Я дякую Тобі, мій Бог, за очі, якими бачу все, що Ти створив.
Я знаю тих, для кого дні - як ночі, хто бачить світло тільки в хвилях снів.
Я дякую Тобі, мій Бог, за руки, якими можу я тримати хліб.
Втирать сльозу в печальний час розлуки, і працювати можу на землі.
Я знаю тих, кого годують з ложки, хто сам не в змозі рук своїх піднять.
Я дякую, я дякую Тобі, мій Боже. Як цю подяку більше передать?
Я дякую Тобі, мій Бог, за ноги, якими я проходжу всі путі.
Я зустрічав таких, кому дороги непройдені залишились в житті.
Я дякую Тобі, мій Бог, за голос, Тебе я славить можу ним.
Я знаю тих, кому весь світ довкола як і вони, здається все німим.
Я дякую Тобі за хліб насущний, за те, що вдосталь маєм на столі.
Були часи тяжкі і неминучі, як (люди) з голоду вмирали на землі.
Як крихту хліба золотом вважали, шматочок той ділили багатьом.
Якби вони його тоді так мали, як маєм ми сьогодні за столом.
Я дякую тобі, мій Бог, за мирне небо, за тихий спокій рідної землі.
О, як нам тільки дякувати треба, що ми живемо в мирному краї!
Я дякую Тобі, мій Бог за маму, за рідні очі, лагідні слова.
За ніжну неньку з добрими устами, за те, що в мене мама ще жива.
Я дякую Тобі, мій Бог за маму, за очі, руки, світлі почуття.
Навчи нас, Боже щирими устами, Тебе хвалити все своє життя.
Я знаю тих, хто сиротами гірко, без мами рідної проходить у житті.
Я дякую, я дякую Тобі Владико, за все, що Ти даруєш нам в житті.
Та знаю, часом гірко так буває, Тобі, наш Боже, вічний наш Христос.
Що дякувати часто забуваєм, за те, що маєм, що не має хтось.
Я дякую Тобі, мій Бог за очі, якими бачу все, що ти створив.
Хвалити прагну, дякувати хочу, а Ти до мого серця говори!
 
|
|