5 жовтня. Сьогодні почалось моє життя, хоч мої батьки про це поки що не знають. Я дівчинка, у мене буде русяве волосся і голубі очі. Все вже визначено, навіть те, що я буду любити квіти.

19 жовтня. Дехто вважає, що я ще не людина. Але я справжня людина, також як маленька крихта хліба все ж таки є справжнім хлібом. Моя мама є, і я також є.

23 жовтня. Я вже вмію відкривати рот. Подумати тільки, через рік я навчусь сміятись, а потім і говорити. Я знаю, що моїм першим словом буде «мама».

25 жовтня. Сьогодні почало битись моє серце.

2 листопада. Я кожного дня помалу росту. Мої руки і ноги починають приймати форму.

12 листопада. У мене формуються пальчики – смішно, які вони маленькі. Я зможу гладити ними мамине волосся.

20 листопада. Тільки сьогодні лікар сказав моїй мамі, що я живу тут, під її серцем. Яка ж вона, напевне, щаслива!

3 листопада. Мій тато з мамою мабуть думають, як мене назвати.

10 грудня. У мене росте волосся, воно ніжне та русяве.

13 грудня. Я вже трошки бачу. Коли мама принесе мене в світ, він буде наповнений сонячного світла і квітів. Як хочеться по швидше побачити свою маму.

24 грудня. Цікаво, чи чує мама тихий стук мого серця? Воно б’ється так рівно. У тебе буде здорова маленька дочка, мама!

28 грудня. Сьогодні моя мама мене вбила…

Написав Андрій Головков