Міжнародний жіночий день (англ. International Women's Day) — свято жіноцтва, що відмічається 8 березня. Започатковане як пролетарське феміністське свято Міжнародний день жінок-робітниць. Вперше відмічався 1909 року в США з ініціативи Соціалістичної партії Америки. Протягом 20 століття відзначався в СРСР та країнах соцтабору як державне свято. 1977 року, за радянської ініціативи, отримав статус міжнародного дня за рішенням Організацією Об'єднаних Націй. Повна назва: Міжнародний день боротьби за праважінок і міжнародний мир. Став символом фемінізму й антисексизму. З кінця 20 — на початку 21 століття залишається державним святом у ряді пострадянських та соціалістичних країн: Азербайджані, Анголі, Білорусі, Буркіна-Фасо, В'єтнамі, Грузії, Північній Кореї, Казахстані, Камбоджі, Киргизстані, Комуністичному Китаї, Конго, Лаосі, Македонії, Молдові, Монголії, Непалі, Таджикистані, Туркменістані, Росії, Уганді, Україні. В деяких країнах відмічається подібно до західноєвропейських свят — Дня матері й Дня Валентина. Окремі діячі православної церкви і деяких інших релігійних спільнот світу не визнають свято 8 березня з огляду на його політичне походження.
Історія виникнення свята
Початково Міжнародний жіночий день був днем протесту проти дискримінації жінок. Існує традиція прив'язувати виникнення Міжнародного жіночого дня до демонстрації, яку провели 8 березня 1857 року в Нью-Йорку робітниці-текстильниці з вимогами рівної з чоловіками зарплати, поліпшення умов праці, 10-годинного робочого дня (марш порожніх каструль).Останніми роками поширилася версія, що то нібито була демонстрація повій. В останню неділю лютого 1908 року тисячі жінок знову вийшли на вулиці Нью-Йорку. Демонстрація була приурочена до "Жіночого дня" 1857 року. Жінки вимагали виборчого права, виступили проти важких умов праці та проти праці дітей. У 1909-1910 рр. у США в останні неділі лютого відбулися марші та страйки жінок, очолені Соціалістичною партією Америки.
Під впливом дій американських жінок і на пропозицію німецької соціалістки Клари Цеткін, учасниці II Міжнародної конференції жінок-соціалісток (Копенгаген, серпень 1910 р., понад 100 учасниць із 17 країн) вирішили щороку в березні відзначати Міжнародний жіночий день – день солідарності жінок у боротьбі за повні політичні, економічні і соціальні права.
У резолюції, запропонованій Кларою Цеткін, зокрема, зазначалось:
« У повній відповідності з класово-свідомими політичними профспілковими організаціями пролетаріату в кожній країні соціалістки всіх країн щорічно проводять Жіночий день, який в першу чергу слугує агітації за надання жінкам виборчого права. Ця вимога має бути висунена як складова частина всього жіночого питання в цілому і в повній відповідності з соціалістичними поглядами. Жіночому дню слід повсюдно надавати міжнародний характер, і він всюди має бути старанно підготовлений »
Точну дату МЖД на тій конференції так і не було визначено.
Вперше Міжнародний жіночий день провели 19 березня 1911 року в Німеччині, Австро-Угорщині, Швейцарії та Данії. Цю дату обрали жінки Німеччини, бо саме 19 березня 1848 року король Пруссії перед загрозою збройного повстання пообіцяв (але згодом не виконав обіцянки) провести реформи - включно з введенням виборчого права для жінок. 1912 року МЖД відзначили 12 травня. І лише з 1914 року дату МЖД зафіксували на 8 березня (можливо, через початок Першої світової війни, яка відсунула вбік щорічно визначення дати Міжнародного жіночого дня).
У СРСР свято втратило своє політичне забарвлення і перетворилося на одне з небагатьох неполітичних свят. З 1966 року, відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року, Міжнародний жіночий день став неробочим днем.
ООН почала відзначати Міжнародний жіночий день 1975 року.
16 грудня 1977 року Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції 32/142 закликала всі держави проголосити у відповідності до їхніх історичних і національних традицій будь-який день року Міжнародним днем прав жінок і миру, створювати сприятливі умови для викорінення дискримінації жінок і для їхнього повного й рівноправного залучення до соціального розвитку. Це рішення ухвалили після закінчення Міжнародного року жінки (1975) і Десятиріччя жінок ООН (1976-1985), які раніше були проголошені Генеральною Асамблеєю
Аналоги жіночого свята в давніші часи
Аналоги свята у дохристиянські часи
Своїм корінням жіночий день сягає в багатовікову боротьбу жінок за участь у житті суспільства нарівні з чоловіками. У Древній Греції Лісистрата заради припинення війни організувала сексуальний страйк проти чоловіків, під час Французької Революції паризькі жінки, що виступали за «свободу, рівність та братерство», організували марш на Версаль, щоб вимагати надання жінкам виборчого права.
Разом з тим історія свідчить, що традиція вшановувати жіноцтво існувала протягом всієї історії глобального суспільства, але в різні часи і в різних країнах світу вона набувала різних форм.
Свято весни, воскресіння і появи нового життя люди святкували з найдавніших часів. Це свято мало багато важливих суспільних функцій, зокрема слугувало початком відліку нового року, важливою віхою у сільськогосподарському календарі тощо. В цей день у багатьох народів світу традиційно важлива роль відводилась жіноцтву, підкреслювалась суспільна роль жіноцтва як дружин, матерів, подруг, коханих тощо.
Слов’яни дуже поважали жінок і щонайменше два дні щотижня (а не раз на рік!) були “жіночими”. Наші предки в літні місяці святкували своєрідний “жіночий” тиждень, який завершувався святом “брикси” – у цей день жінкам було можна “брикатися”, тобто висувати найнеймовірніші забаганки, які їхні лада мали виконувати. Проводилися ігри, в часі яких чоловік мав носити жінку на спині чи карку, і яка пара найдовше витримає, то визнавалася найкращою в громаді.
Від стародавніх свят весни, нового року і воскресіння ведуть своє походження зокрема такі сучасні свята глобального суспільства як Новий Рік, Різдво, Великдень, Навруз та багато інших.
Аналоги свята у християнському світі
З народженням Христа і поширенням християнства у житті глобального суспіьства відбулися значні зміни, зокрема у святкуванні свят і календарі. З'явилося багато нових свят, які перебрали на себе суспільні функції колишніх язичницьких свят, зокрема стали віхами у нових сільськогосподарських календарях в різних регіонах світу. Більшість функцій стародавнього свята весни, воскресіння, появи нового життя і нового року перебрали на себе такі християнські свята як Різдво, свято Божого втілення і Великдень, свято Божого воскресіння. Разом з тим, вищезазначені свята, в силу тих смислів, які в них вкладалися, не підходили у якості святкування дня жіноцтва. Тому у християнських суспільствах світу вшанування жіноцтва відбувалося в інші дні, які були пов'язані з жінками, що прославилися своїм праведним життям і могли служити прикладом для наслідування у якості дружини, матері, громадянки суспільства чи віруючої. В різні часи ці свята могли відзначатися в різні дні, але в результаті в християнстві протягом року існувало багато свят, присвячених жінкам і їх ролі у сімейному і суспільному житті.
Аналоги свята у мусульманському світі
У мусульманському світі до останнього часу прийнято було переважно наголошувати на ролі чоловіка у громадському житті. Неофіційно роль жінок була так само важливою, як і в інших суспільствах, просто про це не прийнято було говорити вголос. Як і в інших суспільствах, де велике значення відіграє релігія, в ісламі існують приклади жінок, які є зразком до наслідування. Чи не найбільше значення серед них традиційно прийнято надавати Айші, вірній дружині Мухаммада. Присвячені їй дні в сучасному мусульманському світі розглядають як аналоги Міжнародного дня жіноцтва.
Аналоги свята у юдаїзмі
В юдаїзмі жіночим днем традиційно вважають свято Пурім. Цей день підкреслює роль жінок у житті єврейського народу. Свято Пурім встановлене в пам'ять про спасіння перських євреїв від знищення Аманом (Гаманом), улюбленцем персидського царя Ахашвероша (Ксеркса (V ст. до н. е.), завдяки царській дружині Естер. Його святкують на початку березня (наприкінці лютого), а часом Пурім припадає саме на 8 березня.
Єврейка Естер, за посередництвом свого родича Мордехая довідавшись про задуми Амана, посприяла єврейському повстанню, під час якого за одну ніч було вбито близько 75 000 осіб неєврейського походження по всьому царству.
«І били юдеї всіх своїх ворогів, побиваючи мечем, і забиваючи та вигублюючи їх, і робили з своїми ворогами за своєю волею»
«І позабивали вони між своїми ненависниками сімдесят і п'ять тисяч»
Цікаво, що, на думку деяких людей, святкувати міжнародний день жіноцтва саме 8 березня Клара Цеткін (нібито єврейка за походженням) запропонувала саме на честь свята Пурім.
При цьому треба врахувати, що Клара Цеткін (дівоче прізвище - Ейсснер) народилася в лютеранській родині вчителя сільської парафіяльної школи та за сумісництвом органіста місцевої кірхи. А єврейське прізвище Цеткін, під яким вона ввійшла в історію, - це прізвище її чоловіка, російського єврея Осипа Цеткіна.
1.
2.
3.
4.
5.
Матеріал взято з Вільної енциклопедії
))
