Читала сегодня этот пост. Он о том, как мы общаемся с Богами и как Боги общаются с нами. Очень вдумчиво так, внимательно. И тут одногруппник (дело было в универе) за моей спиной рассказал изумительный анекдот:
"Йде собі мужик. Чує - голос всередині говорить: «Зупинися і копай тут». Мужик думає: "Та ну, дурня якась!" Голос знову говорить: "Зупинись і копай тут!" Мужик знову не звертає увагу. Голос: "ВСТАНЬ і КОПАЙ!" Мужик думає: "Ну, спробую" Копає, копає. Викопав мішок золота! Йде далі, голос йому говорить: «Кинь мішок в море». Мужик думає: « Зараз напевно таке вже щось знайду, ну таке... Все життя багатим буду!». І кинув у воду. А внутрішній голос: «Бачив, як булькнуло!?»
Вот так и с нами. Иногда мы выдаем неосознанное за желаемое, а потом еще и обижаемся что всё не так, как нам хочется.