-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в Диктатор

 -Подписка по e-mail

 

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 22.06.2005
Записей:
Комментариев:
Написано: 280


Сільський звіт

Вторник, 26 Октября 2010 г. 12:38 + в цитатник
Красноград, Полтава, Яреськи, Шишаки, Миргород, Гребінка, Київ - й назад. Три дні у приміських поїздах, картини життя українскої провінції.

Виникло тверде переконання у необхідності створення "Селянської організації УНПН". Причому - якщо створення "Молодіжної організації" було стандартним рішенням, можна сказати - стереотипним, то "СО" - це абсолютно нестандартний хід для організацій з інтелектуальними амбіціями.

Шишаки - місце, де був родовий маєток Вернадського на Бутовій Горі. Буквально у 50 метрах від нього знаходиться завод мінвод, який виробляє "Гоголівську" мінералку. У Шишаках "дачує" Равіль Сафіулін, якому цей шматок Полтавщини дістався як вотчина мабуть ще за Кучми.

Також у Шишаках - школа екологічного профілю ім. Вернадського, музей. Але більшість селян - "ні в зуб ногою". Мабуть й "Тараса Бульбу" читали там далеко не усі, а "Біосферу" Вернадського - може взагалі ніхто, крім співробітників музею.

Головний ноократ Шишаків довго з мною спілкуватись не зміг. Йому було "хєровато після вчорашнього" - брат приїхав двоюрідний. Я лише посміхнувся. На Бутову Гору пішов сам. Від будинку нічого не залишилось. "Екологічна стежка"спускається вниз, до якогось озера з бобрами. Подумалось: підуть бобри - не стане озера, знову бігтиме лише тонесенький струмок...

Цими стежками гуляв Вернадський. Ними пройшов і я. Сказати що зійшло просвітлення - це збрехати. Хмарами небо затяглось, коли я туди прийшов. Недостойний - подумалось. Й без того морочне місце стало просто жахливим.

Ні, не можна робити культу з людини, яка за життя була непомітною. Це можна Майкла Джексона перетворювати на "куміра мас". Або Леніна. Спробували робити куміра з Маркса - й нічого гарного не вийшло.

Так і Володимир Іванович - має залишитись відносно непомітним. Знати про нього повинен кожен ноократ, але "молитись на нього" - лише ті, хто продовжують його наукову справу.

У ноократів буде інший кумір. Правда коли я запитав, куди я йду - раптом переді мною виник кущ терену. Ну не Христос же я, правда? Він хотів стати Царем Юдеї, а став зовсім іншим. Виходить що я теж хочу стати Царем, а стану кимсь іншим...

Київ почався для мене не з вокзалу, як водиться, а з Борщагівки, куди мене завезла електричка. Взагалі зміни ландшафтів я не відчув. Маленькі села переросли у велике село. Вже добряче хотілось спати. Спілкуватись з людьми було важко - доводилось розбадьорюватись, збуджувати думки. Але усе пройшло більш-менш нормально.

На ніч вирішив не залишатись. Не просто захотілось додому - хотілось чогось іншого. Не Київа.
Полтава вразила своєю ранковою красою. "Одеса без моря". Занурена у туман. У електричці зі мною раптом заговорив хлопчик-студент. Нудно їхати, довго. Розповів йому кілька історій зі свого життя. Пояснив, хто такі моджахеди. Й сказав, що скоро в УКРАЇНІ ПОСТАНУТЬ ТАКІ Ж ЛЮДИ, тільки їхньою релігією буде наука.

У Краснограді зайшов на цвинтар. Кинулась у очі могила - "В'ячеслав Грінченко. Народний артист СРСР 1938-1998 роки." Подивився у інтернеті - оперний співак. Усіма забутий. У енциклопедії навіть не вказано, що він помер: "ГРИНЧЕНКО Вячеслав Александрович (р. 1938), российский певец (бас), народный артист СССР (1980). С 1966 солист Узбекского театра оперы и балета, с 1986 — Московской филармонии."

А колись йому рукоплескали. Може навіть ним захоплювались жінки. А помер у Краснограді. Мабуть від нудьги - ми усі знаємо про долю філармоній у 90-х.

Завтра на Донбас.



Диктатор   обратиться по имени Среда, 27 Октября 2010 г. 18:29 (ссылка)
а Донбас відклали
Ответить С цитатой В цитатник
 

Добавить комментарий:
Текст комментария: смайлики

Проверка орфографии: (найти ошибки)

Прикрепить картинку:

 Переводить URL в ссылку
 Подписаться на комментарии
 Подписать картинку