Шишкар ялиновий

 Любий друже!  Сьогодні я хочу познайомити тебе з надзвичайно цікавим птахом – шишкарем. 

 Ти знаєш, що на відміну від інших птахів, шишкар виводить пташенят узимку. Уявляєш, навколо двадцяти – тридцяти  градусний мороз, а  в гнізді у нього яйця,  або голенькі пташенята лежать.

Ялиновий шишкар – невеличкий птах, трохи більший за горобця. Поширені шишкарі у хвойних лісах  Євразії, Північної Африки і Північної Америки. В Україні гніздяться у хвойних лісах Карпат і Криму; під час зимових мандрівок залітають і в інші області.

Годуються вони в основному насінням сосен, ялин. В урожайний рік шишкарям узимку вдосталь корму. От вони і починають мостити гнізда та виводити пташенят у ситну для них пору року – зимою.  Шишкар – ялинник будує таке тепле гніздо, що ні яйця, ні пташенята в ньому не замерзають.  

 Будує його лише самка з гілочок хвойних дерев, лишайника,  м’яких корінців, вимощує мохом, шерстю, пір’ям. Самець супроводжує самку, коли вона збирає будівельний матеріал. Гніздо завжди знаходиться високо над землею, біля стовбура чи в сплетінні крайніх гілок. Як тільки самка знесе яйця,  з гнізда  нікуди не відлучається, щоб не застудити яєць.  Їжею її забезпечує самець.

Такий розподіл обов’язків продовжується кілька днів після появи на світ пташенят. Пізніше самка харчується самостійно і  батьки вже  разом  годують нащадків. Чим же вигодовують вони своїх пташенят?

Вигодовують вони їх не комахами, як більшість зерноїдних птахів (та й де зимою комахи!), а подрібненими насінинами хвойних дерев.  Пташенята вилітають із гнізда через кілька тижнів, але тривалийчас лишаються разом з батьками, а потім приєднуються до інших сімей.

Характерною ознакою цих своєрідних птахів є дзьоб, нижня і верхня частина якого зігнуті і перехрещуються між собою. Це пристосування для того, щоб витягувати з-під лусок шишок сосни і ялини насіння, яке є улюбленим кормом. До речі, вилуплюються пташенята з яйця з прямим дзьобом, але через 3 тижні його краї перехрещуються.

Ще одну особливість мають ці пташки. Хвойне смолисте насіння – основний корм шишкаря. І тому тіло старого шишкаря настільки просочується смолою, що не піддається гниттю. Десять – п’ятнадцять років може лежати така «мумія» шишкаря. 

Шишкарі

В густім ялиннику в ліску

На гілочках поміж сніжку

Вже шишкарі звили гніздечка,

Поклали в них в них свої яєчка,

Я їжу птахам там носив –

І от побачив диво з див.

Гніздечко те, мов тепла хата,

У нім з’явились пташенята.

– Ців –ців! Ців-ців! – кричать собі

В сніги прозоро – голубі.

І не бояться навіть віхоли,

Батьки ж годують їх,

Їм – ніколи…

        Любов Забашта 

СНІГУРІ

Взимку, як тільки випадає перший сніг, з’являються в Україні красиві птахи, з яскраво – червоними грудками. Це снігурі.

Ім’я своє снігур дістав від слова „сніг”. Адже ці  пташки, за народним повір’ям – перші вісники зими і снігу.

Снігур – звичайний осілий птах Карпат і зимуючий птах на всій території України. Дивно якось виходить: снігурі прилітають до нас на зимівлю, в той час як багато птахів, навпаки, відлітають в теплі краї. Виявляється, наші краї для снігурів уже теплі краї: літом вони майже всі відлітають на далеку Північ, де зима дуже холодна. Там снігурі звивають гнізда і виводять пташенят. А восени всім сімейством вони прилітають до нас. Оселяються в хвойних лісах, але взимку нерідко зустрічаються в зелених зонах і садах населених пунктів.

Тримаються невеликими зграйками (7-10 птахів у кожній). Живляться різними ягодами, бруньками, насінням деревних і чагарникових рослин.

Снігурі – птахи не тільки красиві, а й солідні: ніколи не поспішають, не метушаться. І до того ж рицарі: самці, які б не були голодні, завжди поступляться кращими  гронами  горобини самиці.

Перелітаючи з дерева на дерево і наспівуючи свої приємні пісні  снігурі дуже оживляють зимові ліси, сади, парки. Як тільки зграйка снігурів перелітає на нове місце і сідає на верхів’я дерев чи кущі, вони одразу починають перегукуватись – аби легше було зібратися докупи. З наближенням темряви вся зграйка відлітає куди-небудь на дерева чи кущі де і ночуює, сховавшись в густих гілках.

Зимою снігурі, як і синиці прилітають до людського житла. Спокійно обробивши одне дерево, снігурі перелітають на сусіднє. І роблять це по команді вожака, якого птахи неухильно слухаються.

Снігурі

В лісі, в скверах, на алейках

птиці в чорних тюбетейках.

– Прилетіли снігурі!

 – Це зима на порі…

Ой, які вони цікаві:

По-смішному  величаві.

Кажуть, якщо їх нема,

То не скоро ще зима…

Сірі та червоногруді

–   Дю-дю- дю, – гукають, – дю-ді…

А самі аж із тайги

принесли до нас сніги…

От за це ми їх із вами

й називаєм снігурами.

                  Дмитро Білоус

Більше дізнайся:

https://nbu4kids.wordpress.com/2013/01/23/птахи-взимку/

https://nbu4kids.wordpress.com/2011/01/10/синиці/

Синиці

Січень 10, 2011 від nbu4kids

Взимку, біля людських домівок можна побачити невеликих красивих пташок, які прилітають сюди в пошуках їжі. Це – синиці.

Синиці живуть в Україні цілий рік, хоча дехто думає, що вони прилітають до нас тільки зимою. Весною і влітку вони живуть в лісах, де в цей час багато їжі і вони тримаються подалі від людей. Зимою ж цим пташкам важко прогодуватися і шукаючи їжу вони прилітають до людського житла, де дбайливі люди влаштовують для них годівниці.

В лісах України проживає 7 видів синиць, які схожі між собою за зовнішнім виглядом і поведінкою, але відрізняються за забарвленням і деякими рисами поведінки.

Гніздяться переважно в дуплах дерев. У пошуках їжі нерідко підвішуються на гілках вниз головою.

Синиці – типові комахоїдні птахи і хоча зимою комах немає ці птахи залишаються зимувати в наших краях, переносять сніжні зими і морози, тому що здатні частково переключатися на рослинну і навіть тваринну їжу.

Велика синиця – найбільш поширений птах з родини синицевих і добре відомий населенню України. Це самий найбільший вид з родини синиць, за що і отримав свою назву.

Придивіться, яка вона нарядна: спинка зеленувата, низ жовтий з широкою чорною смугою уздовж грудей і черева, голова чорна, щоки  білі з чорною каймою.

В Україні поширена в усіх зонах. Синиця дуже рухлива: з ранку до вечора перелітає вона з дерева на дерево, з куща на кущ. Це вона видивляється і знищує жуків, комарів, мух, інших шкідливих комах, їх личинки і лялечки.

Зимою прилітає до годівниць, де охоче споживає різне насіння, клює м’ясо, сало, масло.

Взимку синицям живеться нелегко. Від голоду і холоду вони потерпають більше ніж інші птахи. Вчені підрахували, що із 10 синиць до весни доживає лише 2, решта гинуть.

Тому так важливо підгодовувати синичок, влаштовувати спеціальні гойдаючі годівниці, наприклад із під молочних пакетів чи з під соків. А чому гойдаючі?  Тому, що інші птахи на такі годівниці не сідають і весь корм достається тільки синичкам.

Пташина їдальня

                  Любий друже!

Ти знаєш, що маленьким пташкам, які залишилися зимувати разом з нами, живеться важко. Як дістатися до корму, вкритого кригою і снігом? А тим часом саме взимку, коли дуже холодно, пташці потрібно більше їжі, ніж влітку. Взимку птахи гинуть не від холоду, а з голоду. Бо сита пташка не замерзне навіть в найлютіший мороз. Тож якщо ви повісите годівничку, то не лише зможете спостерігати за життям птахів, а й зробите добру і потрібну справу.

Чим же пригостити пташок? Кращі ласощі – соняшникове і гарбузове насіння. Годяться і пшоно, просо, гречка, крихти черствого білого хліба, суха дрібненька вермішель. Таке пригощення сподобається усім птахам. Снігурі люблять ягоди горобини і бузини.

Якщо годівничка висить у дворі, то вашими гостями будуть горобці і синиці. У лісову їдальню навідаються і дятел і повзик. Птахи швидко звикають до годівнички і прилітають постійно.

Щодня в певні години насипайте в годівничку корм. І незабаром побачите, що птахи знають час обіду і злітаються до годівнички  „вчасно”, чекаючи на ласощі.

Найпростішу годівничку можна зробити з пластикової пляшки, коробки, пакету з-під соку тощо.

Головні правила такі:

• Годівничка повинна мати дах, щоб корм не намокав від снігу, дощу.
• Отвір в годівничці має бути достатньо широким, щоби пташка могла легко залізти в годівничку і покинути її.
• І найголовніше: корм треба класти щодня, в однакову годину – до самої весни, коли розтане сніг. Пташки, що звикли до вашої годівнички, не полетять шукати собі їжу – чекатимуть вас! І якщо ви не покладете корм – вони лишаться голодними.

Матеріали з сайту МАЛЕНЬКИЙ ЧИТАЙЛИК