В багаття мого серця дрів підкинув...
А може Ти і сам цього не знав...
Залиш мені тоді хоч сну частину,
Якщо Ти вже думки мої забрав...

Залиш тоді вже радості краплину,
А може й смутку - я тепер не розберу...
Я лиш на мить в думках Твоїх застигну,
А потім образ знов з собою заберу...

А хочеш, я слізьми наповню Землю,
Та в нас обох їх буде більше, чи не так?
Я наші миті щастя відокремлю
Від зграї безсердечних вовкулак...

Я буду захищати те, що завтра
Ми втратимо, коли погасне день...
А нам залишиться лиш купка невідомих
Тобі й мені присвячених пісень...

Тримаюсь ледь, щоб в прірву не упасти,
А сонце лиш всміхається згори...
Ніж моє бідне серденько украсти
Ти краще в мене ПАМ'ЯТЬ забери...