............

осень началась еще 2 недели назад...
могу сказать,что такого ее прихода у меня никогда не было...я ощущала каждую ее минуту,я чувствовала ее порог, я чувствовала предел, меня уносило далеко и отчетливо...я даже запах ее ощущала! мое сознание было взломано,но взломщик тоже был на пределе...он был в замешательстве,я чувствовала,как он метался в своих оболочках...и что-то дикое и потустороннее кружилось рядом,но не показывало свой облик...но я чувствовала это всеми своими клетками! в определенные моменты мне становилось страшно...даже мурашки бегали по коже...еще начинались моменты дикого безудержного веселья...я предчувствовала сражение...воздух электризовался! еще хотелось даже плакать,но потом наступало спокойствие, тревога отступала....
а утром с восходом солнца пришло очищение...
здравствуй,осень!вот и закончился еще один этап в моей жизни...перевернулась еще одна страница...
а впереди белый лист... и очищение...
я очень люблю скорость...

случай из практики....

продолжаю трудиться на благо родины.даешь прием всех краснопольских детишек.оно как-то и их жалко,не виноваты же они в сложившейся ситуации в нашей медицине, а с другой стороны,кто же пожалеет тетю-доктора и ее еще не совсем дестройнутую нервную систему?...всех не пережалеешь...вот отсюда и растет мнение о черствости и цинизме врачей!
так вот.пришла сегодня на прием ко мне одна дамочка с грудным малышом.это уже повторный визит,поэтому типать меня начало еще с момента,когда я только узрела ее в коридоре из своего кабинета!потрясающее впечатление от прошлой встречи еще слишком свежо с прошлого раза.не затянулись раны боевые...
в первый визит она требовала назначить ее малышу что-то от кашля,причем немедленно!а то у него там ТАКОЕ творится в груди!!!и мы пьем СТОПТУССИН!осматриваю ребенка.ну,почти как классический дневник получается о том,как кожные покровы и слизистые чистые,розовые,дыхание пуэрильное(так на самом же деле не придерешься!),хрипов нет,тоны сердца громкие,ритмичные.вот.говорю мамаше,что,мол,малыш здоров и я ничего у него не нахожу,назначать лекарства просто так я бы не хотела...на что она,хмыкнув,ответила,что ей все понятно(ну,конечно,сидит какая-то пигалица,только что выпустившаяся из института) и ушла.через день ее принимала зав.пед. Подозреваю,что тоже ничего не нашла,поскольку назначила какую-то безвредную хрень малышу,чтобы мать отстала. Мамаша сама решила,когда ей прививать ребенка,мол,она сама отлично разберется. прошло около полторы недели.и вот сегодня она снова у меня!!!
--"на что жалуетесь?"
--"у него ночью такой жуткий кашель,что он задыхается!"
--"можете приблизительно звучание кашля продемонстрировать?"
(показывает какую-то фигню)
--"назначения заведующей принимали?"
--"нет"
--"почему?"
--"мы пьем стоптуссин"
--"помогает?"
--"нет.еще хуже стало.там у него ЗАСТОЙ уже какой-то!!!"
(я думаю хуже!здорового ребенка фигней всякой поить!сама попробуй,не так еще закашляешь!!!)
--"вероятно,у вашего ребенка с легкими все нормально,потому что трубочкой прослушивается физиологичное дыхание. а покашливание может быть из-за того,что повышенное слюноотделение,т.к. скоро полезут зубы,и эта слюна во время сна стекает на голосовые связки и рефлекторно возникает кашель после пробуждения!"
--"нет,это не тот кашель.я знаю!это у него ЗАСТОЙ уже какой-то там творится!я уже сама начинаю кашлать как он!наверное там ЗАСТОЙ и МИКРОБ какой-то завелся!что же это за микроб!ну,что же нам делать?"
(попить зеленки наночь и вправить маме мозги на место.полечить ее шизофрению)
--"давайте тогда сделаем рентген-снимок его грудной клетки и сразу все прояснится,что там у него внутри.а еще сдадим анализ крови и мочи"
--"а это на пушкина в поликлинику надо ехать?эээ,нет,не надо,наверное.это слишком далеко ехать"
--"ну,а я пока не буду ничего назначать вашему малышу"
--"ну,тогда прививки мы не будем делать.до свидания!"
--"до свиданияаааааааааааааааааааааааа!"
ЯДУ ДОКТОРУ СКОРЕЕ!!!!ЯДУ!!!!!

ЗАНАВЕС

:-)

:-)

В колонках играет - ночные снайперы "земляничная"
Настроение сейчас - :-)

19.07.07
лето продложается просто феерично под девизом "надо радоваться,не надо напрягаться!" А радоваться воистину есть чему: убегающие вдаль рельсы из открытой двери курилки последнего вагона поезда, едущего в Керчь, компания близких по духу друзей, с которыми даже просто помолчать кайфово, приблизившееся и ставшее реальностью теплое море с перламутровой водой вечером, мириады звезд над головой, пиво "Крым" и бутерброды с мягкой булкой,намазанной маслом, а сверху кусочки подкопченной селедки, камень в море, выбравшийся на который просто удобно сидеть и созерцать Тузлу и бороздящие черноморскую акваторию корабли, утренние бодрящие ранние заплывы в море, традиционное поедание дыни на набережной, а также пиво с креветками в компании с дыней, лихорадочный поиск джинсовых шортов,стрельба в тире, чувство полнейшего счастья, сплошная радость от того, что ты просто можешь находиться здесь,радоваться жизни просто так, мытье головы из литровой кружки, а также аналогичный душ на причале, жирные чайки, предвкушение новых походов и перемещений,море, море,море......:-)))
а потом пришли "канадские лесорубы"......:-)))))))))))))))))))))
--------------------------------------------------------------------------------------------------

хороши вечера на Змеинке...

снова,как и в прежние добрые керченские вечера, у нас по программе стейки,жареные на берегу моря на мангале.такой кайф!:-)
под ногами море,впереди очертания Тузлы, великолепный воздух, ощущение полнейшего блаженства, кружечка прохладного пива и ароматный дымок...время ближе к закату...на горизонте разъезжаются большие корабли...
--------------------------------------------------------------------------------------------------



------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

20.07.07
встретились с Ксюхой и Ко. после "канадских лесорубов,ехавших в Дамбай"...а утром нас разбудил собакин, который всю ночь проспал рядом с нами. такой вертлявый и задорный!:-))))первая мысль с утра после сна на причале в спальнике на каремате-"ну,и зачем же вчера было столько пить коньяка?"...вот если бы канадские лесорубы...:-))))хотя данный вопрос здесь абсолютно был неуместен! компания киевлянина Алексея и Повелителя была зумительно прелестна!таких задорных и зажигательных посиделок полуночников давно не помню:-)
заплыв в прохладном утреннем море творит чудеса!прихожу в тонус постепенно. пару глотков чая или другой жидкости возвращают на прежнюю орбиту.все-таки в Тот-Лебен я сегодня попаду!:-)
о самой крепости см. у belava, она ее впечатлила будь здоров!:-)
а мне запомнилась ежевика, эфедра крымская, из корней которой вырабатывают эфедрин,а ягоды сладкие и съедобные,практически дикие пляжи, любовь к которым возрастает с каждым годом, прозрачное чистое теплое море,горячий знойный воздух, пиво,охлаждающееся в море у камней, помидоры и огурцы,вымытые в морской воде, шешорская бусина на красной нити,чудесно соединяющая 2 главных события моего лета, маленький мышонок в заброшенном зале крепости, какие-то жуткие кузнечики-мутанты, пожирающие мух и ос, будучи зажатыми в руках Виталика, позднее возвращение на Змеинку,блуждание с огромными глазами вдоль дороги с камышами, огромный бутерброд с салом и помидором перед сном, заплыв в ночном море...
а утром был чай с ежевикой.завариваешь свежую заварочку,бросаешь туда ягоды, немного сахара,садишься на скамейку на террасочке и наслаждаешься:-)))
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

--------------------------------------------------------------------------------------------------
Джинсы превращаются...

а нифига они не превращаются:-) в очередной раз убеждаюсь, что Керчь-волшебный город! целый день искала себе везде короткие джинсовые шорты, их нигде не было, даже в магазине "55". А потом попала в магазин харьковской обуви, где был отдел дешевых шмоток. там висели джинсы за 55 грн, которые было решено обрезать а-ля короткие шорты. решимость была четкая, креатиффчег полнейший:-)Но! прийдя домой на нашу террасочку, я примерила их заново, они мне так приглянулись в качестве джинсов, что было решено отставить обрезать!:-) вот так совершенно неожиданно я стала счастливой обладательницей новых джинсов!а к шортам с дестройнутой молнией завтра куплю булавку:-)
--------------------------------------------------------------------------------------------------


вторая часть моего морского лета прошла еще более драйвово!

еще

исчо

фотки

буг

У повній нетерплячці зустрілися на вокзалі у дуже радісній атмосфері,

остаточно роззнайомилися усі з усіма і рушили у дальню путь. Потяг був

ацько-пекельний, що трохи прибомбило деяких з нас? свіже повітря було чимось

міфічним та нездійсненним!
ти немов вклеівся намертво у простір вагону. До повної уяви моменту слід

додати верхні бокові полоці у різних частинах вагону! а ще я дізналась,що

мене „відселили” на іншу верхню полицю,бо так було зручніше для сусідки по

вагону. Сперечатися не було сенсу,бо яка різниця на якій з верхніх полиць

спати до ранку? Ніч пройшла як зазвичай у потязі. А саме дико боліли суглоби,

бо я зі своїми зростовими показниками не вміщаюся геть ні на одну полицю у

вагоні!
І ось вона вранішня Вінниця! Все всередині заспівало на різні голоси,

радіючи пречудовому ранку! Ми наближаємося до омріяної події! Ми стільки

чекали на неї! Гуррррраааааа!!!!:-)))))
Вокзал у Вінниці трохи чудернацький. Я ніде не бачила, щоб першу та останню

колії відокремлювали дротяними тинами. А ще якась дивакувата нумерація „перша

колія першої путі”.... а ще....ну, то ладно...:-)
Дісталися Воробіївки. Погода була трохи неласкава до гостей, тому

наша делегація понатягувала на себе усі теплі речі, що привезли з собою.

Хмарилося. Але ніщо не псувало нашого щастя. Того самого щастя просто

знаходитися у цих мальовничих краях?
Зареєструвались. Отримали по симпатичній намистині і попрямували до наметового

містечка лагодити собі хатки. Дорогою почалися дивуватися організаційним

досягненням як-то свіже зрублені туалети трикутної форми, різнокольорові

мусорні баки з сортируванням сміття за морфологічно-характеристичними

ознаками,та ще й з написами на двох мовах (я в дніпропетровську такого не

бачила? ) Першим випробуванням став намет. Бо ніхто з наших дівчат не ставив

ніколи в житті самостійно того намету... Але, як кажуть, було б бажання?
По-друге, непогано було б нарешті поснідати, бо кортіло дуже! У

пошуках чогось їстівного натрапили на гарнісіньких привітних тіточок, що

пропонували свіженького супчика за цілком соціалістичними розцінками! Бо де ще

знайдеш тарілочку свіженького ароматного супчика за 1.50 грн? Тільки уві сні.

а ще й з м’якеньким хлібчиком...:-) Тітоньки були з Тульчина. У перший день

харчувалися виключно у них. А ще запам’яталися свіженькі пиріжечки з

різноманітними начинками, а особливо з вишнями...все за тими ж соціалістичними

розцінками. І смачнісінька смажена курочка....
Далі було орієнтування на місцевості та ознайомлення з ландшафтами!

Те, що подія відбувалася на величезній території коров’ячого пасовиська, не

було навіть сумнівів! Бо сліди різної консистенції цієї без перебільшення

великої у всіх проявах та розуміннях тварини знаходилися скрізь! чомусь одразу

згадалося дитинство... коли мама працювала за розподіленням лікарем у селі,

мені було десь років зо три. ми йдемо через коров’ячий вигін, я одягнена у

біленьке пляттячко,біленькі шкарпеточки,на голові біленький бантик,а навколо

скрізь такі ж самі, як я вже згадувала, сліди великої худоби... і я така мала

гарненька святкова дівчинка неодмінно знаходила найсвіжіший слід, а тато

завжди такий мовчазний, чомусь скрипів зубами, напевне хотів щось багато

сказати, витирає мені ніжки, а обличчя в нього чомусь невеселе.... і так було

всі рази, скільки ми святкові переходили через це пасовисько... і я чітко

згадую цю картину....ех, дитинство-дитинство....
так от!з місцем з’ясовано. Вразили новісінькі стовби,що виросли посеред

мальовничих галявин,що вкопані,певно,турботливими руками:-), новісінькі

телефонні будочки від укртелекома, "укрпошта",що оперативно розвернулася понад

Бугом та забезпечувала свіжою пресою ("мамо, ти "артмозайку" не купуй, куплю

я, бо нам до галявини щойно завезли свіжого номера!:-)). Крокуємо далі.
першим придбанням стали мед з різно трав'я та медовуха!От

смакота!:-)Медовуха-це таке файнезне вино, зроблене на калині та медові, що

зігріває душі,серця та допомагає піднімати настрій, проганяти кепські думки та

почуття! перевірено на собі!:-) це я вам точно кажу! бери хоч півлітра,хоч

літр,хоч.... дядечко спочатку гостинно пригощає, а ти вже потім розумієш,що

без неї нікуди не підеш:-)так от! усі ці цікавини розташувались понад чарівною

річкою Південний Буг. Мальовничість якої просто зводить з розуму і причаровує

навіки...її стрімкі потоки, латаття, камінці, пороги...вона прекрасна у

будь-який час доби! можна сидіти і дивитись на неї дуже довго. але справ було

багацько! то ж сидіти та милуватися часто не було коли. навколо фестивальне

життя проносилось з блискавичною швидкістю та дуже насичено, то ж "хоч

розірвися" стало щохвилинною правдою:-) хотілося осягнути геть усе,але...куди

б ти не посунув,хоч у містечко ремісників, хоч до річки, хоч просто вештався у

наметовому таборі, хоч заліз на пагорба, хоч попрямував до школи--скрізь,

скрізь були захоплюючі дійства та події!!! а ти лишень один, і голова у тебе

одна, і ноги усього дві, і прикріплені вони до одного тулуба... а так хотілося

б осягнути усе...крокуємо далі. о!містечко ремісників! це така штука,де

кожного разу хтось з нашої делегації неодмінно губився та застрягав. бо там

було стільки цікавинок! і кожного разу кортіло щось придбати, і кожного разу

щось нове. з першого й по останній день belava, lynx77 та я застрягли намертво

біля концептуального одягу "Мокша". то така штука надзвичайна! я закохалася з

першого погляду! особливо вразили написи, цитовані з Антонича...просто

неймовірно! і самі речі такі привабливі...вирішили неодмінно замовити восени

прямісінько зі Львова:-) купила у подарунок окарину-голуба.цвірінькає дуже

приємно:-) але по-справжньому ми застрягли у чайному будиночку. ото був

розслабончик!:-) на кольорових візерунчастих подушечках,що розкидані на

соломі, під блакитним розмальованим наметом, слухаючи чарівну мелодію різних

там, гітари, піаноли, сопілки, присьорбуючи надзвичайний чай,що готує

справжній майстер із трав,зібраних з усього світу...мммм....можна

промедитувати цілий день:-) ледве вирвалися з цього солодкого полону:-)
але все ж таки подій було багато навколо, то вирішили йти далі. і ми потрапили

на справжнісіньку веселуху! а саме на майстерню українського народного

танцю!ото було ооо!ооо!ооо! це така завзята штука! але все не так просто,як

могло б здаватися. щоб виходило щось більш-менш пристойне, треба розібратися

з рухами, порахувати ритм, запам'ятати цю комбінацію.але якщо це все

второпав...:-)ото було весело і кльово!!!:-)неймовірно! "ойра-ойра!" ще довго

лунало у думках та серцях!
а ввечері вже головне дійство розгорнулося біля концертної сцени. Сподобалися

всі учасники, бо як воно може не подобатися, коли під літнім вечірнім небом,

на чистому повітрі, на мальовничій галявини у цілком приємній атмосфері серед

багатьох, кому подобається таке ж саме і щось невідчутне об'єднує всих

навколо...ех, краса та й годі!:-) "Тайко Драммерс" причарували енергійними

ритмами, точністю рухів. "Очеретяний кіт" з Вінниці порадував етно-роковими

композиціями, а особливо історією про кіномеханіка...аж сльоза

нагорнулася...брати-білоруси з "Троїці" взагалі дуже милі,драйвові, та мова

білоруська гарно сприймається:-) Transkapela з Польщі додала драйву та

підготувала до енергійної танцювальної програми. А хедлайнери першого дня з

Москви хоч і визвучувались дуже-дуже довго майже зірково, та після першої

пісні були пробачені аудиторією та сприйняті дуже завзято!:-) бо ці маестро з

циклами пісень про метро, тварин,кохання та ін. просто розірвали аудиторію

своєю енергетикою:-))) наостанок програми на малій сцені виступав театр "Дах"

з виставою "Макбет" під музичним супроводом ДахаБрахи. дійство просто чаруюче!

стоїш і не можеш ворухнутися!заснула я тієї ночі без задніх ніг:-)
Другий день розпочався не менш жвавенько. і знову у пошуках чогось

їстівного. на цей раз ми товаришували з іншими тітоньками,що куховарили у

польовій кухні і питали якихось дивних талонів... "а талони у вас є?" але

тітоньки були людяними тітоньками і годували нас за гроші без тих химерних

талонів.картопелька з олійкою та сарделька--кращий із сніданків!:-) після

сніданку покрокували знову у чайний будинок та у гончарну майстерню. Замовили

чай з багульником. Гончар творив дива у всих на очах. шматок глини

перетворювався на неймовірні речі з кожним обертом колеса...гнучкість форм та

образів зачарувала! здається, все так елементарно і легко...круть-верть і

виліпив горщика...але то все тільки здається!
У чайну завітала Василиса:-) дівча років трьох. таке жваве та цікаве:-)

запропонувала робити їй ляльок з соломи. спочатку змайстрували якусь комаху, а

потім дитині закортіло бегемота!ото вже складне завдання:-)а ще ми займалися

спонтанною творчістю. нам принесли різнокольорових штукенцій з глини та ниток.

а ми вже робили усілякі фігури та порозвішували їх у наметі.
Але особисто для мене головною подією того творчого дня стала

майстерня ірландського танцю!ото вже було омріяне та довгоочікуване свято!

немає слів,щоб описати всю мою радість та щастя!:-)))доречі, є в них щось

споріднене з українськими танцями. та й у народів наших є багато спільного...
так от!хотілося навчитися танцювати неймовірно! важливо второпати самі

рухи,чітко в'їхати в ритм та рахунок, запам'ятати порядок рухів. тоді така

веселуха розпочинається!:-)джига,ріл фореве!!!моє серце залишилося з вами

навіки!:-)окрема увага до Київського гурту "Рун", що грає гарну кельтську

музику.честь і хвала оцим людям! шкода,що у Дніпрі немає таких завзятих

ентузіастів....а також школи з ірландського танцю...(сумно-сумно зітхаю...) це

те, що мені потрібно! так от! я закохалася у боуран.це ірландський барабан.

дівчина Оля,що грає на цьому інструменті, росто молодчинка! такий ритм

завзятий, така експресія!я просто у захваті! буду в Києві, неодмінно завітаю

на їх концерт. я взагалі то нерівно дихаю до барабанів та усіляких

віолончелей, бас-гітар...та іншої ритм-секції. але бауран!...то все!мені

капець настав:-) а потім розпочався гарний дощик:-) і ми їли на обід суп з

дощем...це був ще один меджік-момент...Білявка запропонувала створити свій

власний гурт, до якого вже є гарна назва. "суп з дощем":-) це той момент, на

якому засипався не один гурт. влучна назва--це вам не тут і "нє

здєсь":-))треба обміркувати пропозицію.
ще того вечора був Сашко-лірник та його добрі та сонячні казки. так

тепло-тепло від цих спогадів:-) гарний чолов'яга.
потім ми повернулися до табору та вперше зварили на вогні собі чай.

посьорбуючи його,ми слухали спів здаля від сцени... і було дуже хороше:-)
до сцени ми дісталися,коли виступав гурт Мерліна Шепарда,у який просто

закохалася Білявка.а моє кохання того вечора ще було попереду... і воно просто

розірвало мене на шмаття:-) це були чехи з "Чанкішоу",що співали про одноногий

народ, несли культуру та мову цього народу у маси:-) і великий співак,

одягнений у все біле, з чарівно-чаклунським вібруючим тембром,що сколихнув

натовп та додав такого перцю!!!:-))))я просто шаленію від однієї думки про

них!на диск вже не вистачило коштів....:-(((( тепер буду шукати де тільки

можливо!і я знайду:-) вдалося записати тільки маленький шматочок виступу на

відео у фотоапараті.а потім закінчилося місце у пам'ті на картці.
Ранок третього дня розпочався з епічної трагедії. якась зовсім нетвереза

дуже лайлива дівчинка,що час від часу несамовито верещала, погрожувала якомусь

цілком врівноваженому хлопчику жорсткою розправою. це було так епічно:-)така

купа матюків,що лилися досить струнким потоком! порадував експромтний гурт

якогось сусіднього намету, що бадьоро виспівував "доброе утро палатка

напротив!". настрій піднято!:-)
того дня я знову дочекалася ірландських танців. виходило вже більш-менш

пристойно. основні моменти я второпала! ми з Настею навіть польку навчилися

витанцьовувати. стільки радощів від цього! я добре розумію молодь тих часів. з

таким дозвіллям! можна тільки позаздрити!
а ще ми врешті решт зібралися на прогулянку по тому березі ріки. зробили ще

кілька фоток мальовничих краєвидів. насолодилися смаком медовухи, що просто

творить дива та повертає до радощів життя:-)
ще багато приємних моментів було того дня, але то вже зовсім довгі спогади...
зібралися додому.встигли тільки на виступ гурту "Рун", станцювали наостанок

неймовірні джигу,ріл та польку. то було просто щастя!!!:-) зробили спонтанне

фото напам'ять. виявилося,що серед танцючих багато кого з ЖЖ. то ж величезний

привіт усім!!!:-)))особливо,хто впізнає себе на фотках:-)
то ж свято відбулося!стільки приємного,доброго,сонячного! хочеться неодмінно

повернутися! і ми неодмінно повернемося!:-) треба тільки чогось дуже-дуже

бажати!

исчо чуть-чуть исчо:-)

и исчо.....

исчо фотки:-)

Жили у старой женщины
Две рыбы фугу.
Одна белая, другая серая - две веселых рыбы.

* * *

Сын серого козла жил у старой женщины.
В бамбуковую рощу ушел пастись.
Изменчиво все в этом мире, вечны лишь рожки да ножки.

* * *

Вышел из тумана
Месяц с лицом самурая.
Обнажил меч из кармана кимоно.

* * *

Братья Эникэ и Беникэ
Лакомились суси.
Чем бы не тешилось дитя, лишь бы не пило сакэ.

* * *

Пожилая женщина
Сеет горох на склоне Фудзи.
Ох.

* * *

Кошка скончалась.
Мех уж не тот на хвосте.
Помалкивай или отведай.

* * *

Жадный человек подобен говяжьему мясу,
Барабану далекой Турции,
Соленому плоду огурца.

* * *

Рисовую лепешку испек самурай.
Кого угостить?
Самурай, самурай, кого хочешь выбирай.

* * *

Потеряла лицо Таня-тян -
Плачет о мяче, укатившемся в пруд.
Возьми себя в руки, дочь самурая.

* * *

Сын быка движется неровной походкой.
Вздохни полной грудью - кончаются татами,
Падения не избежать.

* * *

Собрались простолюдины - кому водить?
С громкой речью шагает вперед
Шишел-мышел-сан.

* * *

Чичичи, ловкая древесная обезьяна,
Помогает продавцу кирпичей, дергает веревку.
Дивные звуки.

* * *

Девочка и мальчик вместе гуляют по саду камней.
Тили-тили-рисовая похлебка,
Будущий муж и жена.

* * *

Пляшут на одной ножке довольные торговцы рисом -
Обманули неумного человека
На четыре кулака.

* * *

Строг этикет самурая:
Кто ругательным словом обзывается -
Тот сам называется так.

http://jazz.koktebel.info/programm.php

В поезде ехали как тот чукча из анекдота, который поменяться не мог, потому что не было никого. Полвагона свободных мест, а у нас боковые полки. Закат был совершенно феерический (билась головой в дверь тамбура с мыслью "останови колымагу"). Помянули несбывшийся кадр "Черниговским белым". Заснула под Васильева и Арефьеву. Ровно в 3-30 утра проводник устроил жесткую побудку. Первой мыслью при выходе на перрон была та, что с момента моего последнего посещения Киева в ноябре климат изменился мало. А я, оптимист, взяла с собой запасную футболку вместо толстого теплого свитера. Так и пришлось ходить в двух футболках и одной майке)
Первым утренним поездом метро - в Мариинский парк, практически безлюдный в столь раннее время (и хорошо, никто в кадре не мельтешит). По дороге к Крещатому парку нашли странное сооружение с названием "Мост влюбленных". Прошли не в ту сторону, целоваться не стали, ибо все одного полу, негоже. Крещатик (надоел уже, ибо просто по нему ходить неинтересно, а "Вокруг света" с историей каждого здания - весьма занимательной, надо заметить - естественно, не взяли). Чудесный завтрак в "Домашней кухне". Над столиком висит табличка, извещающая о том, что пиво вместе с хлебом появилось у человека около 10000 лет до н.э. Думаю, за все это время потребность в пиве успела генетически закрепиться, поэтому пиво - это полезно))) Чипсам повезло меньше - всего лишь 1853 год.
Университет (Ботанический сад в честь оползней закрыт). На вокзале встречаем Аллу - приехала из Кременчуга, полтора года не виделись. Хорошо, когда встречаешь человека через время, а он стал живее, ярче. Почему-то и самому становится от этого светлей. Да и мы ее потом весь день удивляли собой)))
Ботанический сад (который второй, у черта на куличках). Красиво, масштабно, но с нашим счастьем не нашли ни одного цветушего растения, кроме как на клумбе. Сняла шотландский пейзаж ("надгробный камень над могилой Дункана Макклауда"), отыскали сад магнолий, а дальше пришлось убегать.
"Країна Мрій" - в картинках см.выше. Народ собрался самый разнообразный - кто-то уже сразу пришел в этно-стиле, кто-то пытался перевоплотиться уже на месте. А столько бегающих серьезных дядей с большими камерами я не видела со времен Коктебеля. Обзавелись ленточками и в составе купальского шествия прошли от Андреевской площади до Співочого поля. Рядом с гуцульским оркестром идти было вполне весело и почти не напряжно. Был забавный момент, когда купальский всадник на своем чудо-коне заглох и его толкали все желающие, но заснять это не удалось - все-таки мой фотоаппарат слишком медленный для репортажной съемки. На Співочому полі расположились на траве и разжились горячими чаем и картошкой. Играли Бурдон, Carpathiana и Khaled. Когда стало совсем холодно, завернулись в простынь - вполне этничную, с мелким оранжевым цветочным орнаментом, чем не вышиванка))) la_felis с этой простынью даже послужила объектом фотосессии для одного из серьезных дядей. Уходили ночью, когда Khaled доигрывали Aicha и начинался дождь. Было хорошо.
Чудом не заснули до поезда. Дальше не помню. Проснулась, когда проводник пытался меня высадить в Днепродзержинске.
Хорошая получилась разминка перед Воробьевкой :)






добавлю только фоты свои:-)

"Смысла жизни не существует и смысла поступков тоже. Мы можемчрезвычайно много, но мы до сих пор так и не поняли, что изтого, что мы можем, нам действительно нужно. Если поступок принес вамудовольствие - хорошо, если не принес - значит, он был бессмысленным..."


А. и Б. Стругацкие"Улитка на склоне"

вот сижу на вокзале в киеве..жду поезд в днепр...фест прошел просто супер-здорово!!!:-)жаль,быстро уезжать.....вымоталась просто жуть!!!
дали будэ:-))))

В колонках играет - дэйв брубек
Настроение сейчас - уже восстановленное

ну,вот и пришел тот долгожданный день того самого выпускного экзамена...а оказалось,что не совсем и долгожданного...получилось,что больше неожиданного...
т.е.как оно на самом деле было?
ты шел к чему-то,шел,причем 6 лет!это я об учебе в студенческие годы в Медакадемии...на первом курсе все было так возвышенно!романтично!пафосно!хотелось всех вокруг спасать,лечить,белый халат...ну,и всякая другая иллюзия.потом,разглядев всю систему изнутри,оно как-то попустило...притормозило даже...разукрашивала все это безобразие наша студенческая внеурочная жизнь,которая,несмотря на полный временной загруз,вытягивала нас на волю к жизни мирской,дарила незабвенные минуты полного расторможения,безбашенности,безудержного веселья:-)большое спасибо ей за это:-)полный респект!
потом наступил 4 курс и трудовые ночи на подработке в больнице в качестве среднего медперсонала,благо статус стал позволять заняться этим...и тут немного стало прорезываться зрение и видение реальности...той самой медицинской реальности,именно такой,какой она есть,без иллюзий,прикрас,возвышенностей. и стало осознаваться,что приехали...нет,разочарование того,что ты не на своем месте,не наступило.занимался ты действительно тем,чем хотелось и нравилось,несмотря ни на что.но!ради чего?как вообще в таких условиях?мыслимо ли это?несоответствие затраченных ресурсов и приобретенного взамен просто ошеломляло!до сих пор остается это гадкое,разрушающее чувство...представление и воображение лопнули,как мыльный,далеко не радужный пузырь...
и вот через 6 лет ты получаешь на руки кусок пластика,дающий тебе право продолжить учебу в интернатуре,приобрести,так сказать,специальность.до этого тебя огрели по башке реальностью еще несколько раз,правда...ну,там сначала разрешили выбрать себе дело всей жизни по душе которое,а потом решили отобрать его назад!зачем же по душе?нельзя!надо так,как скажут,в лучших совковых традициях!чтобы хорошо тебе не было!
и вот интернатура началась:-)мало того,что 2 года,вместо традиционного одного,так еще и непонятно чем заниматься надо было.врач-интерн--это вообще отдельный классификационный вариант.по большому счету это экземпляр,способный хорошо писать стандартные фразы в историях болезни,облегчая тем самым,труд доблестных ординаторов,попросту избавляя их от надоевшей тупой работы вместо полезного дела,а именно толкового врачевания...даешь 20 историй в день!а можешь 30?!а можешь...?!на-до-е-ло!заграницей интерны дерутся,чтобы ассистировать старшим коллегам,перенимать опыт.а наш интерн отличается отменными писательскими способностями и скоростью заполнения бланков.так в полубезделии,полуапатии,угнетенности самоосознания прошли 2 года.а думали,что они будут тянуться вечно...спасали лишь дежурства по собственному желанию в месте,где очень хотелось бы работать и заниматься тем,чем действительно хочется...там учили многому и давали делать многое...хорошо хоть это поддерживало мысль и осознание,что ты все еще на своем месте и что отчаиваться не стоит!желаемое на самом деле близко и осязаемо...:-)
и вот идиотский выпускной экзамен...первая его практическая часть у постели больного прошла великолепно:-)вторая теоретическая явилась огромным приветом из той самой системы,которая упоминалась в начале...когда тебя лажают гранды профессорской элиты ни за что, ни про что,высказывая совершенно бесполезные маразматические идеи и мысли...но уже как-то не трогает,давно выработалась устойчивость к подобному и иммунитет:-)пару минут мучений и все будет ок...
а потом вручение сертификатов,дающих право самостоятельной врачебной деятельности...а ты,по большому счету,к этой самой деятельности,оказывается,не готов...сказались многие факторы...не тому учили,не так,зря...
оказалось,что всем новоиспеченным докторам невыносимо грустно стало...вот она эта зеленая бумажка-сертификат,к которой вел этот безумный восьмилетний марафон!а на финише не так уж хорошо...хочется завыть от тоски,от результата,от масштабности всего ужаса...не стало даже слов никаких,не радостно,не злобно,а пусто...очень пусто...и...холодно...
потом грустное отмечание данного события...поняли вдруг,что закончилась она,та самая золотая жизнь и прошли они вот те самые годы золотые,что последний раз мы были сегодня именно в том статусе...не бу-де-т бо-ль-ше э-то-го все-го!!!и не находилось никаких слов...впереди полная размытость и непонятность....и та самая взрослая настоящая жизнь!