Озеро Несамовите – найвище у Карпатах.

Лежить на схилі г.Туркул масиву Чорногора на висоті 1750 м. над р.моря. Його довжина 88 м, ширина 45 м, площа 0.3 га, глибина до 1.5 м. Улоговина видовженої форми. Живиться переважно атмосферними опадами. Взимку замерзає. Частково заростає осокою.

Озеро знаходиться на території Говерлянського заповідника. Озеро і прилегла до нього територія - це незвичайний, вражаючий куточок незайманої природи: високі кам’янисті або порослі яскраво-зеленим пухнастим килимом вершини, глибокі долини, утворені стародавнім льодовиком, круті ущелини з випираючими ребрами кам’яних складок, вузенькі стежини і веселі потоки з кришталево чистою водою.

Несамовите для гуцулів є сакральним місцем «де народжується град». Підтвердження тому — стара легенда.

Жителі навколишніх сіл кажуть, що душі всіх людей, які на себе накладають руки (повісяться, втопляться) або заберуть у когось життя, потрапляють у Несамовите. Кажуть, що коли кинути в озеро камінь, тобто потривожити душі грішників, то з'являється з нього білий вершник на білому коні і починає навколо гарцювати. Де кінь ногою ударить — там відлупуються від скель великі шматки льоду. Тоді вискакують з водяної безодні душі грішників, напаковують той лід у великі міхи і розлітаються темними хмарами від Чорногори на всі боки. Де розв'язують торби — там летить з неба град. А ще кажуть, що коли хтось помирає гріховною смертю, то його душа каменем летить у озеро. І тоді теж всі його мешканці громом і градом з озера вітають в такий спосіб поповнення.

А дуже часто буває тут таке: в обідню спеку, коли на небі ані хмарки, через якихось 20-30 хвилин погода збіситься і така гроза з вітром насунеться, що не знаєш, чи ще доведеться побачити білий світ чи ні. Гуцули кажуть на це — шарга. То і вітер ураганний з холодним дощем та мокрим снігом, і град, і грім, і блискавка. Не позаздриш туристу, який потрапить у таке на Чорногірських верхах…

Згідно ще одного повір’я, якщо вмитися в озері, то вже цьогоріч знайдеш собі пару. Наскільки правдиве таке твердження сказати важко, але усі мандрівники, чи то жартома, а чи всерйоз, вмиваються таки у водоймі.

А от ще одна легенда. Колись вертався один гуцул із Мадярщини з торгів і застала його ніч в горах біля озера. Під'їхав він до гуцула та запропонував переночувати в себе. Сіли вони в карету й поїхали прямо в озеро. Вода в ньому розступилася і показався великий красивий палац. А як лиш вдарило за північ, гуцул виглянув у вікно і побачив купу людей, яка заготовляла з водяної поверхні озера лід. Пан сказав гуцулові, що то душі грішників заготовляють град і що до кінця світу йому прислуговувати будуть. Гуцул перехрестився і завирувало озеро, вдарило льодяними хвилями об береги і викинуло геть на скалу гостя. Коли він опам'ятався від страху, скочив на свого коня і чимдуж полетів від небезпечного місця. А озеро, з того часу, всі називають Несамовитим - за глибинні несамовиті таємниці, що криються у його глибинах.

Полонина Марішевська привертає туристів високогірними пейзажами і як зручне місце для тимчасового базування в заповіднику, оскільки на полонині є колиба і джерельна вода. З гори Марішевська відкривається вигляд на вершини Пожежевська, Гомул і Говерлу.

Пейзаж захоплює - заради таких вражень хочеться приходити сюди знову і знову!

 У передгір’ї Карпат, де рівнина переходить у горби, а далі у справжні гори, високо над віковими буками підносяться могутні кам’яні велети — Бубниські скелі, або Скелі Довбуша. В околицях села в урочищi Бубнище знаходяться славнозвiсний скельно-печерний комплекс  – унікальна пам’ятка історії та природи післяльодовикового періоду. Пам’ятка, названа на честь не менш знаменитого опришка Олекси Довбуша.

Це геологічна пам’ятка природи – скелясті виступи пісковиків заввишки до 80 м. Химерні нагромадження піскових скель утворилися більше 70 мільйонів років тому на дні теплого моря.Кам’яний лабіринт шириною 200 м тягнеться зі сходу на захід майже на 1 км, над ним змикається буковий та смерековий ліс.

  У Х-   XII ст. до н.е тут існувало язичницьке святилище – палеообсерваторія. За переказами, у XVII-XVIII століттях тут таборували опришки, які використовували печери під сховище.

Скелі Довбуша - явна фортеця періоду Х ст. Для забезпечення гарнізону фортеці водою тут видовбали квадратну цистерну, яка наполовину засипана, але має ще глибину 4 м, це вказує на можливість зберігання значної кількості дощової води. Враховуючи нахил рельєфу ущелини, для вигідного переходу вирубано сходинки, а верх „тунелю” перекритий кам’яним склепінням.

 У скельних „стінах” вибито декілька печер. Печерні приміщення мають чіткі геометричні форми, правильні пропорції, рівні поверхні вертикальних стін, досить точну прямокутність. 

Є серед цих чудернацьких скель такі, що нагадують своїм «профілем» то голову лева, то голову самого Довбуша, то якогось доісторичного дракона-динозавра. Головне – дати волю своїй фантазії.

Обов’язковою процедурою хто вирішив пройти «шляхом Довбуша», є спроба протиснутись у щілину одного з «камінних мішків», аби, очистившись від гріхів (це теж місцева легенда), відчути себе новою людиною, або ж поназагадувати силу силенну бажань. Збудуться!

Піднявшись камінними східцями на «голову лева» відкривається захоплююча панорами на безкрайній ліс, на верхівки дерев, скали, аж дух переповнює ця краса. Головне, надто не захопитись, все це фотографуючи, а то ж 30 метрова висота болюче відгукнеться.

Кожен великий камінь отримав у скелелазів свою назву. "Одинець" Він стоїть окремо від решти (звідси й походить назва) і є найвищою скелею заповідника, враховуючи висоту над рівнем моря.

"Камінь, що хоче падати"

"Мішок Довбуша"

Громади каміння створюють незвичайну акустику. Навіть не виникає бажання підспівувати, щоби не псувати дивне відчуття поєднання вічності й юності. Якщо колись будете на Скелях Довбуша з екскурсією, зверніть увагу на людей, завішаних мотузками та скелелазними системами. Завдяки їм ці камені завжди будуть молодими, привабливими й добрими для тих, хто приходить сюди з добром.

 
   Зимой, когда так легко простудиться, или, что еще хуже, подхватить грипп, мы часто задумываемся, что же еще, помимо укрепления иммунитета, можно сделать, чтобы не попасть в число заболевших. Оказывается, нашими помощниками в борьбе с распространением вирусных инфекции могут стать комнатные растения.

Например, цитрусовые, мирт, лавр, герань, фикус, плющ, алоэ и даже кактусы, обладают фитонцидными свойствами, а некоторые из них еще и улучшают микроклимат помещения, очищая воздух от различных вредных химических соединений, выделяемых строительными материалами. Чемпионом среди комнатных санитаров является хлорофитум, а сок алоэ и каланхоэ применяют при лечении не только простудных, но и других заболеваниях.

Вот они, наши комнатные целители:

Читайте далее: Топ-10 полезных комнатных растений
Алоэ	Каланхое	Цитрусы	Хлорофитум	Герань
Мирт	Фикус	Плющ	Лавр	Кактус

Незатейливое украшение были связаны в подарок...Вязание цветов по ирландской технологии...

Этот необычный цветок называется Такка , еще его называют - летучая мышь, черная лилия, цветок дьявола, усы кота.)))  Из-за своего необычного вида цветок становится популярным в Европе, еще привлекает то, что это многолетнее растение цветет и плодоносит  круглый год! Его выращивают в оранжереях и зимних садах Европы. Хотя последнее время Такку пытаются  выращивать и как комнатное растение, но  не очень удачно. Так как в  природе цветок растет на морских побережьях и в горных тропических лесах, предпочитая влажную атмосферу и богатую гумусом почву.  Правда есть виды  обитающие в саваннах, там  в сухой сезон надземная часть отмирает, а с началом дождей быстро отрастает.

Высота растения колеблется от 40 см до 1 м, за исключением такки леонтолепестковидной (Т. leontopetaloides). В природе она достигает 3 м. Цветы Такки бывают белыми и  разных оттенков пурпурного, до очень темного, почти черного  цвета, что очень редко встречается в природе (цветы черного цвета). Интересно, что цветок Такки используют в магических ритуалах, молодые листья и соцветия используют в пищу, из корневищ делают муку для выпечки хлеба, сласти, лекарства, а из стеблей - шляпы и рыболовные снасти.

___________________________________________________________

Энергии танца подчинены все - и взрослые и дети! А учится танцевать  лучшей школе танцев  не поздно никогда! Танец лечит душу и тело, улучшает самочувствие и подарит вам новых друзей))) А на портале- dance.ru, вы найдете танцевальные новости со всей планеты, найдете себе партнера или учителя по танцам)) 

Этот необычный цветок называется Такка , еще его называют - летучая мышь, черная лилия, цветок дьявола, усы кота.)))  Из-за своего необычного вида цветок становится популярным в Европе, еще привлекает то, что это многолетнее растение цветет и плодоносит  круглый год! Его выращивают в оранжереях и зимних садах Европы. Хотя последнее время Такку пытаются  выращивать и как комнатное растение, но  не очень удачно. Так как в  природе цветок растет на морских побережьях и в горных тропических лесах, предпочитая влажную атмосферу и богатую гумусом почву.  Правда есть виды  обитающие в саваннах, там  в сухой сезон надземная часть отмирает, а с началом дождей быстро отрастает.

Высота растения колеблется от 40 см до 1 м, за исключением такки леонтолепестковидной (Т. leontopetaloides). В природе она достигает 3 м. Цветы Такки бывают белыми и  разных оттенков пурпурного, до очень темного, почти черного  цвета, что очень редко встречается в природе (цветы черного цвета). Интересно, что цветок Такки используют в магических ритуалах, молодые листья и соцветия используют в пищу, из корневищ делают муку для выпечки хлеба, сласти, лекарства, а из стеблей - шляпы и рыболовные снасти.

___________________________________________________________

Энергии танца подчинены все - и взрослые и дети! А учится танцевать  лучшей школе танцев  не поздно никогда! Танец лечит душу и тело, улучшает самочувствие и подарит вам новых друзей))) А на портале- dance.ru, вы найдете танцевальные новости со всей планеты, найдете себе партнера или учителя по танцам)) 

Сын речного бога Кефиса и наяды Лириоры, красавец и любимец нимф, жил себе на свете юноша по имени Нарцисс. Много девичьих сердец разбил он, но ни кому из них не подарил своего, пренебрегая их любовью. И богиня возмездия Немезида покарала его за надменность: как-то на охоте Нарцисс увидел свое отражение в зеркальной глади реки и, сраженный такой красотой, влюбился в него и умер от печали неразделенной любви… А на его могиле выросли цветы – нарциссы. Эту легенду, наверное, знают все. Но о речке, где увидел свое отражение Нарцисс, в ней не упоминается. А вот жители Закарпатья знают точно, что река эта – Хустец. Ведь именно в пойме этой реки находится уникальная Долина Нарциссов.

Долина Нарциссов расположилась на высоте 180-200 м над уровнем моря. Ее площадь составляет 257 га – это самый большой участок в Средней Европе, где растет нарцисс узколистый. К тому же, этот вид, как правило, растет высоко в горах — на высоте 1100-2060 м.

Ученые предполагают, что в район Хуста эти маленькие белые звездочки попали, спасаясь от ледника: в ледниковый период в результате геологических катаклизмов с гор сошел огромный пласт земли вместе с растениями, которые и стали главной местной достопримечательностью.

Бескрайнее белоснежное поле нарциссов… И пьянящий аромат, нежно окутывающий все вокруг…

Якобы, когда враги захватили Хустский замок, то горожане принесли им в дар подушки, наполненные цветами нарциссов в знак уважения и покорности. Вот уж, правда – «бойтесь данайцев, дары приносящих»: на утро никто из захватчиков не проснулся… Нежный и хрупкий, нарцисс оказался необычайно ядовит.

Есть в Закарпатье и еще одна легенда, объясняющая появление Долины Нарциссов.

Давным-давно жил в замке на горе князь со своей семьей. И была у князя дочь-красавица Руся. А на околице города работал в своей мастерской гончар Иванко. В день совершеннолетия Руси в замок прибыли сановные гости и простые горожане со своими подарками. Принес свой подарок и Иванко. Это была удивительная ваза, на которой, словно живые, трепетали цветы нарциссов…

Глаза молодых людей встретились, и они влюбились друг в друга… Некоторое время им удавалось тайно встречаться в живописной долине, но в конце концов князь обо всем узнал. В гневе бросил он вазу, подаренную юношей с горы… Ваза, ударившись о скалу, разлетелась по долине мелким дождем… А когда взошло солнце, удивленные жители увидели, что вся долина укрыта бело-зеленым ковром нарциссов.

И по сей день каждый год в начале мая Долина Нарциссов укрывается зеленым ковром, по которому рассыпаны белые веночки нежных нарциссов.

Кто хоть раз побывал здесь, уже никогда не забудет и эту прекрасную картину, написанную самой природой, и нежный аромат цветов, который разносится легким дыханием ветра по всей округе…