Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні,
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі плачучи умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
І не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: «Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись».
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.

"Все будет хорошо !!! Я узнавала !!!" -Гласила надпись на асфальте мелом.Я долго в умилении стоялаИ уходить, признаюсь, не хотела.Кто написал и для кого — не знаю,
Но эти строчки душу мне согрели,
Как незабудки в середине мая,
Как белые подснежники апреля !!!
Простая и коротенькая фраза,
На первый взгляд - немудрая такая,
Но сколько оптимизма дарит сразу,
И радостных улыбок зажигает !!!
Все будет хорошо ??? Конечно, будет !!!
И хочется поверить в это смело !!!
Как здорово дарить надежду людям..,
Пусть даже просто на асфальте мелом...

Наталья Смирнова

ландшафтный дизайнер увлекаюсь вязанием