От безысходности хочется выть,
Кусаться. Лезть на стены.
И если эта дрянь – жизнь,
Зачем так ею дорожить?
Обстоятельства давят на плечи,
Завтавляют смотреть в землю.
Эта жизнь – это пытка длиною в вечность.
Этот путь – это замкнутый круг. Чекнутая? Наверное…
Обстоятельства – это клетка,
И я – загнанный в клетку зверь.
Этот мир – это ад. Свежий ветер,
Душу мою спаси.

***

А почуття - то дим.
Оглянешся- нічого не було.
І ти один.
А тільки серце від чогось крається. Дивно так…
І що то з ним?
Якесь незрозуміле відчуття не полишає.
Можливо, болю?
Марення це все. І почуття – то сон. Заплачу…
З відчаю? З жалю?
Не розумію…Ти теж? А знаєш, я лиш одного бажаю
Знати. З ким ти? Де ти?
Дурна я? Так, мабуть. Від тебе в мене дивна залежність.
Що зі мною?
І як то я без тебе проживу…