Сьогодні я зайшла до твоєї кімнати,а ти спав і не побачив,як моя тінь майнула по стелі.Я зайшла так тихо,що шурхіт моїх кроків приглушувало цокання годинника.(Я не схотіла турбувати тебе,хоча наболіло вже чимало.Потім розкажу все.) А тоді я просто сіла на край ліжка і подивилась в твоє обличчя.Ти дорогий мені,безцінно дорогий.І дивитися,як ти безтурботно спиш-це,мабуть,і є той рай,про який стільки віків говорить людство.Я провела рукою по твоєму волоссю,ще трохи посиділа біля тебе і вийшла,щоб не тревожити твій сон.