Найдорожча Кулюня. Найбільше кохання  Михайла Грушевського.  

Життя  і  доля  донечки великого Українця.

"Про Катерину Грушевську писати й говорити нелегко", – відзначає кожний дослідник, марно намагаючись побороти свої емоції та почуття.

Її доля персоніфікує увесь трагізм винищення цвіту української нації. Світлий і ніжний образ "Професорівни", який постає з її знімків, листів, талановитих студій, буде повсякчас повертати нас до її життєпису.

"Викапаний Татусь"

"Викапаний Татусь", – так говорили про Катерину, Кулюню Грушевську. Мала б бути щасливою доля дівчинки, яка так схожа на батька.  

Катерина Грушевська. Рік перший Львів, 1901  Усі фото походять зі зборів Історико-меморіального музею Михайла Грушевського

Дитинство було яскравим, насиченим і щасливим.

"Зірка першої величини української науки" Катерина Грушевська не мала жодної офіційної освіти. Початкову й гімназійну забезпечила Мама – педагог і перекладач, науковий інструментарій – Батько, найвидатніший український історик.

"Вчилася дома під керуванням батька й матері", – писала згодом у своїй автобіографії.

У 4 роки легко прочитала перші слова, складені на кубиках Татусем: "море" й "Русин" (за галицькою традицією – "Українець").

Одночасно вчила французьку, перші уроки якої давала донька Михайла Драгоманова – Аріадна.

Слухала лекції з української історії, які готував і читав її тато. Дарма вишукували конспекти цих викладів "для Кулюні", адже це був найкращий експромт професора Михайла Грушевського.

Трішки пізніше брала уроки малювання у Михайла Бойчука, а слухачем її перших музичних вправ був улюблений песик Рікі.

Катерина Грушевська на львівській віллі Фото 1904

У 4 роки вперше відчула красу "аристократичної дами" Венеції, проходила щодня по 8 км та ще й "підскакувала" від задоволення. У вісім замиловувалася унікальними пам’ятками Риму, видовищами Неаполя та Флоренції, впізнавала вже знайомі місця Венеції.

Відбула екзотичну екскурсію на Везувій, на гребінь кратера якого її підняли на плечах два провідники-"обідранці", які вперто нав’язували свої недешеві послуги.

Венеція. Собор Святого Марка Стереофото 1904, з колекції родини Грушевських

Слухала розповіді батька про "возкресле з двотисячолітнього сну" античне місто, блукаючи вуличками Помпеїв.

Вчилася насолоджуватися красою руїн Колізею, гармонією "храму богів" – Пантеону. Найвеличніші храми й найбагатші галереї мистецтв залишалися в пам’яті маленької дівчинки та не раз приходили в снах, які згодом буде досліджувати вже доросла Кулюня.

Помпеї Стереофото 1904, з колекції родини Грушевських

На львівській віллі влаштовували бали на честь іменин Кулюні, а до дня народження бавили різними подарунками. Один з них – унікальний – портрет Катрусі, написаний Іваном Трушем до 3-х років, зберігся до наших днів.

"Українська Інфанта" – так називають портрет Катерини Грушевської, подарований батьками в її 3 рочки Худ. Іван Труш. Львів, 1903

"Кулюня в екстазі утіхи від Криворівні", – писав батько про відпочинок в мальовничому селі на Гуцульщині, а в цей час інший маляр, Михайло Жук, писав ще один портрет дівчинки на тлі полонини, який десятиліттями зберігався в музейних нетрях під назвою "Портрет невідомої дівчини".

Напевно, в 14 років Катерина, як колись її батько, вступила би до гімназії. Але розпочалася Велика війна, Татуся заарештували й відправили на заслання.

Слідом поїхала і Катруся з Мамою, занотувавши в своєму щоденнику: "Якесь трохи величне бажання помогти і боронити його пігнало нас в дорогу. […] Ми їхали з радістю".

У 17–18 років, коли прийшов час сісти за університетську лавку, – вибухнула Українська революція.

Записалася на правничий і природничий факультет Українського народного, пізніше Українського державного університету.

Одну з перших своїх праць, опублікованих, як і батькові, в 18 років, гордо підписала: "Професорівна".

З 1919 по 1924 рік об’їздила з батьками усю Європу: Прага, Женева, Париж, Берлін, Відень, Баден.

Незважаючи на нелегкі еміграційні будні, з захопленням сприймала колорит кожного міста. Милувалася Женевським озером, вражалася особливим відношенням швейцарців до "плекання дітей" та характерною "женевською веселістю", що виплескувалася на вулиці, перетворюючи їх на фантастичний,  казковий світ.

У Женеві записалася вільною слухачкою до тамтешнього університету. Студіюючи римське право, зауважила, що воно "благотворно впливає на мій організм". Чи не тому, що лекції збуджували дитячі спогади про пам’ятки старого республіканського Риму?

Рано подорослішала й помудрішала

Енергія й бажання Михайла Грушевського творити нові інституції та видавничі проекти змушувало "ганятися за дешевшою валютою", яка в Європі знецінилася в 15 000 разів проти 1914-го, а друк книжок здорожчав у 8 000 разів.

Тому Женева, Париж і Відень змінилися на маленький Баден. "Я за сей місяць не говорила ні слова до сторонньої людини (окрім перекупок, але се товариство не вистарчаюче)", – писала Катерина двоюрідній сестрі наприкінці 1922 року.

Такою Катерину Грушевську можна було побачити на вулицях Праги, Женеви, Парижа Фото 1919–1920

Рано подорослішала, й у свої 23 вже давала мудрі поради. "Не роби сего. Вже для самого того, щоб мати вільні руки на потім, вільні і чисті, бо в партійній роботі доводиться не раз і з саджою і з дьогтем возитися", – відраджувала від співпраці з Українською комуністичною партією двоюрідного брата Сергія Шамрая.

На еміграції навіть професору Грушевському пропонували не університетські виклади, а лекції на курсах Селянської спілки. То що вже говорити про Катерину.

Грушевський звернувся до пастора з Детройта Василя Кузіва знайти для доньки роботу в просвітніх організаціях США. І відразу на його "так" зітхнув: "ой, ні, що ж я без неї, вона перший помічник у всіх моїх справах".

Заповідаючи тому ж таки Кузіву подбати про доньку після своєї смерті, Михайло Грушевський писав, що в ній "зістанеться на землі моя краща частина".

Катерина захоплюється етнографією, соціологією, фольклористикою, первісною культурою. Видає свої перші ґрунтовні праці, а серед них: "З примітивної культури. Оповідання, казки і байки Африки і Америки".

"Витаємо Тебе, кохана наша маленька учена з твоєю науковою працею. Мені навіть тяжко уявити, як то та маленька Кулюнечка в такій рожевій рисованій суконочці… могла вже так скоро написати таку книжку, яку мені буде тяжко навіть прочитати і зрозуміти.

Дай Боже, щоби ти писала нам таких й подібних їм книжок дуже-дуже богато, на славу нашому народови, а на потіху Татусьові і Мамусі", – відгукувалася про перші дослідження Катерини її двоюрідна сестра Ольга Микласевич.

*

На Йордан у Бадені: Катерина та Марія Грушевські, Ольга Коссак (дружина Івана Коссака), Михайло Грушевський Фотограф С. Бурко. 19 січня 1924