!
|
|
Без заголовка |
Куда ни глянь – везде рекомендуют диеты от старых, проверенных чуть не во времена кроманьонцев (скушайте этот корешок, и вы будете стройной, как охотница на мамонтов!), до новомодных (пейте пиво, заедайте яблоками, и вашей фигуре позавидуют все топ-модели мира!). А так ли они нужны, эти диеты? Стоит ли давиться яблоками, запивая их кефиром, нервно сглатывать слюну при виде куска колбасы?
О полноте, связанной с какой-нибудь болезнью, или о полноте, которая мешает нормально жить и губит здоровье, рассуждать не будем. Тут как раз все ясно. Если из-за лишнего веса страдает организм, значит, от этого лишнего нужно избавляться.
|
|
Без заголовка |
|
|
Без заголовка |
|
|
Без заголовка |

|
|
Без заголовка |
Хочу быть независимым человеком...
Найти работу, получать зарплату, завести новых знакомых, жить счастливой жизнью и не о чем не заморачиваться... Я знаю, у взрослых тоже есть много своих проблем, но от своих "подростковых" проблем я устала. Надоело...
Слава богу, что до взрослой жизни уже рукой подать... Побыстрее бы... Еще буквально 4 месяца... Выпускной 28 мая и все! Другая жизнь...
Много планов...
Мечтаю о собственной квартире, в которой я буду жить сама, встречать рассвет с чашкой чая и клубничным пирогом, куда-то спешить, торопиться, приходить домой вечером, ужинать, принимать гостей, друзей, общаться на общие темы, веселиться, отдыхать... Я люблю теплые, дружеские компании и вообще такую атмосферу...
Наверное то, что я написала, является сейчас моей главной мечтой и целью в жизни...
Иногда, надо выговориться... Все просто... Без лишних слов...

|
|
Без заголовка |
Сиджу перед вікном "в клітинку" на залізному табуреті, накритому старою газетою із заголовком "Юлю засудять, але не посадять". Камера приблизно п'ятнадцять квадратних метрів. Зліва, вибачте, "параша", а справа мирно сплять дві мої сусідки
Цей лист Юлія Тимошенко передала сайту "Українська правда" власноруч під час перерви у черговому судовому засіданні. Ми публікуємо його без виправлень та редакції. Натомість редакція продовжує чекати на відповіді лідера "Батьківщини" на питання, що були передані ще в перші дні арешту.
П'ять годин ранку. Нарешті зібралася з думками та силами написати…
Сиджу перед вікном "в клітинку" на залізному табуреті, накритому старою газетою із заголовком "Юлю засудять, але не посадять". Табурет накрили газетою задовго до мого арешту, але я нічого не стала змінювати – нехай тут все іде своїм шляхом.
Камера приблизно п'ятнадцять квадратних метрів. Зліва, вибачте, "параша", а справа мирно сплять дві мої сусідки – симпатичні інтелігентні жінки – киянка та львів'янка, які нічого не мають спільного з місцевим контингентом. Типові представниці середнього класу, які для корумпованого режиму є символічними жертвами показушної боротьби з корупцією.
Стіни камери обмазані якимось спеціальним білим розчином від тарганів, за вікном хтось голосно та нецензурно свариться.
Напружено намагаюсь думати, що знаходжусь в історичному легендарному місці для всіх політично-непокірних українців, бо саме тут утримували Першоієрарха Української греко-католицької церкви Йосипа Сліпого, саме тут народився наш великий вчений Олександр Богомолець, мати якого "народниця" Софія Миколаївна колись була засуджена до десяти років каторги. Багато інших непокірних режимам томилися в цьому СІЗО. Все це так, але історичні аналогії мало допомагають у ці хвилини…
СІЗО критично перевантажене і, створюючи в цьому переліміті дискомфорт справжнім злочинцям, моє тіло живе окремим від душі життям… Воно ходить по темним смердючим підвалам з брязкаючими залізними засовами в оточенні вражаючої кількості озброєних людей, їздить "автозаком", та обливається потом у бетонних мішках розміром метр на метр з ґратами завтовшки з руку.
Це лише моє тіло обшукується та принижується, а душа, якимось дивним чином, живе своїм життям – переплавляється та набуває нової суті – нової любові, нової віри, нової гордості та нових сил.
ЛЮБОВ
Якісно нова, яку я почала відчувати на межі фізичного болю. Малюнки дітей та їхні улюблені іграшки, що всупереч тюремному режиму просочилися до моєї камери. Квіти, куплені за останні гривні зовсім незаможними людьми та принесені на засідання суду.
Звичайні чесні люди, які ризикуючи життям, кидаються під колеса "автозаку", ночують у наметах на вулиці під дощем та дулами ОМОНу, приїжджають на мітинги і пікети, прориваючись через заставні загони ДАІ, сигнали машин на підтримку біля суду, мільйони людей, які, звертаючись до Бога з молитвами за своїх дітей і рідних, називають моє ім'я і навіть вірші ув'язнених та написи підтримки на стінах тюремних дворів для прогулянок – все це ще раз стверджує мене в готовності служити дорогим моєму серцю українцям без будь-яких умов та дивідендів так як зможу і там, де зможу.
Це не клятва і не присяга. Це моя група крові, моя ДНК, зміст всього, що я намагаюся робити, можливо, з помилками, але викладаючись на всі сто.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Це слово вже давно затерте та дискредитоване. Словосполучення "відповідальність політика" перетворилося на оксюморон. Непідробну відповідальність державного діяча перед народом неможливо створити лише правильними законами та страхом покарання.
Справжня відповідальність – це перш за все стан душі, внутрішня моральна самоцензура. Цю відповідальність я відчула у повну силу, коли дізналася скільки людей (а головне, яких людей!) звернулося до суду з проханням дати мені свободу та поручилися за мене.
Голови майже всіх українських релігійних конфесій; видатні українці, які все життя присвятили боротьбі за незалежність України; справжні Герої України, а не ті, які при Кучмі встигли купити це звання за немалі гроші; легендарні політв'язні радянських часів; дисиденти 60-х; відомі всьому світові письменники, які для патріотичних українських душ вже давно стали живими легендами; знакові дипломати; справжні журналісти, які ніколи ні під кого не підлаштовували свій голос; видатні співаки та музиканти, спортсмени, лікарі, вчителі, шахтарі, металурги, аграрії.
Частина людей, які зараз за мене поручилися, на останніх президентських виборах були "проти всіх". Можливо, помилки, яких я припустилася як політик, як людина, були значимі для прийняття ними такого рішення.
Вибачте мене, дорогі моєму серцю люди, якщо я десь не додумала, не доробила, або щось зробила помилково. Подвійні стандарти ніколи не жили в моїй душі і ніколи не житимуть. Ті, хто сьогодні намагаються зі мною розправитися, це добре знають. Тому і травлять.
Дякую всім, хто за мене поручився. Кожен підпис і кожне ваше слово підтримки, ваша довіра і ваше пробачення – все це і є для мене непохитним фундаментом моєї МОРАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ на все моє життя перед кожним з вас, перед кожним українцем. Це почуття неспівставно сильніше за будь-яку формальну відповідальність, прописану в законах.
НАДІЯ
Перший день у суді після арешту. Кожна клітина просякла тюремним смородом і після СІЗО навіть електричне світло в залі суду взагалі виглядає, як сонце. Знаходжу сили не проявити слабкість жодним поглядом та жодним рухом.
У залі рідні обличчя та рідні очі повні болю та рішучості. Але коли я побачила Бориса Тарасюка, Анатолія Гриценка, Славу Кириленка, Арсенія Яценюка, Миколу Катеринчука, всіх самооборонців, Юрія Кармазіна, представників здорового крила "Нашої України", коли дізналася, що Віталій Кличко перервав свої тренування і повернувся в Україну вести головний бій за свободу та демократію, я зрозуміла, що НАДІЯ Є …
І якщо моє ув'язнення – це своєрідна плата за єднання опозиції, то…в усьому, що робить Господь є зміст, який ми поки що, можливо, не розуміємо.
Я дякую вам, дорогі мої колеги, за те, що ви сьогодні поряд. Зараз я вже знаю, що у нас все вийде і не тільки в цьому тісному подвір'ї на Хрещатику, 42, а в стратегічній перспективі України.
Немає таких позицій, якими б я не поступилася заради нашої єдності, немає таких умов, яких би я не прийняла заради можливості діяти спільно. Об'єднання опозиції розпочне процес поляризації суспільства на МИ та ВОНИ.
МИ – це всі, всі, всі, хто ніколи не зможе сприйняти бездуховність, антиукраїнськість, несвободу, несправедливість та клептократію режиму.
ВОНИ – це божевільні, які вірять, що на президентських виборах придбали Україну без народу, без волі, без душі, як приватний бізнес для родини.
ВОНИ – це поганий жарт Господа з "вінками", "йолками", "міжгір'ям" та "братвою".
МИ та ВОНИ – це той єдиний життєво важливий "розкол", який треба вітати, який дасть можливість мобілізувати всіх та через рік "ЇХ" відправити назад в минуле та надійно замурувати ту нору, з якої вони періодично виповзають. Тільки так МИ зможемо отримати можливість побудувати справжню європейську країну і побудуємо – у мене немає в цьому жодного сумніву.
ГОРДІСТЬ
Сьогодні це нова гордість за мою команду. Не ту, яка лізла в усі двері та вікна, коли я працювала в Уряді, а ту, яка сьогодні стиснувши зуби під дулами ОМОНа, під політичними кримінальними справами тримає останню лінію фронту перед встановленням диктатури.
Тримає без адмінресурсу, без кулуарних домовленостей, без грошей, без доступу до ТВ, без подвійних стандартів…
Моя знекровлена режимом команда і є сьогодні головною політичною армією, яка зберігає шанс для країни. Коли я бачу їхні червоні від недосипання очі, бліді від емоцій обличчя, спостерігаю як в таких умовах вони стали спина до спини і в умовах військової дисципліни тримають стрій, і ще наносять удари по диктатурі як в Україні, так і за її межами, я відчуваю ГОРДІСТЬ за них – яких критикують, провокують, лякають, підкуповують, але не можуть зламати ні морально, ні політично.
ВПЕВНЕНІСТЬ
Тепер я впевнена, що західна світова демократична спільнота не залишила Україну віч-на-віч із загрозою диктатури. Твердження експертного середовища, що Україну обміняли у великих геополітичних домовленостях, не відповідає дійсності. Ми НЕ САМІ перед обличчям пострадянських викликів.
Мене приємно вразила потужна, дієва і щира реакція світу на переслідування опозиції в Україні. Нас – Україну – підтримують, нам бажають добра, свободи та справедливості.
Я вдячна світовій демократичній спільноті, всім лідерам Європейського Союзу, лідерам та політикам демократичних країн, своїм колегам по Європейській народній партії, українській діаспорі по всьому світові, неурядовим та правозахисним організаціям, євродепутатам, дипломатам, експертам за їхнє вагоме слово, за їхню позицію, за захист України. Вірю, що ви всі допоможете Україні підписати та ратифікувати Угоду про політичну Асоціацію з ЄС.
Сьогодні на межі міжнародної ізоляції не Україна, а Янукович та його клани. Вони вже можуть почати віддавати свої закордонні паспорти кенгуру з Міжгір'я. Бо, мені здається, у цих тваринок скоро залишиться більше шансів бути прийнятими в світі, ніж у їхніх господарів.
ЗАРАДИ ЧОГО?
Навіщо мені всі ці випробування? Таке питання мені задають деякі люди. Вони радять домовитися з режимом, визнати Віктора Януковича законним Президентом України, встати перед потішним судом та назвати їх уповноваженого в суді "Ваша Честь".
Ще радять ці люди попросити у Януковича для себе свободи та права на нормальне життя, пообіцяти піти з політики та не заважати їм ґвалтувати нашу Святу землю.
Мені до найменших подробиць відомо, як Янукович щоденно управляє процесом розправи, і що в нього немає жодних моральних або раціональних обмежень в діях, які гарантують йому збереження влади.
Люди, які радять мені такі примітивні речі, не розуміють, що мені нічого не потрібно від Януковича та його зграї. Моя Свобода та моя Віра зі мною, далеко за межами цієї смердючої тюремної камери.
Один мій близький друг часто у мене питає словами Шварца: "Хто ти лицар чи перехожий? Якщо перехожий, то іди собі з Богом. Якщо лицар, виходь на бій…". На це питання я давно дала собі відповідь.
Через каламутне скло тюремної камери досить важко щось розгледіти, зокрема і "світле майбутнє", але я маю свій Символ Віри в Україну, який вже давно дає мені справжню ціль і справжній сенс жити, дає сили, але про це я напишу вам у наступному листі.
Зараз я за ґратами, але я всім серцем поряд з вами.
Юлія
P.S. Дякую "Молодій Батьківщині" і всім, хто збирав для мене квіти. Мені їх, правда, не дозволили передати, але я знаю, що вони є…


|
|
Без заголовка |
|
|
Без заголовка |
|
|
Без заголовка |
В жизни есть две цели, к которым следует стремиться:сначала получить желаемое, а потом насладиться им.Только мудрейшим из мудрых удается второе.
(с) Логан П. Смит, американский писатель
|
|
Без заголовка |
|
|
Без заголовка |

|
|
Без заголовка |
Я не плакала из-за тебя, не просила Бога вернуть любовь, я просто билась в истерике и тихо молила, чтобы Бог помог забыть тебя. (c)
|
|
Без заголовка |
Когда-нибудь мы обязательно встретимся.Почему я так в этом уверена ? Просто я очень хочу этого, а мечты имеют свойство сбываться.Конечно, я изо всех сил пытаюсь убедить себя в том,что ты для меня уже ничего не значишь, и у меня это даже почти получается. Но в тайне от всех,даже от самой себя, я ,как и прежде,безумно желаю встречи с тобой.
Теплым весенним деньком, я отправлюсь по каким-нибудь важным делам.Спущусь в метро, забегу в вагон поезда и устроившись на сиденье начну размышлять под стук колес, как я это всегда делаю. О чем я буду думать? Об одежде, книгах, последних сплетнях,услышанных от подруги, обо всем, только не о тебе ... Я уже давно отучила себя думать о тебе , чему несказанно рада...
Выйду на станции "Киевская" ,что бы сделать пересадку. Ускорю шаг.Я всегда стараюсь пройти эту станцию быстрее. Почему ? На этот вопрос я боюсь ответить даже себе самой. Ну вот я уже на перроне. Я повернусь, чтобы посмотреть, не виднеется ли там, из туннеля, поезд, и... Показалось ?
Сколько раз я слышала этот голос во сне, наверное только благодаря этому, я еще помню его - до боли родной голос. Я обернусь и увижу тебя . Когда-то, на этой станции, мы с тобой встретились в первый раз. Я помню все:как ты меня стеснялся,как я пыталась разговорить тебя - шутила,смеялась, как мы потом пошли в парк. Тогда ты был для меня совсем чужим, совсем недорогим, но не смотря на это, я могла себя вести с тобой весело и непринужденно, я чувствовала,что нравлюсь тебе, и почему-то была уверена в том, что ты мой, мой навсегда. А сейчас, ты стоишь рядом со мной - такой родной , такой возлюбленный, такой выстраданный и такой "не мой". Я притворюсь, что рада тебя видеть, как простого старого приятеля, но не больше. Улыбнусь и заведу беседу на постороннюю тему. Что будет твориться у меня в душе ? Об этом никто никогда не узнает, в том числе и ты.
А ночью, свидетелями моей немой истерики будут только звезды. На следующий день, я пойму, что все таки это плохо,когда мечты сбываются.
|
|
Без заголовка |
Самое важное для девушки, это ЛЮБОВЬ К СЕБЕ. Нужно любить себя ни смотря ни на что. Любить себя утром, сонную и лохамаутю. Любить себя днем, припудренную и нарумяненную. Любить себя вечером, перед сном, усталую и расслабленную. Любить себя бесконечной бузусловной любовью. Это залог счастливой жизни.
Практически все девушки, в первую очередь стремятся понравится мужчине. Этим желанием живут всю жизнь, Бьются за мужскую любовь всеми силами. соревнуются с другими женщинами,перекраивают себя ЛИШЬ БЫ ЗАСЛУЖИТЬ любовь мужчины. Это дорога в некуда.
Все что нужно, так это любить себя!!!Полюби себя, страшную и ни кому не нужную и в один миг, множество мужчин, прибегут к тебе. Если все в тебе складно, если внешность твоя идеальна, но нет любви к себе, мужчины даже не посмотрят на тебя!!!
Люби себя и живи этой любовь. Пусть именно она наполняет твою жизнь. Единственный человек, который всегда будет с тобой, никогда не предаст, не обманет - ТЫ САМА. Только ты у себя есть на всю жизнь. Так люби себя!!!Мечтаешь о том, что бы найти человека, который будет обожать тебя и в горе и в радости ? Посмотри в зеркало!!! Этот человек ты!!! Полюби себя и ты наконец-то найдешь то, что искала - бесконечную, чистую,искреннюю любовь. Кто еще сможет так любить тебя, кроме тебя самой !?
Относись к себе так, как бы ты хотела, что бы к тебе относился ОН. Уважай себя, заботься о себе, ухаживай за собой, считай себя самой красивой в мире. Каждый раз, когда смотришь в зеркало, говри себе комплименты.
Старайся всегда хорошо выглядеть, только делай это не для кого то а ДЛЯ СЕБЯ ЛЮБИМОЙ! Одежда твоя всегда должна быть чистой и опрятной, не обязательно модной и дорогой. Лицо твоя должно быть всегда ухоженным!Не размолеванным а ухоженным!
В первую очередь думай всегда только о себе !Не бойся быть эгоисткой! Всегда соблюдай толкьо свои интересы! Не подстраивайся! Не пытайся заслужить любовь!
Цени людей, которые относятся к тебе хорошо, доброжелательно. Всех остальных ты должна просто игнорировать! Не обращать на них внимания! Никогда не жертвуй сабой ради других! Никогда!
Если ты не хочешь, что бы тебя предвали, обманули, унизили, разлюбили, не нуждайся не в ком!!!! Кого можно предать? Того, кто доверяет другим, кто пологается на других. Доверяй только себе! Кого можно обмануть? Тому, кто верит в первую очереь другим! Верь только себе! Кого можно унизить? Того, кто ищет подтвержения своей значимости.Откажись от этого. Прими как данность, что ты личность достойная уважения. Уважай себя сама. Не делай смыслом жизни любовь какого-то определенного человека к себе. Смысл жизни - жить в любви к себе.
Все остальное лишь дополнение.
|
|
Без заголовка |
Как только мужчина полюбил женщину или женщина мужчину, немедленно приходят требования. Женщина начинает требовать, чтобы мужчина стал совершенным, просто потому, что он любит её. Как если бы он совершил грех! Теперь он должен быть совершенным, теперь он должен внезапно сбросить все недостатки – просто из-за этой женщины. Теперь он не может быть человеком. Или он должен стать суперчеловеком, или он должен стать фальшивым, обманщиком. Естественно, стать суперчеловеком очень трудно, поэтому люди становятся обманщиками. Они начинают притворяться, актерствовать и разыгрывать игры.
Запомните, никогда не требуйте совершенства. У вас нет права требовать что-либо от кого-либо. Если кто-то любит вас, будьте благодарны, но не требуйте ничего – потому что он не обязан любить вас.
Если кто-то любит – это чудо, будьте трепетны перед этим чудом.
(c) Ошо
Любовь
|
|
Без заголовка |
С выбором можно помочь, но его нельзя навязать — то есть можно, но надо точно знать, что ты ломаешь чужую жизнь.
© Арина Холина "Письма на воде"
|
|
Без заголовка |
_____
А Вы когда нибудь замечали тот самый момент, когда зима переходит в весну, ночь в утро, момент когда сахар растворяется в чае или как лак засыхает на ногтях?
Так же незаметно мы отпускаем тех за кого долгое время держимся из-за всех сил.
И возможно именно в эту минуту в каждой из нас происходят незаметные глазу перемены. Все в мире так изменчиво... Невозможно уловить момент когда именно к тебе приходит счастье.
(с)
Anja Ann
|
|
Без заголовка |
_______
Если у мужчины красивые руки, по - настоящему красивые, он не может быть уродливым внутри.
Руки не лгут, как лица.
(c)
|
|
Дневник forever_alone_ |
|
|
| Страницы: [1] Календарь |