Одного разу добрий Бог вирішив створити... маму. Шість днів та ночей Він роздумував і експериментував. Та ось з'явився ангел і каже:
- Ти стільки часу тратиш на неї!
- Так... Але чи ти читав вимоги замовлення? Вона повинна складатися зі 180 рухомих частин, які можна було б при потребі замінити, її поцілунок має лікувати все - від зламаної ноги до розчарування в коханні, також вона мусить мати шість пар рук.
Ангел похитав головою і недовірливо спитав:
- Шість пар рук?
- Не в руках проблема, - відповів Бог, - а в трьох парах очей, що вона повинна мати.
- Аж стільки! - скрикнув ангел. Бог ствердно кивнув. Потім додав:
- Одну пару, щоб бачити через зачинені двері, коли питає: «Що ви там робите, діти?», навіть якщо вона вже знає, що вони роблять. Іншу пару - на потилиці, щоб бачити те, що не мала би бачити, але що має знати. Ще іншу пару, щоб таємно сказати синові, який попав у халепу: «Розумію, сину, і люблю тебе».
- Господи, - сказав ангел, - вже пізно, йди відпочивати.
- Не можу, - відповів Господь. — Вже майже закінчую.
Ангел поволі обійшов навколо моделі матері.
- Надто ніжна, - сказав, зітхаючи.
- Але витривала! - відповів Господь із запалом. - Ти не можеш уявити собі того, що може зробити чи перетерпіти мати.
- Вміє думати? - спитав ангел.
- Не тільки думати, а вміє також дуже добре користуватися своїм розумом і пристосовуватися до обставин.
Тоді ангел схилився над моделлю і доторкнувся пальцем до її обличчя.
- Тут щось стікає, - сказав здивовано.
- Так, це - сльоза, - відповів зі смутком Бог.
- А для чого вона? - спитав ангел.
- Щоб висловити радість, смуток, розчарування, біль.
- Господи, Ти - справді геній! - вигукнув захоплено ангел.
Тихим меланхолійним голосом Бог прошепотів:
- Правду кажучи, це не Я створив... ту сльозу...
(Ерма Бомбек)

Бог не створив сліз. То чому їх творимо ми?