Понедельник, 25 Февраля 2008 г. 00:57
+ в цитатник
Приключение героя
Старичок протянул вам небольшой флакон с золотой пробкой, наполненный жидкостью цвета благородного белого вина. - Самое ценное приключение для того, кто не побоится быть настоящим героем. Это приключение будет только вашим, от вас зависит, как оно начнётся и чем кончится. Как бы ни пошли дела, вы останетесь главным действующим лицом в этой истории. Завоевать мир? Спасти мир? Вам всё по плечу. Но не думайте, что это будет легко. Роль Главного героя во все времена была самой почётной, но и самой опасной. И если даже вы склонны задирать нос - у вас есть на это право. И всё-таки, будьте осторожны. Мне не хотелось бы потерять такого покупателя
Що ж це я про сумні і про сумне. Так поринула в думки, що й не розповіла про ту, що я таки попала на концетр Бумбокс в цирку. Так от - емоцій море, словами не передати. Так, що ось кілька фоток...
Один комент навіяв старі роздуми. ДЛЯ ЧОГО ЛЮДИ НОСЯТЬ МАСКИ?
І справді, ми вдягаємо їх не задумуючись. Я в цьому ще раз переконалася буквально кілька днів тому. Людина, яку я знаю трохи білбше, як півтора місяці, та й бачила за цей час буквально 4 рази мені скала(Буквальної цитати я не відтворю, щось типу)"спочатку, як тільки ми познайомилися в мене бела про тебе інша думка...бла-бла-бла...до тебе було страшно заговорити, бо думав, що ти пошлеш, зразу піся першого сказаного слова в твій бік, куди подальше...і тд... ". Так от до чого я веду, от ця людина думку змінила, тому, що побачила мене без жорсткої маски, але багато хто, так і не дізнається ХТО Я.
Інколи цих масок буває так багато, що й забуваєш своє справжнє відображення в дзеркалі. Хіба це вихід одягати маску, щоб сподобатися людям, які тебе оточуюють? Та з іншого боку, а в нас хіба є вихід?
Я звичайно розумію, що на ці заптання неможливо дати якусь конкретну відповідь, та все ж варто кожному подумать про себе, поглянути в дзеркало і постаратися впізнати відображення на ньому...
P.S. Вибачте усі,кому довелося читати цей маразм, просто воно вже настільки наболіло, що просто хотілося висловитися.
В колонках играет - S.O.A.D. - Lonly day Ну, що ж життя починає потрохи наладжуватися. Я йду на концерт БУМБОКС. Але одне все не дає спокою...скоро День Валентина... Тепер я реально погоджуюся зі статтею в якомусь журналі, де було сказано"...якщо у вас немає того кому б ви хотіли присвятити День Святого Валентина, то присвятіть його собі, адже себе варто любити неменші аніж когось..."
А якщо так задуматися, що таке любов?і чи вона взагалі існує?може дійсно це якась хімічна реакція в нашому мозку?
Я вважаю, що кохооя не існує. А існує лише дружба, довіра, приязнь до людини. Коли спочатку двоє людей разом, між ними існує якась іскра, запал, потяг. Не побоюся навіть сказати, що це інстинкт. Потім ці двоє разом, бо відчувають звичку і відповідальність за дітей, а що далі???
Звичайно, коли ти йдеш по вулиці і бачиш пару людуй похилого віку. які йдуть підручку, це приємно і ти на мить думаєш"Ану ж це і є кохання?" Та проходить час і тиу цьому всьому розчаровуєшся і думаєш що далі? де ж істина у відповіді на це запитання? Можливо відповіді і неіснує? можливо усе це пусті балачки? Справді навіщо задумуватися про те чого неіснує?
Скидайте свої думки на цю тему.
P.S. ви вже вибачайте, кому довелося це читати, потрібно було діти кудись емоції.
Коли вже нарешті закінчиться цей напряг!!! Так хочеться спокійно сісти, поставити якусь хорошу музику(Бумьокс) і просто розслабитися. Та ж ні, Вдома напрягають, репетитори напрягають...Куди від усього цього втекти, де сховатися???
Немного мечтательности, немного меланхолии, немного задумчивости. Ты талантлив и разносторонне развит. В тебе сочетается цинизм и романтика, чувство юмора и склонность к депрессивным состояниям, мрак и стремление к свету. Ты не стремишься к сближению с людьми, скорее предпочитаешь наблюдать за всеми со стороны, и это помогает тебе быстро ориентироваться в любой ситуации. Любишь красоту и ищешь ее во всем, прежде всего, в окружающих тебя людях. Это нередко приводит к созданию собственного «прекрасного» мира и часто впдаешь в депрессию из-за несоответствия его миру реальному. Иногда слишком близко принимаешь все к сердцу и переживаешь из-за мелких неприятностей. Довольно пассивен, склонен к самокопанию, частым сменам настроения и спонтанным вспышкам гнева, которые, впрочем, быстро проходят.
Нарешті і на моїй вулиці свято!!! Я дочекалася, моя улюблена група БУМБОКС приїжджає до Львова.Ц0е щастя відбудеться 20 лютого. Нарешті, за останні 7 місяців їхній закритий концерт, а не open air, який ззвжди у Львові.
Тебя трудно не заметит. Ты не похожа на других - твои поступки непредсказуемы, ты необычно одеваешься и не можешь жить без экстрима. Никогда не знаешь, что от тебя ожидать. Ты супер!
Я врешті вирішила щось міняти. Та почну із кольору волосся. Взагалі я з ним часто експерементую. Спочатку я перефарбувалася у мідний. Тепер чорний...гм...якщо продовжуватиму такими темпами, то скоро перепробую усі кольори.
Також вирішила, що навесну зроблю пірсинг в губі. Швидше б настала весна.
"Життя без кохання нічого не варте." - справді тоді воно сіре і пусте, позбавлене будь-яких кольорів. Тепер я розумію, чому моє життя чорно-біле.
В колонках играет - Бумбокс - День Настроение сейчас - Меланхолійне
Як завжди, на дворі зимовий вечір, а я вдома.Нудно,жах, просто хочеться дертися на стінку. Добре, що хоч рятує щоденник і улюблена музика. Все пора щось міняти в цьому житті, але що? Кажуть, що вартопочати із зовнішності, але я і так її досить часто змінюю. Тоді що тоді? Може варо заглятутив саме себе і тоді вирішувати чи варто щось міняти взагалі, може ця зміна приведе до гіршого а не до кращого???
HELP!!! В іншому разі в мене точно скоро дах з'їде...
Твоей красоте покоряется каждый. И тебе это льстит. Ты жестока и коварна оттого, что равнодушна к своим многочисленным поклонникам. Ты лишь получаешь от них то, что тебе нужно. Ты упиваешься властью и хочешь еще больше. Ты способна на любое убийство, на любую жестокость, если не получаешь того, чего хочешь. Но ты тоже можешь любить. Нежно и страстно. Но не того, кто тобой покорен, а того, кто совсем не любит тебя. Ты отдаешь ему всю себя, а он не принимает этого. И тогда… ты со всей страстью, горящей в тебе, вместо поцелуя подаришь ему смерть. Неожиданную и страшную. Жалости нет в тебе. Есть месть и жажда власти, и это сильнее любви…
Ты любишь роскошь. Сидя на кожаном диване в огромной комнате, ты струшиваешь пепел в хрустальную пепельницу. Весь облик твой окутан ароматом сигары, пьянящим, сладковатым, хоть и с горчинкой, и несоизмеримо благородным…
На твоих похоронах будет стоять у самого гроба тот, кого ты любишь и после смерти. Он(а) прикоснется губами к твоим мертвым устам и положит рядом с тобой прекрасный цветок... А потом будет приходить на могилу на верху кладбища, откуда видно весь город, а рядом горит старинный фонарь и тропинка уложена камнями... А на плите написано: "Здесь покоится сама Любовь..."