В колонках играет - тихоНастроение сейчас - нольне жаль за що було, прикро, коли не було би
чужа.
приїхала знов
бісять всі, хочу додому.
треба худати, йти на танці-фітнес-карате.
дома стільки всього сталось, за два тижні рік прожила
зміни.зміни..трохи в гірше, менше в краще
вже б нікуда не їхала, нікого б не бачила і не чула.
і той універ в горлі вже, з кожним разом повертатись все важче і важче
і прощатись так болить
шалено хочу на море і вишневого соку.
і взаємності, а не жартиків, мені потрібно все повністю, ти повністю
твої слова повністю, сміх і сум повністю.
почуття повністю і емоції
мене нудить від непрожитого, вернутись би в майбутнє
незнання ріже по нирках гострими нитками.
в мене все добре, але бракує чогось..
щирості може, більше почуттів і відвертості.
огидно так спостерігати за людською фальшивою сутністю.
за вашими бридкими гримасами, і брехливими фразами
я шалено хочу додому, до себе додому
вроді і є куди повернутись. але не своє воно,
чого так тягнути?
так багато сказати мала, тільки слів ніжних рідко звучало,
твоїми жартами все перебило
бажання мліти твоїми словами розбило.
ти мені щастячко, ти і зло моє
моя ти рибочка, жорстокість через очі б*є.
телефоном в руках заспокоюватись, годинник годинами вчити знов
хвилинами за день наговорюватись, хвилинами продовжувати любов.
словами щирість вимірювати, словами шрами на душі залишати
нікого з оточуючих не чути
нічого з майбутнього і не знати.
я не скажу тобі більше
і менше, з того, що мала сказати
побачимось знову тільки чорт коли знає,
давай в трубку тихо здихати
а воно кидає, млявиться, через ніс димом віється,
через очі сльозами стікається
а так то буває
мені завтра на пари, а я так не хочу напрягатись.
настрою взагалі ніякого
страшно хочу на море.
де моє літо??
ти ж моє горе..
такі дрібниці, які важко забути, і на які найбільше уваги
які холодною водою в лице будять в мені тільки мати.