В колонках играет - Pink Floyd - The Wall
Настроение сейчас - Тоді було куйове...

Жінка, котра бажає відчути кохання,
В шалених очах легкий присмак згасання,
Сьогодні вночі щось в ній обірвалось,
Чи серцю то просто недовго здавалось…
Відверте мовчання і стукіт коліс,
Мала порожнеча, мала і на всіх.
Напроти сидить її світле бажання,
В мовчанні, в думках в тяжких коливаннях,
Далеко, чи близько – немає різниці,
Ці очі для всіх, не для всіх лиш зіниці.
Палання, згасання – все знову, по колу.
Розбити, спалити, до верху, додолу.
Вслухаючись в кожне не сказане слово,
Вона роздягала цю Душу для нього.
Для кого? Не варто втручатись в безодню.
Несамовитому серцю бракує неволі.
Хай він не згадає ні слова, ні звука,
Не згадає він зараз, тоді – її слухав.
Так як було не буде, а буде інакше,
Для кожної волі своє власне щастя.
В думках нісенітниця спалених часом
Думок, не сховатись, ні одному, ні разом.
У темряві тихо видряпувать сили,
Щоб бачити, дихати, щоб серце знов били.
Вона наче крига, що дала розколи,
Розтоплена, випита до самої втоми…
Вона хоче спати і просто спочити…
Вона хоче в ночі цю втому лишити…