— Сосед, стой! Я тебя весь день высматриваю! Дед Степан торопливо ковылял через двор, приветливо размахивая рукой. — Привет, Иваныч! Что стряслось-то? — Так это... Свадьба у нас с Марь Петровной золотая, вот оно что! Приглашаем мы вас! — Ничего себе! Вот это здорово! Спасибо, Иваныч , непременно будем! А вы молодцы! Неужто за весь полтинник ни разу развестись не хотелось? — Да всё бывало. И ссорились, и ругались, я помню чуть в кальсонах из дома не ушёл, ей-богу! — А в чём тогда секрет ваш? — Да ведь мы же оба строители. Я каменщик, а Машка маляром была. У нас в крови вот что — если затрещит где, то чиним мы! А не на свалку несём выкидывать. Так-то, Петро.

Рамочка от Лидана

Зимовий одяг українців / memorua

Зима не за горами! Яким був зимовий одяг українців 100 років тому? З яких матеріалів шили костюми наші пращури та який вигляд мало їхнє вбрання?

Традиційний зимовий одяг українців на наших землях формувався не одне століття, отож був перевірений роками на практиці, й не дозволяв замерзнути навіть у найлютіші зими. У селян у хаті були визначені особливі місця для одягу: зимову верхню одіж зберігали в коморі, а юпки та керсетки – на жердинах під стелею.

Ширина домотканого сукна була 50-75 см, тому широкі деталі верхнього одягу збирались із декількох частин, що зумовлює його мозаїчний характер. Колір домотканого, валяного сукна для виготовлення свит залежав від породи та віку овець, поширених у певній місцевості. При стрижці ягнят отримували вовну більш однорідну по кольору: чорну, білу, сіру.


Зимовий одяг українців

Верхній суконний одяг чоловіків і жінок зазвичай був однаковим по крою. Різниця була лише у кількості оздоби – жіночий більше декорували різноколірними шнурами, вишивкою тощо. В кінці ХІХ ст. парубки носили важкі вовняні свити навіть влітку. Якою б не була спека, виходити "на люди" в одній сорочці вважалося непристойним. Тому свити одягали наопашки (накидали на плечі, не вдягаючи в рукава).