¹ Часи минулі змалили наділи
що Завулон із Нефталимом мали;
та майбуття звеличить шлях приморський,
країну Зайорданську,
та землю Галілеї.

² Народ, що в тьмі живе,
узрить величне світло;
над тими хто в країні,
де тьма - як смертний морок,
яскраве світло всяє.


³ І Ти нарід помножиш,
і радість їх побільшиш.
Й перед Тобою веселитись стануть,
як на жнивах радіють,
немовби здобич ділять

⁴ Бо те ярмо, що гнобило його,
і палицю, ту що його вражала,
й батіг гнобителя
Ти зломиш як у день,
поразки Мадіама.

⁵ І воїнське взуття,
і одіж, що просякла
від крові - віддадуть
на спалення вогню.

⁶ Бо хлопчик в нас родився,
дано тепер нам Сина,
і владу всю покладено
на плечі на Його,
і ймення нарікуть
Пеле-Йо'ец Ель-Ґібор Аві-'ад Сар-Шалом,
Предивний,
Радник, сильний Бог і вічности Отець,
Князь миру

⁷ А царству Його й миру,
не буде меж; і Він
посяде на Давидовім престолі,
щоб втвердити його,
й судом Своїм вкріпити
віднині і навік.
А це учинить так
ревнивая любов
Єгови Саваофа.

⁸ Супроти Якова - послано Боже слово,
і впало на Ізраїля воно,

⁹ щоб знав увесь народ,
Єврем і Самаряни,
котрі у гордім серці
своїм слова мовляють:

¹⁰ "Упало цегляне -
збудуємо камінне,
не стало сикомор -
їх кедрами заміним".

¹¹ Й тоді Господь підніме
супроти них Рецина,
і ворогів озброїть проти них.

¹² Арамеян зі сходу,
а з заходу прийдуть
филистимляни,
і на повний рот
із жадібністю будуть пожирати
Ізраїля.
Але при всьому тому
гнів не відвернеться Його
і руку не простягне Він Свою.

¹³ Але народ, до Того, Хто їх б'є
не звернеться,
не йде до Бога Воїнств.

¹⁴ І відруба Господь
в Ізраїля і голову і хвіст,
і пальму і тростину,
у день один:

¹⁵ старійшина і знатний - голова,
а хвіст - пророк, що науча обману,

¹⁶ Й вожді цього народу
його ведуть невірними шляхами,
і гублять тих усих,
хто вслід за ними йдуть.

¹⁷ Тому Господь
радіти юнакам його не буде,
і не помилує сиріт його і вдів:
бо всі вони злочинні й лицемірні,
і нечестивістю їх сповнені уста.
Та і при всьому цьому
гнів не відвернеться Його
і руку не простягне Він Свою.

¹⁸ Бо беззаконня пломенем палає,
жере і чагарник, жере і дерева,
палає гуща лісу,
і дим стовпом стоїть.

¹⁹ Від гніву Господа,
потьмарилась земля,
народ став як пожива для вогню;
не милує людина свого брата.

²⁰ І справа схоплять
і залишаться голодні,
і зліва пожиратумуть і знов
не наїдяться,
кожен буде їсти
руки своєї плоть.

²¹ Манасія - Єфрема,
Єфрем - Манасію
і вдвох вони - на Юду.
При цьому гнів ще не відвернеться Його
Й рука Його простягнутою буде.

---

© Переклад українською: Завалко Валерій Миколайович