А я дзвонила, кажу :"Сину,
іди додому..бо там гинуть...."
А він:"Неправда...тут все мирно..."
Мені від того було дивно.....
І я його чекала...так чекала....
він вернеться..я вірила..я знала....
І він приїхав не колись..а нині....
виходжу я...дивлюсь ..
моє дитя у домовині...
"як справи синку? ну кажи як справи?
чого мовчиш...не хочеш подивитися на маму?
відкрий же очі....вставай...ти хочеш так лежати?
втомився, певно...вирішив поспати....
Боже ..я тебе укрию..ти ж такий холодний..
живіт злапав..напевно, ще й голодний...
ходи, я вже на стіл накрила....
Ходи, тебе чекає вся родина."...
А люди кажуть, що здуріла...
що мертву так трясу дитину...
Та, що ті люди...що вони там знають...
Мій син - герой...
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!!!