Іноді писатиму українською, хоча рідна мова для мене все ж таки російська.
|
|
Воскресенье, 02 Марта 2008 г. 19:01
+ в цитатник
Настроение сейчас - взагалі позитивне... А ще причиплюся трошки до теми мовної політики.
Історії не пам'ятаємо взагалі. Скільки намагалися у XІX столітті зробити всіх російськомовними примусово - а що ж вийшло?..
До цього ще додам: чомусь у Казахстані, де державно закріплені дві офіційні мови, казахська набрала оберти. Але чому?
Чи не в принципах, схожих до третього закону Ньютона, наші негаразди?..
Це так, роздуми... Я поважаю саму мову, але не примусові методи її запровадження. Я не можу уявити переклад первинно українських творів на будь-яку іншу мову. Хоча книжки читаю взагалі рідко: праця, музика...
Прошу пробачити мені можливі русізми: не спілкувався українською 7 років, стільки ж не писав єю.
Метки:
мовна політика
історія
українська мова
-
Запись понравилась
-
0
Процитировали
-
0
Сохранили
-
santolina обратиться по имени
Воскресенье, 02 Марта 2008 г. 19:49 (ссылка)
Ну, воно, я тобі скажу, таки щось вийшло - ті всі заборони мови, ємські укази і валуєвські циркуляри зробили свою справу: українську мову і досі багато хто вважає провінційною, неповноцінною, сільською, ледве не діалектом... Скажімо, у театрах забороняли грати п’єси на міську тематику українською мовою - лише про село, всі ці Наталки-Полтавки... Так само забороняли грати світову класику рідною мовою, ну і так далі, у всіх галузях, книги забороняли, викладання у вузах... Системна провінціалізація, одне слово.
Щодо Казахстану - то їм, ясне діло, легше: російська надто далеко родом від казахської)) Не те що нам та білорусам))
А щодо примусових методів запровадження - то це все політичні страшилки. Роз’єднаною країною дуже легко керувати...
Ответить С цитатой В цитатник