дістав з пам"яті історію свого життя... не знаю навіщо.. просто захотілось... порився... бля.. а як всетаки міняютьсяі люди... допер до думки що людина не є константою... ми всі ветерани броунівського руху(пижжана цитата)... побачив як еволюціонували і мої погляди... була колись людина думки якої здавалися мені якимись над філосовськими страшенно цікавими... це було давно.. пройшло багато часу.... читаючи щоденник тієї людини я не знаходжу нічого для себе цікавого... просто я зустрів дівчину з настільки багатим внутрішнім світом.... ту яка полонила мене... своїм розумом і красою.. яка стала всім... всі інші мені здаються нецікавими і сірими в порівнянні з нею...не щодавно мене відвідала думка... забагато слів щось.. я просто її кохаю..................