Автор: Вадим БАШТА


Ще зовсім недавно, місяць-два тому будь-який киянин, котрий мав у запасі вільну квартиру, мав можливість, продавши її чи помінявши на меншу, просто змінити своє життя. Старт у бізнесі, новеньке авто престижної марки з салону, якісна освіта дітей, регулярні поїздки у відпустку на острови, суперєвроремонт житлоплощі, яка використовується для проживання, обстановка житла за останнім словом комп’ютерної та побутової техніки. Нарешті, купівля шикарного новобуду з підземним гаражем чи престижної сталінки в одному з обласних центрів країни та солідний банківський рахунок «на решту» від різниці між ціною київського та обласного житла. Усе це разом узяте було можливо після продажу лише однієї «зайвої» старенької столичної малометражної хрущовки.

Схоже, нині цей шанс згаяно. Столичне житло перестали купувати. Представники деяких дрібних агентств стверджують, що за останній місяць не продали жодної квартири! І якби не доходи від посередництва у здаванні житла в оренду, можна було б іти всім складом у неоплачувану відпустку.
По секрету всьому світу

Сильне падіння кількості угод на ринку вже перестало бути секретом. Для найзацікавленіших суб’єктів ринку — столичних ріелтерів — ситуація стала настільки критичною, що деякі делікатні питання, які обговорювалися раніше лише в курилках серед товаришів по службі, плавно перетекли на сторінки ЗМІ. У пресі, з одного боку, публікують масу замовних матеріалів із загалом дивним твердженням ріелтерів і забудовників про те, що попит у Києві й далі відчутно перевищує пропозицію (якби це було так, оголошення про продаж квартир цілком можна було б розмістити на кількох сторінках відповідних видань і термін експозиції об’єктів не обчислювався б місяцями), з другого боку, президент Асоціації фахівців із нерухомості України Олександр Бондаренко змушений був визнати тенденцію зниження кількості угод, починаючи з грудня 2006 р., і зменшення доходів агентств більш ніж удвічі.
Експериментальний продаж

Автор цих рядків вирішив поставити невеличкий експеримент і «викинув» свою скромну лівобережну «чешку», в якій мешкає із сім’єю (і, природно, продавати не збирається), на неосяжний столичний ринок нерухомості. Кілька оголошень на двох-трьох найбільш відвідуваних інтернет-сайтах про те, що продається двокімнатна малометражка за 10 хвилин ходи від метро «Лівобережна» на довгій і добре відомій в ріелтерських колах вул. Ентузіастів (масив Русанівка) за ринковою ціною в 120 тисяч у.о., вочевидь, нікого не вразили. Жодного дзвінка не було!..

Бажаючи відчути всі принадності надвисокого попиту на київське житло, автор (потай від дружини) повторно виставив на продаж квартиру, понизивши при цьому ціну до 108 тис. у.о. Результат той самий. Нікого, підкреслюємо, нікого, і цей привабливий варіант не вразив. Навіть після того, як цю найнижчу серед аналогів позицію було позначено «із торгом», покупці не з’явилися. Як сумно нині жартують американські агенти з нерухомості, «усі потенційні покупці житла склали валізи й відбули в невідомому напрямку». Не допомогло й посилання на «хороший стан», «паркет», «бронедвері», «склопакети» і «сміттєпровід». Останній пункт швидше для приколу, але саме такими чи схожими аргументами київські продавці найчастіше мотивують експозицію схожих квартир у суміжних районах на 10—15 тис. у.о. вище за ринкові ціни, виставляючи невеличкі «двушки» уже не по 120, а по 130—150 тис. у.о. До речі, весь цей джентльменський набір, для забезпечення якого потрібні всього 2—3 тис. у.о., використовують представники ріелтерських агентств і господарі квартир для підвищення ціни на 10—20 тис. у.о. Причому бізнес по-українськи процвітає. Купити вбите житло, скромно відремонтувати його та одержати майже 1000% рентабельності на вкладені саме в ремонт гроші — така схема з успіхом використовувалася заповзятливими співвітчизниками останніми роками.
Оплатити іпотеку

Те, що для цивілізованого світу — стандарт, у нас пропонується як житло для обраних. Звичайну, скромну за європейськими мірками «двушку» не в центрі, іноді пропонують за 350—450 тисяч у.о. Зустрічаються і зовсім уже курйозні випадки, коли продавець оцінює своє житло не в центрі за 5—7 тис. дол. за метр квадратний. Таке марення публікують агентства і враховують під час визначення загальноміських цінових індексів. Анекдот у тему: «Соціологічна служба проводить анкетування сімейних пар на тему сексу. Через якийсь час у квартирі лунає дзвінок: «Вибачте, містере Сміт. Але у ваших анкетах виявилася неточність. Ви пишете, що займаєтеся сексом тричі на тиждень, а ваша дружина — тричі за ніч». — «Усе правильно. Це наша єдина можливість оплатити іпотеку».

Виникають серйозні сумніви у тому, що в країні настільки багато або доларових мільйонерів, або не зовсім розумних пересічних громадян, які купують усе це за іпотекою. Висновок напрошується лише один — і продавці, і працівники агентств нерухомості, та й самі покупці просто втратили відчуття реальності, розвиток ринку в останній рік можуть пояснити хіба що досвідчені психологи.

Для чистоти експерименту, крім популярних і розкручених інтернет-порталів, а також кількох спеціалізованих видань, було також розпочато спробу «виставити» квартиру й у найбільш тиражній (у цій спеціалізації) київській газеті, через яку відбувається переважна більшість угод купівлі-продажу на ринку нерухомості столиці. На жаль, довести експеримент до кінця не вдалося. Розпухле останнім часом від надлишкової кількості пропозицій видання через невідомі причини не опублікувало цієї привабливої віртуальної пропозиції.

Може, запропонована «двушка» мала б екзотичний вигляд поруч зі своїми побратимами за ціною від 110 до 150 тис. у.о. А можливо, причина більш тривіальна — величезна кількість пропозицій, практично цілковита відсутність покупців і, відповідно, довга черга на розміщення оголошень.

Утім, якийсь результат усе-таки був отриманий. Буквально перед відправленням матеріалу до друку пролунав дзвінок з одного великого столичного агентства нерухомості з пропозицією про співробітництво. Чемно «відшивши» співрозмовника, автор тим часом поцікавився, як справи на ринку. Працівник агентства сказав, що береться спробувати продати квартиру за ціною від 108 до 110 тисяч у.о., це реально, оскільки заявлена ціна нижча за ринкову. Підтвердив, що пропозицій на продаж збільшилося вдвічі, що кількість угод помітно знизилася, і що продати квартиру за цінами, заявленими на схожі варіанти в газеті, тобто за ціною від 120 до 150 тис., — це «дуже довга пісня».
Зарплата
по 100 тисяч кожному

Підіб’ємо підсумок експерименту. Термін експозиції житла на ринку Києва — один місяць спочатку за ринковою ціною, потім за ціною значно нижчою за ринкову. За весь цей час — один сумнівний дзвінок з агентства і жодного дзвінка від прямого покупця. Логічно припустити, що за основною масою київських оголошень нині взагалі ніхто не телефонує. Людей перестало цікавити житло в столиці за суперціною, а за якістю розраховане на найбідніші верстви населення.

Висновки. З початку 2007 року на столичному ринку нерухомості запанувала стагнація. Угоди, безумовно, є, але їх мало. Під час «термінового» продажу ціна торгу доходить до 10—15 тисяч у.о. у бік зниження. Продавці вичікують і не поспішають знижувати ціни, оскільки за умов економічної та політичної непевності нерухомість є досить безпечним сховищем капіталів. Покупці вичікують, оскільки ціна на столичну нерухомість не відповідає доходам 99% співвітчизників. Крім того, не факт, що українська економіка й далі виявлятиме «гумові» властивості, тобто у відповідь на нескінченні розбірки політичних еліт демонструватиме зростання. Отже, рівень реальних доходів громадян може й знизитися.

Унаслідок стагнації ринку з’явилися перші проблеми в низки столичних забудовників, які організували свою діяльність за принципом піраміди, коли на гроші новозалучених інвесторів добудовують попередні об’єкти. Нехитра схема (новий будівельний майданчик — інвестиції громадян у котлован — добудування на ці гроші зовсім іншого об’єкта) дала збій. Кілька будівельних скандалів наразі лише жевріють, але якщо розгоряться, можуть серйозно розхитати первинний ринок. Уроків «Еліти-центру» виявилося не досить для деяких довірливих громадян. У результаті десятки столичних об’єктів перебувають у замороженому стані. Їх фінансування припинене, і подальше будівництво залишається під великим сумнівом.

У процесі будівельних скандалів спливли досить пікантні подробиці на тему, яка постійно тиражується в пресі, що в усьому винний дорогий цемент, і забудовники під час реалізації проектів ледь-ледь зводять кінці з кінцями при 2—3% рівні рентабельності. Наприклад, виявилося, що топ-менеджмент однієї з компаній, скандал навколо якої тільки набирає обертів, і яка справді перебувала на межі виживання, призначили самі собі оклади в розмірі 100 тис. дол. США кожному. Зрозуміла річ — за рахунок грошей інвесторів. А ще надмаржа між собівартістю будівництва та кінцевою ціною реалізації іде на підкуп чиновників, безмірний розігрів ринку землі та наддоходи будівельних компаній.
Стагнація

За повідомленнями знайомих авторові працівників найбільших московських агентств, попри те, що московські цінові індекси показують лише на частки відсотка спадний тренд, насправді, розпочинаючи з жовтня 2006 р., ціна на чимало неелітних об’єктів нерухомості у спальних районах Москви реально впала на 20%. Гравцям українського ринку добре відома ситуація в Москві, саме тому зацікавлені особи в Києві вирішили спробувати випустити пару на вітчизняному ринку ціновим індексам на спеціалізованих інтернет-ресурсах.

Результатом стагнації стало й різко негативне значення індексу дохідності житла, яке розраховується як співвідношення гаданого доходу від оренди квартири, віртуального підвищення її вартості, з одного боку, і розміру щомісячних відсотків від суми, рівної вартості квартири на банківському депозиті — з другого. Для того щоб купівля київської «однушки» не в центральних районах за 100 тисяч у.о. стала рентабельною, потрібне або нескінченне зростання цін, або здавання її в оренду за 700—800 у.о. на місяць. Здавання ж в оренду вбитого, не відремонтованого «під євро», житла вище ніж за 350 у.о. на місяць більш ніж сумнівне. Таким чином, київські рантьє, які перебувають на хмарах від щастя володіння однокімнатною хрущобою, уже майже півроку недоотримують щомісяця (якби сума розміщалася на депозиті) майже по півтисячі доларів від оренди свого скарбу. І це для країни, де 500 у.о. на місяць найчастіше є доходом на сім’ю.
Територія абсурду

Для повноти картини автор також звернувся до одного зі столичних відділень банку (фінустанова з першої десятки, яка належить іноземним власникам, один із лідерів за обсягами іпотечного кредитування населення) із проханням надати іпотечний кредит (розрахунок з ануїтетом, за якого щомісячні платежі будуть рівні) на житло у Києві вартістю 115 тисяч у.о. Отриманий результат шокує. Роздруківка кредиту: початковий внесок 15 тис. дол., сума кредиту 100 тис. дол., сума щомісячних платежів 1160 дол. протягом 240 місяців, тобто 20 років. Разові попередні платежі — 22 тис. грн. (у т.ч. 5810 грн. до Пенсійного фонду, 5810 грн. — держмито, 5050 грн. — комісія банку, 2700 грн. — страхування життя, 1700 грн. — страхування нерухомості, нотаріальні послуги, бланки та інші дрібниці).

Таким чином, за 20 років іпотеки покупцеві доведеться виплатити 278400 дол. основних щомісячних платежів, 4400 дол. разових виплат, 16 тис. за щорічними договорами страхування життя та нерухомості. Набігає майже 300 тис. дол. Із них сума чистої переплати 200 тис. дол. за досить убоге одно- чи двокімнатне житло без ремонту. В інших банках ще дорожче.

У жителів країн ЄС дещо інші розклади. Ставка за іпотекою в більшості країн не перевищує 4,5—5%, ціни на житло сумірні з київськими (а часом і нижчі), а сума переплати за 20-річним іпотечним кредитом у 100 тис. євро не перевищує 50 тис. євро. І все це, як правило, за цілком готове житло.

Вітчизняні фінансові установи страхують свої ризики й не приховують, що відсоткова ставка в доступному для огляду майбутньому істотно не знижуватиметься. Водночас кредитний тягар американських позичальників (лише 6%) уже збанкрутив багато тисяч американських сімей. Добровільне рабство українських позичальників при набагато менших доходах і при запаморочливо більш високому позиковому відсотку ставить під питання не тільки їхній особистий добробут, а й сталість національної фінансової системи в цілому.

Експеримент автора закінчився. На жаль, із нього випливає, що в ріелтерів і забудовників великі проблеми зі збутом. Тому представники агентств і найбільших столичних забудовників, які продовжують наполягати на високому попиті, м’яко кажучи, нещирі. До речі, багато хто з них уже поміняв свою думку. Ті, хто раніше заявляв, що падіння цін на житло неможливе у принципі, визнають незаперечні факти: попит упав удвічі, база пропозицій переповнена, щодо деяких об’єктів зафіксоване істотне зниження ціни.

За таких умов багато спекулянтів і перекупників масово полишають вторинний ринок. Адже відомо, хто першим тікає з потопаючого корабля. У грі залишаються переважно дилетанти. На первинному ринку ситуація трохи інша, утім, там і ставки більш високі. Адже в один момент можна втратити все. Нині загроза особистого банкрутства нависла над багатьма тисячами громадян, які інвестували котлован, іншими словами, «повітря лівобережжя».

Не виключено, що пропозиція, яка різко зросла, — тільки спроба компетентних осіб позбутися активу, який став надто ризикованим. Гравці київського ринку житла, за повної байдужості влади, схоже, загралися, і ринок нерухомості столиці, якщо не розпочати негайних «охолоджувальних» заходів, очікують серйозні потрясіння. Лише серйозне стрибкоподібне зниження курсу долара на світових ринках (чого поки що не передбачається, оскільки долар знижується плавно й під контролем) могло б зм’якшити такий сценарій.

Зважаючи на ситуацію в Москві, хіба що диво може врятувати ринок нерухомості Києва від повномасштабного обвалу з усіма супутніми принадностями. За останніми даними колег із Білокамінної, вони змушені були продати кілька «двушок» у спальниках столиці Росії за ціною набагато нижчою від спочатку заявленої, а саме, по 150 тис. у.о. За такою усередненою ціною виставляють переважну більшість нецентральних «двушок» Києва. Тобто Київ практично наздогнав Москву. І ця обставина дозволяє назвати те, що відбувається на ринку нерухомості нашої столиці, територією цілковитого абсурду.

Дзеркало тижня

О факторах, вследствие которых цены на киевские квартиры могут расти все выше и выше, сказано много. До недавнего времени информационный простор о ценах на «недвижку» был заполнен исключительно комментариями и прогнозами агентств недвижимости, союзов риэлторов, застройщиков, которые практически единогласно говорят о дальнейшем росте.


Тем не менее, есть и иная точка зрения. Она заключается в том, что цены на киевскую недвижимость достигли своего пика (на нынешнем этапе развития) и далее будет некий спад. Постараюсь на доступном обывателю языке изложить такое мнение. Итак, 13 факторов, вследствие которых дальнейшего роста не будет:

1. Неплатежеспособность покупателей при нынешнем уровне цен: несложный подсчет показывает, насколько сейчас (не)реальна покупка в кредит самой простой «единички»-«двушки» в Киеве (90-100 тыс. долларов США), при реальной ставке кредитования в валюте (если учесть все сопутствующие платежи и расходы, то не менее 14 процентов годовых) при ежемесячном доходе даже в 6000-7500 грн. - весь доход заемщика будет уходить только на уплату процентов, гашение же самого кредита при таком, в общем-то, не плохом даже для столицы доходе невозможно. И даже в течение 20-30 лет до конца жизни при таких заработках НЕ СМОЖЕТ купить квартиру. Хотя 3-4 года назад это было вполне реально даже при меньшем доходе. Можно привести пример: по американским меркам жилье считается доступным, если оно стоит 3-4 годовых доходов, труднодоступным при 5-7, недоступным свыше 7-8. Для большинства украинцев оно недоступно даже при пожизненном суммировании дохода… А значит, неизбежна корректировка цен на т. н. «массовое» жилье, удельный вес которого будет постоянно возрастать в связи с острой нехваткой земли в элитных центральных районах столицы.

2. Падение активности на рынке недвижимости Киева: по оценкам экспертов, за октябрь 2006 года в Киеве зарегистрировано менее 200 сделок (хотя официальных данных по этому вопросу не обнародовано), т. е. падение активности составило около 20 раз. Рынок замер, продаж былого уровня нет.

3. Фактор политической нестабильности после августа 2006: разбалансированность в работе органов власти, угроза «федерализации», попытки раскола страны, высокая вероятность дальнейшего противостояния в органах власти и пр. Все это снижает удельную составляющую спекулятивного капитала, вливаемого в киевскую жилую (впрочем, как и в коммерческую) недвижимость (в том числе иностранцами). Деньги любят тишину, но не революции и расколы.

4. Падение доверия к новостройкам как объекту вложения средств (фактор «Элиты-Центра»): после разоблачения первой массовой аферы в сфере жилой недвижимости существенно подорвано доверие к вложению в новостройки. Ранее это был весьма простой бизнес: покупка квартиры на стадии котлована гарантировала увеличение ее стоимости на стадии сдачи В РАЗЫ. Значительное количество таких покупок делалось гражданами США, Израиля, даже Японии. После падения «Элиты» этот поток средств от иностранных граждан исчез (по оценкам некоторых специалистов, снизился до совсем не значительного). И стоит рухнуть какой-нибудь «Элите-2» или «Элите-3»… Нетрудно спрогнозировать последствия для и так уже перегретого рынка Киева.

5. Общемировая тенденция: в странах Европы, в США замедлилась тенденция роста цен (вплоть до остановки в Австрии и Германии) на недвижимость. Украина и Киев в частности лишь повторят в этом случае общемировые тенденции. В западной прессе уже появились аналитические материалы, утверждающие, что рынок недвижимости Восточной Европы является «мыльным пузырем».

6. Фактическая заинтересованность агентств недвижимости, риэлторов в увеличении количества сделок на рынке: только падение цен (даже небольшое) может оживить рынок. Нынешний застой на рынке, падение в десятки раз количества сделок невыгодно и посредническим структурам на рынке. Ведь отсутствие сделок им не на руку: нет сделок - нет заработка. Несмотря на некие закрытые «инсайдерские» договоренности, объективно дальнейший рост цен для посредников явно невыгоден. Хотя тут можно заметить, что лобби перекупщиков жилья (которые вложили деньги и хотят роста цен еще и еще) весьма сильно, в том числе и в некоторых СМИ, дающих далеко не всегда мотивированные прогнозы на дальнейший «разогрев» рынка.

7. Перекос в ценах по сравнению со странами ЕС: киевский уровень цен перескочил этот показатель в некоторых странах ЕС (например, 2-3-х комнатная квартира на юге Италии может быть куплена за 75 тыс. евро, аналогичный уровень цен в Польше). И это с учетом более низких ставок кредитования в странах ЕС (4,4-4,8%, что в 2,5 - 3 раза ниже украинских) и более высокого уровня дохода (2000 евро в среднем, что в 5 - 7 раз выше киевских реальных 300-400 евро среднего класса, даже с учетом т. н. «серых зарплат»), более высокого уровня защиты права собственности, более развитой и надежной инфраструктуры того же жилья… Так или иначе, но законы рынка выравнивают такие перекосы, происходит перетекание капитала. Сопровождающегося, к сожалению, эмиграцией далеко не худшей части украинцев.

8. Проблема окончания срока эксплуатации «хрущовок» и «панели»: платить $60-80 тысяч за 5 ж/б панелей, которые возводились как временные – для многих уже психологически сложно. «Хрущевки» и «панельки» возводились как временное решение жилищной проблемы, и нормативный срок окончания их эксплуатации – в обозримом будущем. Отсутствие нормативной регламентации для переселения жителей «хрущевок» в построенные на их месте дома делает покупку упомянутого жилья сомнительной инвестицией.

9. Провал курса в ЕС: непосредственно перед вступлением в ЕС в ряде стран-кандидатов наблюдался взлет цен на недвижимость в связи с тем, что вхождение в самую мощную экономическую зону мира однозначно обуславливает подтягивание общего уровня цен до уровня цен ЕС. Именно после прихода оранжевой команды, задекларировавшей этот вектор движения, был взлет цен в ожидании евроинтеграционной перспективы (и если бы Украина получила такую перспективу – был бы оправданный взлет). Современные внутренние политические реалии такого вступления пока никак не предполагают. Ожидания многих вложивших средства перекупщиков жилья не оправдались.

10. Изменившиеся соотношение «депозит - аренда - стоимость покупки квартиры»: например, помещенные на депозит 100 тысяч долларов дают в виде процентов по депозиту 10 процентов годовых в валюте. Купленная на те же средства квартира дает за счет аренды всего около 3 процентов годовых (из расчета аренды в 500 долларов в месяц). Накопившему 50 тысяч долларов часто легче поместить их на депозит и арендовать на проценты от депозита квартиру за те же $500 в месяц (возможно, даже 350-400, при этом за эти самые 50 тыс. купить что-либо для проживания на нынешнем рынке фактически невозможно). На данный момент рост цен остановился, т.е. прибыльность жилой недвижки стала меньше прибыльности депозитов. Вследствие этого коммерческая (краткосрочная инвестиционная) составляющая спроса (и «разогрева» рынка) отпадает.

И расти ценам на аренду в Киеве дальше некуда – платежеспособность арендаторов на пределе (что подтверждается выросшим в разы спросом на аренду комнат, а не квартир). Хотя еще в 2002 купленная и тут же сданная в аренду квартира на том же проспекте Победы могла дать до 20 процентов годовых (полностью «окупала» себя только за счет аренды за 6-7 лет).

11. Поворот в публикациях СМИ от воззваний «хватайте, что есть сегодня, завтра будет еще дороже» к трезвым всесторонним оценкам реальной ситуации на рынке недвижимости: за ноябрь 2006 целый ряд СМИ разместил комментарии аналитиков, статьи о грядущем снижении цен. Хотя ранее в информационном пространстве присутствовали только прогнозы о росте, и найти желающих «на камеру» сказать о грядущем снижении цен среди экспертов найти было весьма сложно.

12. Остановка роста цен в Москве: психологическая привычка ориентироваться на московские тенденции цен сыграет свою роль – в российской столице эксперты также констатируют стагнацию на рынке недвижимости.

13. Вытягивание (перетягивание) капиталовложений рынком пригородной земли и коттеджного строительства в Киеве: на данный момент инвестпулы устремили свои средства на покупку киевской земли, рост которой в дальнейшем, так или иначе, неизбежен. На рынке есть ряд примеров, когда игроки «выходили деньгами» из жилой недвижимости, покупая земельные участки. Рост цен на них по некоторым районам киевского пригорода за последние 4 года составил от «сотки за сотку» (100 долл.) до 3 тысяч долларов за сотку (рост в 30 раз). Проще говоря, перекупщики оставили отыгранный рынок жилой недвижимости и перешли на землю. Да и прослойка среднего класса, понимающего преимущества загородного экологически чистого жилья перед все более загрязняющимися спальными микрорайонами, постоянно растет. Общеевропейская тенденция такова, что с ростом доходов среднего класса – главного игрока на любом цивилизованном рынке недвижимости, его основным местом проживания становится именно пригородная зона мегаполиса. А такие, пока близкие сердцу большинству киевлян, тихие микрорайончики в черте города постепенно превращаются в своего рода «гетто» для неудачников.

Можно еще приводить и иные факторы: и неминуемый рост числа продаваемых квартир вследствие удорожания услуг ЖКХ, и отсутствие реального роста ВВП в дальнейшем («надуваемый» для фиктивного возмещения НДС – не в счет, а связь роста ВВП и цен на недвижимость – доказанная тенденция), «выплеск» на рынок купленных в кредит квартир в связи с ростом невозвратов по ипотечным кредитам с начала 2006, весьма вероятное налогообложение сделок купли-продажи недвижимости с 01.01.2007 (ограничит возможность систематических продаж и покупок), падение доверия к прогнозам агентств недвижимости в связи с нынешней остановкой цен, уменьшение количества киевских студентов (и покупаемых их родителями квартир) в связи с низкой рождаемостью в начале 90-х, приход иностранных застройщиков жилья (умеющих строить быстро, качественно и, главное, с разумной нормой прибыли в 20-30%, а не в 150-200%) после вступления в ВТО, и т. д., и т. п.

Каков прогноз? Есть все основания полагать, что на киевском (по крайней мере) рынке недвижимости уже в ближайшее время произойдет постепенное и спокойное снижение цены на 20-30 процентов. И это будет абсолютно объективным фактом.

Сергей НОВИКОВ, журналист