В колонках играет - Esthetic Education - Unbelievableчомусь..слова просто застряють в глотці.. так хочеться щось сказати.. закричати, заволати... завизжати.. просто за..а не виходить.. дурнувато посміхаюсь і роблю вигляд,що все так і треба.. чому?
чомусь так кортить написати все що я думаю, відчуваю, чую.. бачу.. чим дихаю..а слова котрі застрягли в горлі поволі перетравлюються слюною.. й зникають... чому?
чому ми не робимо того, чого так бажаемо лише через дурні принципи, або через те, що вважаємо, що хтось інший має то зробити першим.. аби ми тримали свій рівень гідності.. а чи він є у когось? ну бодай у когось?у то ж бо й воно..
чому?
чому зараз спекотно.. а мені холодно. й приємно мерзнути.. й приємно відчувати гидке подряпування горла,коли от от маєш захворіти.. мабуть тому ,шо це чілковито виправдовує мої застряглі слова...
чому так приємно завши робити винного когось.. поводитись з близькими ,як з потолоччу й ображатися,коли їм то набридає і вони платять тією ж ионетою.. а ви репетуєте, що вони знахабніли й не відчувають міри..ну чому не видно себе зі сторони?
багато чому.. мало відповідей.. і чомусь мене то цілковито влаштовує
мені зовсім не хочеться знати чому мій настрій залежить від деяких не зовсім близьких мені людей( а точніше від їх вчинків) , мені відверто байдуже.. чому годину тому я було в захваті від світу, а зараз мені все рівно.. я зовсім не хочу длупатись у собі.. і своїх відчутях.. то , що почну находити винних, а воно того не варто!
ліпше чомукати собі у руки.. тихо сидячи на балконі.. мерзнути.. й радіти ,що у тому моєму стані винна лиш я...
от вам і чому?
