Ми з"являємось на цей світ самотніми. Проте залишаючи його хочеться мати хоча б з ким попрощатись.
Вже змалечку ми знаходимо собі друзів,або вони знаходять нас. Зовсім не важливо хто кого першим побачив. Проходить час, проблема хто виграє у піжмурки відкидається далеко на задній план. Все набагато серйозніше. У такі моменти хочеться,щоб хтось був поруч. Розповісти все,а коли вже немає сил,то просто помовчати. Для цього і існують друзі. Дорослішаючи
розумієш,що не всі вони є вічними. Немає нічого вічного. Проте я вдячна всім,хто робив моє життя хоть трішки приємнішим. Навіть тим,які просто змушували посміхатись.
Добре,коли тобі нагадують,що це день твого народження,а не збільшення віку.
На мою думку дружба не повинна мати вікових чи статевих меж. Людей потрібно цінити не за матеріальним,а за духовним статусом.
Дружба грунтується на взаємопорозумінні.
Друг це коли завжди. Можливі дрібні непорозуміння та сварки. Адже в кожного на все свої причини.
У мене є кілька справжніх друзів. Надіюсь,що з часом вони ними залишуться,а не стануть просто знайомими.
"Друг-це той,хто входить у наші двері,коли весь світ виходить через них" Джоунс Е.