Ясний місяць гаї освітив,
Солов`ї мене в юність вернули,
Коли я ту дівчину любив,
Яку пам’ять повік не забула.
Пахне травами руса коса,
Небесами виблискують очі,
Та далека, чарівна краса
Дотепер відпускати не хоче.
Соловей мені знов наспівав,
Про красуню, що ходить у сни,
І повів, немов Бохус гуляв,
У квітучих луках, навесні.
Я у пам’яті все записав,
Про чаклунку усе зберегла,
Але чомусь в раю заблукав
І уже наяву не прийшла.
Приспів.
Як хороше, як зелено,
Квітками все устелено,
Зозулиця кує.
Птахи чарують піснею,
Розквітчаною весною,
А місяць світло ллє.
Гаї дарують пахощі,
На серці ніжні радощі,
Душа кохання п’є.
Всі роки мені марилось,
Ми під вербою бавимось,
Зигзиця нам кує.
Я по Хрещатику іду,
Майдан піснями зустрічає.
Я тут кохану віднайду,
Десь тебе поряд відчуваю.
Живуть у розпалі свята,
По всіх кутках музика грає,
Цвіте дівоча красота,
Але душа тебе шукає.
Приспів.
Я вже чую рідні кроки,
Я кохаю, як в ті роки,
Відлітає мить розлуки,
Я цілую твої руки.
Бачу очі смарагдові,
Наче птахи, летять брови,
Уста ніжні, малинові,
Любі щоки калинові,
Чую тихі милі кроки
Як в ті роки, через роки
І усмішка на всі щоки,
Через роки, як в ті роки.
Ходять красуні молоді,
Серце тебе в них уявляє,
В моєму буйному житті
Милішої ніде немає.
Я по Хрещатику іду
Майдан радіє, не стихає.
Надіюсь милу десь найду,
Бо серце лиш її кохає.