Цей вид народного мистецтва почався з настінного малювання, розпису печі та меблів, посуду. Проіснував він від давніх часів Київської Русі та поширювався та розвивався в селах України. Традиція розпису формувалася протягом тисячоліть і була пов'язана зі знанням етносу, наділена образністю, природою та частиною космосу, розпис був своєрідним оберегом. Найчастіше зображали фантастичні дерева з птахами, півниками, щигликами, цикли дня, року та цілого життя. Головними символами, які втілювалися ще з первісних часів, були:

• птахи — символи гармонії та вісники сонця на Землі;

• павичі — символ довгого шлюбу;

• грифон — символ Сонця та домашній охоронець скарбів;

• фазани символізували світло, розквіт, добру вдачу;

• ластівка відображає весну, тепло, віщує добро і сімейне благополуччя;

• голуб означає щиру любов, відданість;

• півень — символ прбудження, відродження;

• сокіл — мужність та звитяга;

• зозуля — уособлює таємницю вічного плину часу;

• журавель — любов до Вітчизни;

• соловей — веселощі;

• сова — мудрість і знання;

• лебідь — краса та вірність;

• калина означає дівочу вроду та чистоту;

• мальва — символ козацької доблесті;

• соняшник — оберіг домашнього вогнища;

• ромашка символізує здоров'я, доброту, ніжність;

• біла лілія — життя і безсмерття душі людини;

• виноград — символ шлюбу.