Економіка України з приреченістю суїцидники продовжує свій шлях в нікуди, руйнуючи залишки зв'язків з колишнім найближчим і наймогутнішим торговельним партнером, яким є Росія. За минулий період 2015 року, згідно з даними міністерства аграрної політики і продовольства України, експорт української агропродукції в Російську Федерацію зменшився на 72,9% (на 683 100 000. Дол.) І впав до рівня 253,8 мільйона доларів. Повністю припинилися поставки згущеного молока, яєць, зернових злаків, насіння олійних культур, кондитерських виробів з цукру, тютюну та замінників тютюну. У той же час, відбулося і зниження імпорту товарів з РФ - на 63% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Це падіння експорту та імпорту стало рекордним за всю двадцятитрирічну історію українсько-російських відносин. Подібне ставлення до Росії, як до економічного партнера, було б виправданим у випадку відкритості та доступності інших ринків, наприклад, європейського. Однак, в Євросоюзі проблеми зі збутом своєї агропродукції. Страйки європейських фермерів, які виливають молоко на вулиці міст і знищення надлишків сільгосппродукції - це все відгомони цих проблем. Саме тому в Євросоюзі і введені квоти на імпорт і внутрішнє виробництво агропродукції. Тобто в схемі, де в рамках своїх квот європейські виробники повністю забезпечують внутрішній ринок, стороннім місця немає, а українцям і поготів. Що ж стосується Росії, то в рамках програми імпортозаміщення, яка була введена у зв'язку з санкціями, за минулий рік був досягнуто збільшення виробництва м'яса на 500 000 тонн, а за підсумками тільки дев'яти місяців 2015 року - на 530 000 тонн. При збереженні подібного темпу зростання 2017 може стати останнім роком імпорту м'ясної продукції. Подібні процеси, можливо, не такими темпами, але відбуваються і в інших галузях пов'язаних з продуктами харчування. У 1991 році, перед референдумом, де стояв питання про вихід України зі складу СРСР, одним з посилів націоналістів був: «Досить годувати Росію!», «Перестаньмо годувати Росію і заживемо!». Для багатьох жителів України цієї нехитрої формули досягнення загального благоденства було достатньо, щоб проголосувати за відділення. І ось, через 23 роки, це гасло як ніколи близький до свого втілення в життя. Тільки вже очевидно, що від того, що перестали годувати Росію, жити на Україні краще не стали і благоденства не настало. Скоріше навпаки. Автор: Валентин Авраменко Джерело ? Ключові слова: Політика, Україна, Економіка Опублікував Віктор Бобошко, 26.11.2015 в 17:51