Про мовчання,як засіб почути |
Так однаково починається наш день: ти прокидаєшся,я вирушаю в дорогу. Так по різному ми починаємо день, ти молишся,я відмовляюсь визнавати свої помилки. Прокидайся,люба! Можливо ми ще встигнемо навести наші годинники на один. час, можливо колись ми обидві прокинемось о 23-й хвилині. У тебе ніжні пальці,у мене не чуттєва шкіра. Я боюсь,що колись не почую тебе. Ти закриваєш очі,я дивлюсь на тебе-ми вміємо разом відвертатись від проблем. Наші легені в унісон видихають при палінні. Ти переживаєш за людей,які не розділяють твоєї думки.але не помічаєш,шо твій смак ніжніший,за їх уявлення про досконалість. Я піду тією дорогою,де буде шанс зустріти тебе.
Комментировать | « Пред. запись — К дневнику — След. запись » | Страницы: [1] [Новые] |