Помирає людина. Потрапляє в рай. Її зустрічає апостол Петро. Людина:
— Пробачте, що вас турбую, але у мене до вас є одне запитання.
Апостол:
— Слухаю вас.
— Скажіть, у чому був сенс мого життя?
— Вам дійсно треба це знати?
— Звичайно.
— Пам’ятаєте, ви у 1983 році їздили у відрядження до Красно-дара?
— Е… Ну…
— І ви ще познайомилися в купе з попутниками.
— Мабуть…
— І ви пішли разом у вагон-ресторан.
— Так.
— І за сусіднім столиком сиділа жінка.
— Можливо.
— І вона попросила вас передати їй сіль.
— Е-е-е… Може бути…
— І ви передали їй сіль.
— Так.
— От.