Хочеш,я стану зіркою? Такою маленькою яскравою жовтою цяткою у чорному небі? Знаєш,я вже нею стала... Повір,настане час,коли ти згадаєш мене шукатимеш,можливо дні,а,може,й роки.А я єхидно усміхатимусь з неба і буду недосяжною.Ти часто на мене дивишся,може,не впізнаєш просто?Так,я змінилась.Від нашої останньої зустрічі я назавжди змінилась.Ти відібрав моє серце,відібрав те єдине,що було колись лиш моїм... Чому ти мене залишив? За що? Невже я була такою поганою?Може,просто не любив? Коли я була ще людиною,ти був моїм єством,моїм життям,диханням і пульсом.Тебе нема,ти десь далеко з іншою гуляєш цілуєшся.До речі,тих "інших" у тебе так багато...Але ні одна з них ніколи не полюбить тебе так сильно,як колись любила я...Чому я так думаю?Чому я така впевнена?Просто бачу.Їм нецікаве твоє хобі,твої думки,твоє життя в загальному .Їм цікаві в тобі лише дві речі :
гроші ... гроші.Не помічав ніколи?Придивись! померла,коли ти залишив мене.Довго просила Бога,щоб стати тією цяткою,щоб бути поруч.Переконалась,що можу тебе любити,не маючи серця.Подивись на небо!..Я там,зовсім близько, ,водночас,так далеко... Це я тобі щойно підморгнула.А знаєш,пообіцяй мені,що будеш щасливим. пам'ятай,що я зовсім близько.Лиш подивись на небо.
Твоя зірка

я вам расказывала о своей кошке Еле? она такая милашка,мне говрят что мы похожы=) судите сами!!

мдауш...уже вторую неделю сижу вдома... подругу свою Кристинку уже давно не видела... так соскучалась по ней... и Рому давно не видела... а севодня вапше в шоке была.. новая девушка Ореста мне кинула запрос в друзья в контакте!!! ну в нее не пишет что они встречаютса,но записи на стенке от Ореста типа:"Я ТЕБЯ ЛЮБЛЮ!" меня начали очень роздрожать... возможно ето ревность... а возможно я просто привыкла что ето мой потенцыальный ухажор.. да ладно,пусть у них все будет хорошо,я туда лезть не стану.... хотела об етом з Кристинкой поговорить,но ее мама забрала у нее телефон прямо с карточькой...ето жестоко=((( что вы мне посоветуете? добавлять ету девочьку в друзья или нет??

аж не веритса... на календаре уже 1 ноября... подумать только! совсем же недавно Новый год празнывали у меня дома с друзьями,еще немножко и апять новый год...))) а вапше я рада что время так скоро летит))) вчера взяла свой блокнот со стихами,которые я написала после разрыва с Вовой... а в пятницу же будет год как мы разстались... читая ети стихи я споминала как сильно я ево любила... споминала как сильно я страдала... а потом я спомнила как он пытался воспроезвести на меня впечетления когда видел меня с Ромой вместе... спомнила ево взгляд,немного розстроен,но влюблен...возможно он жалеет что потерял меня? ну да,я была очень влюблена в нево но потом после таво как я начала встречатся с Ромой он начал както иначе ко мне относится... возможно понял насколько я ему важна... но сегодня уже ровно 8 месяцей как я с Ромой вместе... может быть я к Вове досих пор неравнодушна... но ето уже в прошлом... мы не сможем быть вместе...

Прийшла на вулицю осінь... Прийшла й розмалювала все в теплі кольори... Прийшла і зворушила мене своєю красою... Як можна проходити повз цю казково гарну природу,повз парк чи ліс і не помічати що нам дарує природа? На жаль,дехто не бачить всіх принад осені... А я митець,люблю все красиве... Я просто відчуваю що моє призначення на землі - любити природу і нагадувати про неї іншим...
Люблю фотографувати ліс... Люблю зливатись з природою в одне ціле... Люблю дихати свіжими осінніми пахощами... Люблю спостерігати за природою саме в цю пору...
Саме восени природа дарує нам соковиті яблука,солодкі груші,а також інші плоди... Саме восени на землі лежить килим з чистого золота... Саме восени ми відчуваємо той всплеск емоцій,саме восени до шкіл приходять нові учні,відповідно нові знайомства....
Я люблю осінь... Осінь-пора щастя,але щастя буде тільки якщо ми любитимемо цю пору... Осінь-це стан душі,тож давайте не тримати емоції всередині,нехай оточуючі бачать їх!..

говорят в 9 областях Западной Украины обьявлен карантин. на 3 недели закрывают все учебные заведения, отменяют все концерты,закрывают дискотеки и все места где бывает много людей... что же ето на самом деле? Свинячий грипп? Тиф? Пневмония?
уже умерло 32 человека,следующим может стать каждый из нас... берегитесь,не выходите из дома без уважытельной причины,ну а если очень надо то покупайте спецыальние марлевые маски и ходите з ними...

самое ужасное что только может быть ето болезнь. вчера вечером мне было так плохо,колени выворачивались в другую сторону,низ жывота ныл... я позвонила маме и она мне посоветовала померять температуру. вчера к часам так 19 у меня было только 37,7 тем не менее мне было ужасно плохо... мама пришла домой с роботы,сделала мне гарячий чай,фармацетрон(ето чтото вроди фервекса),обняла меня... кароче нашы отношения идут на поправку... несколько часов спустя,гдето в 22 температура поднялась к 37,9... мама обняла и сказала ложытса спать.. сначала я уснула но потом целую ночь лежала у не могла уснуть... утром проснулась 6.30и пошла к маме на кухню... мама сделала мне чай,я померяла температуру... уже 38,3 .... но ета болезнь мне помогла помиритса с мамой и я ей очень благодарна)))

Для чого дихати?
Для чого жити?
Для чого мріяти?
Щоби життя розбити?
Мене забув і викинув в сміття...
Мене ти зруйнував й моє ім"я...
Ти знаєш,дико,але я влюбилась...
Це була твоя мрія і вона здійснилась...
Але чомусь мене ти просто кинув,
Кудись пішов,мабуть,до іншої полинув...
А хто я? Я уже ніхто,не мрія...
Дурепа я... І пізні мої дії...

Какая же я дура... Я переписывалась в контакте з Орестом,у меня есть две странички в контакте и он об етом знает... я предложыла поженитса на второй страничке а он мне ответил: ты меня не любиш,зачем тебе ето? я растеряна и растроена,не ожыдала от него такого ответа... возможно,дело во мне? я не знаю,как мне быть... я чувствую,что Орест мне небезразличен,но он меня не хочет видеть и слышать... возможно ето у него такая тактика завоевания меня? не понимаю...

Прошол еще один день... Погода оставляет желать лучшего, упрямый дождь и холодный ветер... Но ето пустяки,ведь я сижу дома и болею... Поссорилась с мамой изза того что я взяла модем,она же спрятала его от меня и запретила сидеть в интернете... Я упрямая, решыла что я не нужна дома и ушла из дома к бабушке... Мама на меня обиделась,отдала мне модем и сказала что она мне не нужна... Я поняла что поступила неправильно,извинилась, но она сказала ити и не мучать ее...
Как мне помиритса с мамой???? Помогите!!!

Ето наша совместная фотография,правда немного старая,но тем не менее....
Мама для меня очень важна,я не могу без нее,она моя лучшая подруга! Я всегда советовалась с ней в делах сердечных,расказывала ей все в подробностях о чем я говорю с Ромой... Я не смогу без нее... !!!!!

Вчерашний день прошол очень быстро,будто мимолетний сон... Возможно,ет потому что я больна и сижу дома з температурой.. Возможно,потому что подня я проспала.. А возможно потому что очень близкие мне люди почти не уделяли мне вчера времени... Одна Кристина,моя лучшая подруга со мной говорила часа 2-3,если бы не она я бы сума сошла... У Кристины есть брат,Назар.. у него волшебный голос,я с таким увлечением слушала как он по телефоно своей одногрупнице обьеснял что такое векторы... Мне нравилось просто слушать его голос... Возможно,он мне немножко нравитса... Потом Кристина пошла спать,а я осталась в одиночестве со своими мыслями о Романе и Оресте...

Кристина советует ничево пока не делать,говорит,судьба сама оприделит кто из них должен быть твоим... Но я же творец своей судьбы! Если я буду просто сидет и вапшэ ничево не делать то счастье мне на голову не упадет!!! Если я сложу руки то могу остатьса возле дерявого корыта! Не так ли???

Я втечу від світу в далечінь...
І не покажу я йому своїх творінь...
Втечу до тишини глибокої,
Щоби не знати дійсності жорстокої...
Я здружусь із самотністю тривожною...
І не згадаю дикості тривожної...
Біжу назустріч горизонту!..
Як дощ впаде, то не візьму я зонту!..
Нікому не скажу:"Привіт!Як справи?"
Я не заплачу й не напишу вправи...
Не напишу в листку про тиху ніч,
Вечір"ям житиму і не закрию віч...
Не тішитимусь я через дрібниці,
Не слухатиму співу птиці...
Вражатиме мене краса природи,
З"єднаюсь з нею й не робитиму я шкоди.

Чомусь я думаю про тебе вдень й вночі,
Від серця мого ти украв ключі...
Ти так запав у мою душу!..
І викинути тебе звідти себе не примушу...
Не можу я спокійно полежати...
Не можу я про тебе не згадати!..
Не можу без думки про тебе заснути...
Та знаю,що тебе не повернути...
Пробач за дурість мою!..Я благаю!..
Що робиться зі мною я не знаю..
Не усвідомлюю всього,що я роблю...
Напевно,це тому,що я тебе люблю....

Я – сильна,але почуття сильніш..
Віддала би усе, лиж би до тебе ближче…
Я більш не зроню жодної сльози,
І більш не впаде жодної грози
У серці моїм,все не до ладу,
Не приберу я навіть перед тим,як вмру…
Дурниці,кажуть,брати в голову не варто,
Та все оце ну зовсім не як жарти!..
Серце – мій надійний помічник,
Трудиться й трудиться,наче робітник…
Голова каже: «Не люби!»,
А серце: «Не мовчи!»
Почуття прагнуть в білий світ,
В блокнот мій, любов’ю зігріт…
Пишу,строчу я вірш не просто так,
Надіюся,що зрозумієш знак,
Що подала тобі,
Бо я тебе люблю,
І вибрик твій,хоч важко, та прощу…

Сонце погляд кинуло на мене непростий,
Наче мовить: «Він також сумний!..»
Але подивлюсь я на події збоку,
Зрозумію суть страждань, не зроблю кроку
Я назустріч мрій своїх німих,
Не нароблю помилок дурних…
Плачу я, і світ,мов сірий…
Але,насправді кажуть,що він білий…
Не вірю в вірність почуттів твоїх!..
Але не можу змусити мовчати я своїх…
Рядки пишу, до сліз сумую…
Тебе до дівчат я постійно ревную…
Люблю, та по-інакшому уже…
Не знаю, чи повернеш ще мене…
Життя продовжується, але вже не те,
Яке було до того,все чуже…
І ліс,і друзі,й школа – все,
Що я любила,й знала – усе вже не моє…
Бо я змінилась,стала більш доросла,
Перетерпіла стільки мук,страждань…
І я,мов у світах проросла,
Рослина,що не знає ще зітхань…

жизнь полна приключений... никто с этим фактом спорить не станет... ну вот и у меня дилема.... у меня есть парень, я с ним уже почти 8 месяцов,но мне нравитса еще один мальчик... ну и я ему тоже... кароче надо делать вибор... но как? Роман,с которым я уже долгое врема меня любит,заботитса обо мне.... но ему уже 19 и он думает о свадьбе,к которой я естественно еще не готова... Орест такой милашка,ему 15 и нам очень хорошо вместе,но я вижу как отличается отношения романа и Ореста ко мне... пишыте коментарии пожалуста...

я веселая и обезбашенная дефченка со Львова))) учусь в правовой гимназии, люблю приключения и не могу без них существовать))))