Божественная Моника Беллуччи (Monica Bellucci)

 Моника Белуччи родилась 30 сентября 1964 года в провинциальном итальянском городке Читта-ди-Кастелло.

 

Моника родилась в семье, где отец (Луиджи Белуччи) был сельскохозяйственным работником, а мать (Мария Белуччи) — художником. Моника начала карьеру модели в 16 лет, работая у Liceo Classico. Она с детства стремилась получить образование юриста, и для того, чтобы поступить в Университет Перуджии на факультет юриспруденции, Моника работала моделью. Гламурный образ жизни быстро понравился Монике, и она решила отказаться от своей детской мечты, в пользу светской жизни.

Читать далее...

Проблеми української діаспори в Росії - суцільне безправ'я!.. Росія боїться своїх українців?..

Українці у братній Росії. Чому Кремль взявся за ліквідацію українських організацій?

Національне питання 308 переглядів

Опубліковано - 10.12.2010 | Всі публікації | Версія для друку | Коментарі (0)
Яна Солнцева, УНІАН
Українці у братній Росії. Чому Кремль взявся за ліквідацію українських організацій?

“Вшануванням жертв Голодомору ми дискредитуємо політичний курс РФ... Це політичне замовлення, звичайна спецоперація... У Росії немає жодної української школи”...

Нещодавно Верховний суд Росії постановив “ліквідувати” Федеральну національно-культурну автономію українців Росії (ФНКА УР). Таким чином, головна судова інстанція РФ задовольнила позов Міністерства юстиції, яке домагалося розпуску цієї організації у зв`язку з «виявленням порушень в господарській діяльності». Крім того, позов Мін`юсту базувався на скарзі активіста фонду “Отечество” Миколи Журавльова, який заявляв, що ФНКА УР “веде політичну діяльність, прославляє бандерівців і ллє негатив на Росію”. Ми поспілкувалися зі співголовою Організації українців Росії та Федеральної національно-культурної автономії українців Росії Валерієм Семененком.

Пане Валерію, у травні українська діаспора в Росії заявила про політичний тиск на український культурний рух. “У Москві, Санкт-Петербурзі, Сургуті, Воронежі та Уфі почалася справжня зачистка українського культурного руху”, – ішлося в заяві. Що відбувалося?

Це було в основному в Москві. Почалися переслідування. Спочатку закрили Український освітній центр, потім - наступ на Бібліотеку української літератури. У Росії вважають, що такі, як Семененко, – це кубло націоналістів, які сповідують “не ті” погляди.

Дуже жорсткі перевірки українських центрів почалися в регіонах. Історія з ФНКА повністю доводить упередженість російської влади й політичне підґрунтя цієї справи.

У заяві вашої ж організації ви цитуєте Мін’юст РФ, який вказує на три випадки порушень законодавства вами особисто: це участь у програмі на «Радіо Свобода», організація і проведення у 2009 році у Москві міжнародної науково-практичної конференції «Україністика в Росії: історія, стан, тенденції розвитку», а також керівництво заходами, присвяченими пам’яті жертв Голодомору. Хіба це суперечить законодавству РФ?

Воно, може, і не суперечить... Але тут такий момент. Якщо призупинено діяльність організації (а діяльність нашої організації офіційно призупинили), то за законом організація не може проводити публічну, політичну діяльність, це насамперед демонстрації, вибори і таке інше.

Та якби це було – це справді було б порушенням законодавства. Але телефонне інтерв’ю по радіо – це не є демонстрація. Ми не організовували це інтерв’ю. Вони зателефонували, ми відповіли - і все. Ми не організовували конференцію, ми вийшли з оргкомітету, ми не проводили жодних демонстрацій.

Можливо, в інтерв’ю на радіо ви зачепили якусь дражливу для російської влади тему?

Інтерв’ю було на тему освіти.

Після розгону Українського освітнього центру, до нас приходили люди з ФСБ (вони не приховували цього) і цікавилися в учителів: що тут було, про що балакали? Я це й розповів “Радіо Свобода”. Одразу після того знову почалися перевірки. Мабуть, “угорі” було прийнято рішення у судовому порядку ліквідувати організацію, щоб позбавити нас можливості виступати від організованої України.

А що за звинувачення у вшануванні пам’яті жертв Голодомору? Хіба це суперечить російському законодавству?

Росія визнає Голодомор, але не визнає геноциду.

Вшанування пам’яті з нашого боку в Москві обмежувалося тільки ходінням до церкви. До Російської церкви, де російські попи провадили цю панахиду.

З висновку Мін’юсту нібито випливає, що діяльність Федеральної автономії “спрямована на дискредитацію політичного курсу, який проводиться керівництвом Росії”…

Мін’юст цього висновку не робив, цей виcновок робив отой Журавльов, який написав лист-донос. Виходить, що ми вшануванням Голодомору дискредитуємо політичний курс РФ... Але Мін’юст, подаючи свій висновок, солідаризується з Журавльовим.

А хто такий цей Микола Журавльов і що це за фонд “Отечество”?

Фонд “Отечество” – звичайна російська шовіністична організація, яких багато. Журавльова просто використали. Він мене взагалі особисто ніколи не бачив і не знав. Це політичне замовлення, звичайна спецоперація.

Він звинувачує вас у політичній діяльності під “культурним прикриттям”...

Ми не проводили жодних політичних акцій. Ми не виступали ні проти уряду, ні проти Конституції РФ. Ми виступали проти закриття українського освітнього центру, проти зачистки бібліотеки.

Коли російська влада почала робити заяви, що всюди є українські школи, ми промоніторили й указали на всю безглуздість їхніх заяв. І поставили цим їх у досить незручне становище. У Росії на сьогодні немає жодної української школи.

Посол України в Росії пан Єльченко заявив, що він готовий лобіювати відкриття українських шкіл.

Про школи ми з ним говорили. Це тільки заяви. Чергові заяви для преси.

Готовий лобіювати, ну то й що? Казати одне, а зробити – інше. Де лобіювати? Він може поставити питання перед владою. Але поки це тільки слова, за якими немає реального наповнення.

Чи справді є потреба в українських школах і бажання батьків віддавати дітей?

Тут можна питання так ставити: що первинне – яйце чи курка? Я стикався з багатьма українськими патріотами, свідомими людьми, які живуть у Росії. Вони кажуть: буде школа – поведу дитину. Тож для того, щоб повести, треба створити. А створити треба не на порожньому місці.

От у нас був Український освітній центр у Москві. Було якесь приміщення. Чого ми не розкрутили це? Я не розумію... Я посольству весь час казав... Нас просто вигнали звідти...

Українська діаспора вимагала розглянути проблеми українців Росії, у тому числі в освітній сфері, якраз напередодні засідання підкомітету з гуманітарної співпраці українсько-російської міждержавної комісії. Чи перейнялося вашими проблемами політичне керівництво?

Наші заяви розглянули. І в цьому намітився деякий рух.

Зараз українці в багатьох містах Росії можуть ставити питання про виділення певної школи з наданням їй статусу базової школи для вивчення української мови і з вирішенням питання фінансування. Я зараз якраз розсилаю протоколи по регіонах і повідомляю регіональні організації, щоб вони зверталися до місцевих органів освіти. У якій формі – це вже на місці видніше: чи це буде недільна школа, чи звичайна, чи якась група дітей. Досі цього не було.

Ще на початку березня Дмитро Медведєв заявив, що в Росії незабаром здійснюватиметься мовлення одного чи двох українських телеканалів. Чи чутно сьогодні українську з російських екранів?

На сьогодні немає нічого і навряд чи буде. Слова, лише слова...

Повернімося все ж таки ще до питання ліквідації ІНКА. Почесний голова Ради земляцтв України в РФ Микола Чоломбітько заявив, що ФНКА УР була ліквідована за політичну діяльність...

Політичну діяльність! Хай би він сказав: яку? Раз ти сказав “а”, кажи “б”. От спитайте його: яку політичну діяльність ми проводили? Проти чого ми виступили? Протеси проти утисків – це не політична діяльність.

Офіційна версія ліквідації ФНКА – “виявлення порушень у господарській діяльності”...

ФНКА не проводила жодної господарської діяльності. Бо в неї не було навіть банківського рахунку. Ну яка може бути господарська діяльність без банківського рахунку?! Тому всі розмови про господарську діяльність – це дурниця.

Так, були вади. Печатка була неправильно трішки зроблена, з одним звітом зі статистики запізнилися. Ми все це визнали, виправили. Але за це не ліквідують. Ми готові були виконати всі приписи Мін’юсту. Питали: що ще зробити? Але їм цього не треба було. Їм треба було ліквідувати.

Чому? Яка мета цієї ліквідації?

Якщо ФСБ ходить і питає вчителів: що ви тут робили, думаю, у російської влади є свої підстава ліквідувати... За протести, за вшанування жертв Голодомору...

Чи будете скаржитися на Москву в Європейський суд?

Нам треба ще всі етапи та інстанції тут пройти (у РФ. – Авт.). Але я цього не виключаю.
Джерело: harmony.in.ua

Кто умеет владеть собою, тот может повелевать людьми. Вольтер


Во всяком деле 80 процентов успеха зависит от руководителя и только 20 процентов - от подчиненных.Американская пословица

Кто не умеет управлять, тот всегда становится узурпатором.
Карло Бини

Все управление в конечном счете сводится к стимулированию активности других людей.Ли Якокка

Кто утверждает, что деньги могут сделать все, вполне вероятно, сам может сделать все ради денег.Бенджамин Франклин
...Читать далее...

-///-

 

>>>

Twisted Sister - I Wanna Rock.

27 фактов о Wikileaks и его основателе Джулиане Ассанже

Джулиан Ассанж, основатель скандального интернет-проекта WikiLeaks, буквально за несколько дней стал мировой супер-звездой, чья известность сопоставима с известностью крупнейших политиков, актеров или музыкантов. Хакер в прошлом и борец за свободу информации в настоящем, Ассанж отлично подходит на звание «человека года», которое хочет присудить ему журнал Time. Разоблачения, опубликованные на сайте WikiLeaks, заставили нервничать администрацию США, заявившую о возможной «опасности», которую эти публикации могут нанести репутации страны.


1. В детстве гражданин Австралии Джулиан Асанж был довольно неплохим хакером (ник - Mendax), помог написать книгу о компьютерном андеграунде, а в начале 90-х годов привлекался к суду австралийскими властями за проникновение в компьютерные сети. Асанж является автором программного обеспечения для шифрования, одного из первых порт-сканеров, и программы для поиска в интернете - surfraw.

+ 26 >>>

Получать новые посты дневника на почту:

 

Эпиграммы Валентина Гафта.

М.Казакову

Неполноценность Мишу гложет
Он хочет то, чего не может,
И только лишь после "двухсот"
Он полноценный идиот.
Все знают Мишу Казакова
Всегда отца, всегда вдовца
Начала много в нем мужского,
Но нет мужского в нем конца.

Г.Беляевой

Какой пассаж, какая смелость:
Перед комиссией разделась.
Актрисой стали Вы теперь,
"Мой ласковый и нежный зверь".

А.Джигарханяну

Гораздо меньше на земле армян,
Чем фильмов, где играл
Джигарханян.
Читать далее...

Українці звертаються до Європи про захист української мови в Україні!!!

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
Неділя, 05 грудня 2010 19:17
Головна стаття
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
додаток
Всі сторінки
Сторінка 1 з 2

Голові
Парламентської асамблеї Ради Європи
п. Мевлютові Чавушоглу

Верховному комісарові Організації
з Безпеки та Співробітництва в Європі
п. Кнутові Волленбеку

Президентові
Європейського парламенту
п. Єжи Бузеку

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
українських громадських організацій до демократичних європейських інституцій щодо спроб обмеження прав української мови в Україні та маніпулювання думкою міжнародної громадськості



В Україні зростає занепокоєння тим, що на формування оцінок українського мовного життя міжнародними організаціями й експертами значний вплив чинять ті кола в нашій країні та поза її межами, які виступають за повернення до політики асиміляції українського народу, що панувала в часи комуністичного режиму. Зокрема, активно апелюючи до висновків Комітету експертів з питань виконання Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов, проти української мови виступають громадські організації, чільники яких належать до провладної партії («Правозащитное общественное движение «Русскоязычная Украина» – очолює В. Колесниченко, член Партії регіонів, та «ВОО «Правозащитная организация «Общая Цель» – головою є помічник В. Колесниченка Р. Бортник), а отже не можуть надавати об’єктивної оцінки мовної ситуації в Україні.

У 1991 році український народ проголосив себе вільним від тотального «покровительства» Росії. Проте українська мова, хоч і проголошена державною відповідно до закону «Про мови в УРСР» від 28 жовтня 1989 р. та ст. 10 Конституції України, не зайняла належного їй місця в суспільному житті держави, що пов’язано з непослідовною мовною політикою владних органів за часів незалежності. Мовне питання використовується не для захисту мовних прав певних меншин (не кажучи вже про захист самих мов як елементу культурної спадщини), а як інструмент політичної боротьби, особливо під час виборчих кампаній.

Зареєстрований нещодавно законопроект про мови в Україні від провладних політиків покликаний ліквідувати ті інструменти правового захисту української мови, як державної. Концепція цього законопроекту і більшість його норм суперечать Конституції України, ухвали Конституційного суду України від 14 грудня 1999 року №10-рп/99 про офіційне тлумачення положень ст. 10 Конституції України цей законопроект ґрунтується на навмисне перекрученому тлумаченні Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов. Прийняття й запровадження такого закону загрожує знищенням не лише української мови, а й самої України. Провідні українські наукові установи – Інститут української мови Національної академії наук України та Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні Національної академії наук України за дорученням Президії Національної академії наук України та на прохання голови Верховної Ради України дали фахову оцінку цього та шести інших законопроектів з питань мовного життя, що зареєстрованих у Верховній Раді України, і рекомендували не виносити жодний з них на розгляд законодавців.

Так у зазначеному законопроекті в ст. 7 п. 1 сказано, що «російська мова є рідною або такою, якою повсякденно користується більшість громадян України». Водночас представники вище наведених громадських організацій вимагають її захисту. Постає питання: від чого і кого, адже автори самі вказують на значне поширення мови цієї національної меншини й на домінуванні її відносно державної, яка є мовою титульної нації. Дискримінаційним стосовно інших недержавних мов є ст. 14, п. 1, яка пропонує паспорт громадянина України видавати двома мовами – державною та російською. Тобто громадяни України різного етнічного походження – кримськотатарського, угорського, румунського, польського й т. д. – мають отримувати паспорти видані українською та мовою однієї з меншин, але не їхньою рідною. Це сприятиме підвищенню напруження в міжетнічних стосунках. Законопроектом передбачено не просто наділення російської мови та її носіїв значно більшим обсягом прав і більш привілейованим становищем, ніж усі інші регіональні або міноритарні мови та групи мовних меншин, а й фактичне введення двомовності, що ставить у невигідне становище всі інші недержавні мови.

У цілому по Україні майже в усіх сферах громадського життя переважає російська мова. Наприклад, на ринку журналів, де близько 90% річного накладу виходить російською мовою. Те саме можна сказати про Інтернет, бізнес-спільноту, індустрію розваг і т.д. У результаті, за істотної переваги тих, хто рідною вважає українську мову (приблизно 67%), реальна присутність у більшості сфер є нижчою 50%. З такими статистичними висновками доволі дивно говорити про якусь дискримінацію російської мови в Україні, є значно більше підстав говорити про дискримінацію української мови та українськомовних громадян.

Ратифікована Україною Європейська хартія регіональних мов або мов меншин, як унікальний інструмент захисту та розвитку культурної спадщини Європи, справжнім завданням якої є налагодження міжкультурного діалогу і зміцнення довіри між національно-мовними спільнотами, використовується проросійськими силами для політичного маніпулювання думкою громадськості і введення в оману міжнародної спільноти.

Так, автори вищезгаданого законопроекту та їхні прихильники замовчують неодноразово засвідчене тими міжнародними експертами розуміння необхідності підтримки української мови, а також повторювані ними рекомендації владі знаходити в мовній політиці розумний компроміс між заходами, спрямованими на захист і підтримку державної мови й тими, що здійснюються для забезпечення вільного розвитку інших – регіональних або міноритарних мов (п. 71 Першого звіту Комітету експертів від 07.08.2010 р.). Це далеко не єдиний приклад свідомого маніпулювання висновками та рекомендаціями європейських експертів, а також Комітету міністрів Ради Європи.

Свідченням важливості державної мови у згуртуванні суспільства і зміцненні національної єдності є недавні заяви керівника такої потужної європейської держави, як Федеративна Республіка Німеччина. Канцлер Ангела Меркель уважає, що повноцінне входження представників етнічних меншин у німецьке суспільство неможливе без опанування німецької мови.

Ми переконані, що європейські демократичні інституції мають зважати на бажання українців мати у власній країні власну мову. МИ Є УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ! МИ – НАРОД, який, як і інші народи Європи, хоче мати свою державу з відповідними атрибутами, серед яких чільне місце посідає рідна мова – УКРАЇНСЬКА МОВА!

Тому ми, українська громада, представлена рядом громадських організацій, дбаючи про майбутнє власної країни і зважаючи на європейські принципи міжнаціональних і міжмовних відносин, закликаємо демократичні інституції Європи й світу до всебічного і виваженого підходу в оцінці нинішнього стану й перспектив мовної ситуації в Україні та надання рекомендацій, що випливають з цієї оцінки.

Заявляємо, що ми готові до співпраці щодо вивчення мовного питання в Україні з будь-якими демократичними інституціями світу, які шанують принципи демократії та право народу на власній землі шанувати власну культуру й користуватися власною мовою.

Шануйте наше право бути УКРАЇНЦЯМИ в УКРАЇНІ!

Додаток:
1. Мовна ситуація в Україні: історія й сучасний стан.

Координаційна рада з питань захисту української мови

Голова КМО «Меморіал» ім. Василя Стуса Роман Круцик
Голова Спілки офіцерів України В‘ячеслав Білоус
Голова ВУТ «Просвіта» ім. Т.Шевченка Павло Мовчан
Голова Всеукраїнського об‘єднання ветеранів Володимир Гуменюк
Голова Всеукраїнської ліги українських жінок Марія Петрова
Президент ТС «Асоціація українських письменників» Тарас Федюк
Голова Київського Фонду
ім. О.Гірника «Українським дітям - українське слово» Юрій Гнаткевич
Голова ВГО «Молодий Народний рух»,
Координатор молодіжного руху «Спротив» Іван Крулько
Голова Православного братства Святого Апостола
Андрія Первозваного Олександр Гудима
Віцемаршалок Київського польського шляхетського
згромадження В.Іванченко
Голова Асоціації за міжнаціональну злагоду
ім. Юрія Огульчанського Роман Маловський
Голова асоціації дослідників голодоморів в Україні Володимир Марочко
Голова ВЖО «Союз Українок» Лілія Григорович

Ужас! Я в шоке!!! (((((((((

Привет всем!
Сегодня увидел такое, от чего слезы наворачиваются! Думал, что меня уже никакая мерзость не удивит, но это....!

Перехожу сразу к делу:



Стыд и позор Дании! Море стало красного цвета, но вовсе не из-за каких-то климатических или природных изменений...

Читать далее...

Вечеринка Карла Перкинса..Рокабилли, Кантри, Рок-н-ролл

Клэптон, Харрисон, Старр, Ли Ротт и ещё классные чуваки и тёлка в отрыве. соло десяти гитар.
Танцуют все.






Розанна Кэш.ну, дочка того самого Кэша)))






Ринго Старр, ну, сын того самого Старра))




LI 7.05.22