Облаштування інтер’єру української хати кілька десятиліть тому було не менш складним, ніж саме зведення житла. Раніше дім українського селянина був переважно однокамерним – кімната виконувала функції і сіней і комори. Однак пізніше з’явилися двокамерні житла – окрім світлиці також були сіні. Ще пізніше трикамерні – світлиця, сіни і комора. Проте розмір самих приміщень майже не змінювався. Згідно з даними етнографів, у більшості хат, що збереглися з кінця ХІХ і початку ХХ століття площа житлової зони складала, в більшості випадків, 5 х 5 м.
Житлова зона і хатнє начиння
Житлова зона зрідка було поділена на кілька кімнат (хоча все залежало від заможності господаря дома). Проте світлиці були поділені на так звані сектори: робочий, кухонний, святковий, репрезентативний, сектор для відпочинку, сектор для харчування.
В кухонному секторі була розташована піч, а також, часто, водник – ослінчик чи спеціально відведене місце, де стояли відра з водою. У двокамерних хатах водник найчастіше знаходився в сінях. Піч зазвичай будували ліворуч або праворуч від входу. Від печі до причілкової стіни розміщували спальне місце – піл. Інколи це були дерев’яні ліжка. Якщо в сім’ї були немовлята, то поруч з постіллю вішали колиску.
Біля протилежної від печі стіни розміщували лавку біля вікон. Саме тут господині займались прядінням та іншими домашніми справами. Лава була досить довгою – найчастіше 4 метри завдовжки. Раніше лави були закопані в земляну долівку. Пізніше, на початку ХХ століття, їх почали модернізувати – робили переносними.
Стіна навпроти дверей мала репрезентативну функцію. Тут наші предки найчастіше розміщували ікони, на так званих божницях. Найчастіше це були прибиті до стіни рейки. Ікони як і зараз прикрашали рушниками, на Зелені свята прикрашали гілками.
