Погибнеш, згинеш, Україно,
Не стане знаку на землі.
А ти пишалася колись
В добрі і розкоші!Вкраїно!
Мій любий краю неповинний!
За що тебе Господь кара,
Карає тяжко? За Богдана,
Та за скаженого Петра,
Та за панів отих паганих
До краю нищить...Покара,
Уб"є незримо і правдиво:
Бо довго довготерпеливий
Дивився мовчки на твою,
Гріховну твою утробу
І рек во гніві: - Потреблю
Твою красу, твою оздобу,
Сама розіпнешся. Во злобі
Сини твої тебе уб"ють
Оперені, а злозачаті
Во чреві згинуть, пропадуть,
Мов недолежані курчата!..