Я сама себе руйную. Я бігаю по колу, знаючи, що змінити нічого не можна. Потрібно просто усвідомити, що неможна... що неможуть з"явитися почуття нізвідки.
Просто трохи боляче і моторошно... я замерзла... так хочеться трохи тепла, так хочеться трохи надії,
хоч малюсіньку краплинку любові...
Нема більше сил ні для чого... хочу чути лише твій голос, відчувати лише тебе.
Хочеться прокинутись і усвідомити, що це був лише сон...
Зі мною ж так не буває...
Маленькі солоні краплнки, нічого не варті краплинки, плювати на те що це витікає моя душа...
Тепла, затишку і тиші, щоб хтось погладив волосся, заспокоїв... хтось, кого нема...
Я занадто багато хочу...
В усьому винна лише я.
Я знаю.