Здраствуй! я вернулся...

прийшли результати маркетингу... тепер напевно щось ся закрутить

він не падає, а якось .. парить у повітрі, великий лапатий... так би і сидів дивився... сніг...

завжди приємно слухати розумну людину... так і з цим фільмом, монолог Спілберга про патріотизм, про націоналізм, про насильство, про сім"ю і щастя, про людину і совість... один із найбільш антинацоналістичних фільмів що я бачив...

інколи складається враження, навіть не враження, а глибинна впевненість в тому, що знаходишся у якомусь коконі ... замотаний, без вольний, поворохнутись неможливо, але живий... і кокон цей зовсім не ворогий мені, він просто кокон, він виконує як і захисну функцію так і стримувальну та обмежувальну, ... життя лише на 10%від можливого... знаю він мене рятував деякий час від зайвих потрясінь... але напевно вже час вилазити...

РАБОТАТЬ Я СКАЗАЛ!!!!!!!:vinsent:

з якою вдячністю організм поглинає розігріту у мікрохвильовій жарену картоплю і відбивну.... аж не віриться

комбінація пива та коньяку в великих дозах при мінімальный закусці забезпечує неймовірні та незабутні відчуття на наступний ранок :)

воно прийшло несподівано і потужно, дзвінками у двері пів сьомої ранку... перша думка, ідіть на хрен мене немає... друга ... та бля алкаши дерті чого в ночі в двері дзвонити... коли мама побігла все ж відкривати, заради безпеки та бажання зараз скомпенсувати внутрішньочерепний тиск який розриває голову на тисканням на больові точки того ідіота який тризвонить в двері примусили мене піднятись і появитись в дверях квартири, з першої ж маминої фрази при відкриванні дверей все стало ясно і чому дзвонили так наполегливо і хто це був і чому саме пів 7 ранку... "це не ми, це поверхом вище йдіть туди!" зі стелі кухні дрібним дощиком капала водичка , мужик був сусідом з низу, бо вже до нього почало протікати, пів 7 тому що в 6 включили воду... :)

блін одна двацятка з вчорашніх виявилась фальшива

зараз на гуртовню йду ... закупитись... а у вечері...

а сьогодні день сурка!!!!:grin:

учора відкрив сезон айкідо :) хоч більше займались по шинкендо... але ... 30 хвилин упорного махання 3 кг доскою вибили з організму всю дурь і тоску :)))
а і ще учора нам реальний меч приносили ... такий кайф ним помахати

цілий день мені дають чужі гроші... аа.. така запара... в руках гроші є а потратити їх пппффф.... ніхт

сонечко вийшло

і чому інколи забуваєш ті чудові моменти коли тебе просто переповнює енергія та радість, коли все робота горить в руках, івсе вдається, і це тішть, а якщо не вдається, то це все одно тішить, бо знаєш, що в кінці кінців все буде саме так як ти хотів...
може собі якесь нагадування поставити?...

чомусь і якось скучно... хм.. певно ще не відійшов від вихидних

залишки волі підтримують організм в транспортабельному і пристойному стані... цікаво мене ще вистарчить щоб добратись додому? питання риторичне... але тілу не позбутись присутності духу, і тупого переконання в існуванні вищого змісту всього... свтло проходить крізь тіло ...

два дня не брився ... заріс... такий собі трішки змучений, але не зламний вовк ...

вже декілька днів ходжу із неймовірно щирою та не земною посмішкою :)
настірй настільки слонячо гарний, що просто неймовірно.... може в мені пркидається Будда?