Ти знаєш я тебе без пам’яті кохаю,
І кожен день лиш про одне молю –
Щоб ти не знала смутку і печалі
На теренистому житєвому шляху.
Так склалося, що ми нажаль не разом,
У кожного із нас своє життя,
Але ж любов моя до тебе вічна,
Вона не згинула у небуття.
І от і зараз, я дивлюсь на твоє фото,
Ти дариш з нього посмішку мені,
І посмішки прекрасніше цієї
Не зустрічав я ще на цій землі...
А очі, ці бездонні сині очі,
Що просто зводять з розуму мене,
Цей погляд, що бентежить мою душу,
Мабуть і не дає забуть тебе...
В твоїх очах є тепле сонця сяйво,
В твоїх очах є неба вишина,
І ледь помітна іскорка печалі,
І моря синього бездонна глибина...
Ти знай, якщо у душу влізе смуток,
Печаль торкнеться цих прекрасних глаз,
Згадай, що десь у світі є людина,
Яка про тебе думає весь час.
****************
Самота... Навкруги ні душі і мовчить телефон
Трохи смутно мені, адже ти десь далеко
Та лиш тільки покличеш мене і я в той же час
Через гори й ліса прилечу мов лелека
Я у цілому світі знайти не зумів таких слів,
Щоб сказати тобі як кохаю тебе я без тями
Ці слова переповнюють інколи душу мою
На папір виливаючись звідти такими віршами
Звісно ж я не поет, не шукаю я слави
Хочу просто у цьому житті своє щастя знайти
І здається мені, що я буду безмежно щасливий,
Якщо поруч зі мною у цьому житті будеш ти.
І хай друзі говорять, що це недосяжна є мрія,
Що ніколи не суджено бути з тобою удвох
Та я вірю, що серце твоє розтоплю я від криги
Ти повір, я безмежно кохаю тебе, бачить Бог…
***************
Я божевільний від життя,
Від його радості і болі,
Я божевільний від життя,
Від його долі і недолі.
Я божевільний від життя,
Від його дня, від його ночі,
Я божевільний від життя,
Хоч і заплакані є очі.
Я божевільний від життя,
Від його сонця, його зливи,
Я божевільний від життя,
І дай же, Боже, мені сили.
Я божевільний від життя,
Від його пристрасті й любові,
Я божевільний від життя,
Неначе соловей на волі.