44. Права, обов’язки жур-та за ЗУ «Про друковані ЗМІ(пресу) в Україні» Стаття 26. Журналiст має право:
1) на вiльне одержання, використання, поширення (публiкацiю) та зберiгання iнформацiї;
2) вiдвiдувати державнi органи влади, органи мiсцевого i регiонального самоврядування, а також пiдприємства, установи i органiзацiї та бути прийнятим їх посадовими особами;
3) вiдкрито здiйснювати записи, в тому числi iз застосуванням будь-яких технiчних засобiв, за винятком випадкiв, передбачених законом;
4) на вiльний доступ до статистичних даних, архiвних, бiблiотечних i музейних фондiв; обмеження цього доступу зумовлюються лише специфiкою цiнностей та особливими умовами їх схоронностi, що визначаються чинним законодавством України;
5) переваги на одержання вiдкритої за режимом доступу iнформацiї;
6) на безкоштовне задоволення запиту щодо доступу до офiцiйних документiв;
7) по пред'явленнi редакцiйного посвiдчення чи iншого документа, що засвiдчує його належнiсть до друкованого засобу масової iнформацiї, перебувати в районi стихiйного лиха, катастроф, в мiсцях аварiй, масових безпорядкiв, на мiтингах i демонстрацiях, на територiях, де оголошено надзвичайний стан;
8) звертатися до спецiалiстiв при перевiрцi одержаних iнформацiйних матерiалiв;
9) поширювати пiдготовленi ним повiдомлення i матерiали за власним пiдписом, пiд умовним iм'ям (псевдонiмом) або без пiдпису (анонiмно);
10) вiдмовлятися вiд публiкацiї матерiалу за власним пiдписом, якщо його змiст пiсля редакцiйної правки суперечить особистим переконанням автора;
11) на збереження таємницi авторства та джерел iнформацiї, за винятком випадкiв, коли цi таємницi обнародуються на вимогу суду.
Журналiст зобов'язаний: 1) дотримуватися програми дiяльностi друкованого засобу масової iнформацiї, з редакцiєю якого вiн перебуває у трудових або iнших договiрних вiдносинах, керуватися положеннями статуту редакцiї;
2) подавати для публiкацiї об'єктивну i достовiрну iнформацiю;
3) задовольняти прохання осiб, якi надають iнформацiю, щодо їх авторства або збереження таємницi авторства;
4) вiдмовлятися вiд доручення редактора (головного редактора) чи редакцiї, якщо воно не може бути виконано без порушення Закону;
5) представлятися та пред'являти редакцiйне посвiдчення чи iнший документ, що засвiдчує його належнiсть до друкованого засобу масової iнформацiї;
6) виконувати обов'язки учасника iнформацiйних вiдносин;
7) утримуватися вiд поширення в комерцiйних цiлях iнформацiйних матерiалiв, якi мiстять рекламнi вiдомостi про реквiзити виробника продукцiї чи послуг (його адресу, контактний телефон, банкiвський рахунок), комерцiйнi ознаки товару чи послуг тощо.
Журналiст несе вiдповiдальнiсть в межах чинного законодавства за перевищення своїх прав i невиконання обов'язкiв.
45. Права, обов’язки жур-та за ЗУ «Про телебачення і радіомовлення» Стаття 59. 1. Телерадіоорганізація зобов'язана: а) дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії; б) виконувати рішення Національної ради та судових органів; в) поширювати об'єктивну інформацію; г)не створювати перешкод у передачі та прийманні програм інших телерадіоорганізацій, функціонуванні засобів телекомунікацій; ґ)дотримуватися вимог державних стандартів і технічних параметрів елерадіомовлення; д)попереджати телеглядачів про те, що її програми є платними; е)виконувати правила рекламної діяльності і спонсорства, встановлені законодавством; є) з повагою ставитися до національної гідності, національної своєрідності і культури всіх народів; ж) зберігати у таємниці, на підставі документального підтвердження, відомості про особу, яка передала інформацію або інші матеріали за умови нерозголошення її імені; з) не поширювати матеріали, які порушують презумпцію невинуватості hпідсудного або упереджують рішення суду; и) не розголошувати інформацію про приватне життя громадянина без його згоди, якщо ця інформація не є суспільно необхідною. У разі якщо суд визнає, що поширення інформації про особисте життя громадянина не становить суспільної необхідності, моральна шкода та матеріальні збитки відшкодовуються в порядку, встановленому
законодавством України і) розмістити спростування поширеної інформації, визнаної недостовірною, наклепницькою тощо.
Стаття 60. 1.) Творчий працівник телерадіоорганізації зобов'язаний: а) дотримуватися програмної концепції телерадіоорганізації, керуватися її статутом; б) перевіряти достовірність одержаної ним інформації; в) не допускати поширення інформації,передбаченої частиною другою статті 6 цього Закону; г) не допускати випадків поширення в телерадіопрограмах відомостей, які порушують права і законні інтереси громадян, принижують їх честь і гідність; ґ) виконувати інші вимоги, які випливають із цього Закону і статуту телерадіоорганізації та укладеного ним з телерадіоорганізацією трудового договору. 2.) Обов'язки, передбачені частиною першою цієї статті, поширюються також на позаштатних творчих працівників телерадіоорганізації. 3.) У разі висунення творчого працівника телерадіоорганізації кандидатом на виборні посади він має рівні з іншими кандидатами права у використанні телебачення і радіомовлення. 4.) Творчий працівник телерадіоорганізації не має права використовувати своє службове становище в інтересах кандидата на виборні посади, довіреною особою якого він є.
46. Права, обов’язки жур-та інформагентства за ЗУ «Про інформагентства» СТ. 21. Журналіст інформаційного агентства - це творчий працівник, який збирає, одержує, створює та готує інформацію для інформаційного агентства і діє від його імені на підставі трудових чи інших договірних відносин з ним або за його уповноваженням. Належність журналіста до інформаційного агентства підтверджується службовим посвідченням цього агентства чи іншим документом, виданим йому цим агентством. Журналіст інформаційного агентства має права та виконує обов'язки, визначені чинним законодавством України про пресу, телебачення і радіомовлення.Акредитація журналіста інформаційного агентства при державних органах та органах управління об'єднань громадян проводиться на підставах і в порядку, встановлених чинним законодавством України.
47. Заборонні правові норми реклами на ТБ та радіо за ЗУ «Про рекламу» Стаття 13. Реклама на телебаченні і радіо 1. Час мовлення, відведений на рекламу, не може перевищувати 15 відсотків, а впродовж виборчого процесу - 20 відсотків фактичного обсягу мовлення протягом астрономічної доби телерадіоорганізацією будь-якої форми власності. Це положення не поширюється на спеціалізовані рекламні канали мовлення. Час, відведений на політичну рекламу впродовж виборчого процесу на спеціалізованих рекламних каналах, не може перевищувати 20 відсотків фактичного обсягу мовлення протягом кожної години мовлення.
2. Частка реклами протягом кожної астрономічної години фактичного мовлення не повинна перевищувати 20 відсотків, а впродовж виборчого процесу - 25 відсотків.
3. Реклама повинна розміщуватися у перервах між програмами, передачами.
При виконанні умов, викладених у частині п'ятій цієї статті, реклама може бути розміщена під час трансляції програми, передачі таким чином, щоб не завдати шкоди цілісності та змісту програми, передачі та правам їх власників.
4. Забороняється переривати з метою розміщення реклами трансляції сесій Верховної Ради України, сесій Верховної Ради Автономної Республіки Крим, офіційних державних заходів і церемоній, виступів Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, Голови Конституційного Суду України, Голови Верховного Суду України, народних депутатів України, членів Уряду України, а також трансляції релігійних служб, програм, передач для дітей та програм, передач новин.
5. Трансляція концертно-видовищних програм, передач може перериватися рекламою за умови, що між рекламними вставками програма, передача триває не менше 30 хвилин.
- Реклама під час трансляції спортивних програм, передач розміщується в перервах між їх частинами.
- Під час трансляції кіно- і телефільмів реклама розміщується перед початком фільму та/або після закінчення фільму.
- Трансляція кіно- і телефільмів, за умови їх тривалості до 42 хвилин, не може перериватися рекламою або будь-яким редакційним, авторським чи інформаційним матеріалом (включаючи анонси програм, передач).
- Трансляція кіно- і телефільмів, за умови їх тривалості від 42 до 70 хвилин, може перериватися рекламою або будь-яким редакційним, авторським чи інформаційним матеріалом (включаючи анонси програм, передач) один раз, за умови їх тривалості від 70 до 90 хвилин - два рази. Трансляція кіно- і телефільмів тривалістю понад 90 хвилин може перериватися рекламою або будь-яким редакційним, авторським чи інформаційним матеріалом (включаючи анонси програм, передач) кожні 30 хвилин за умови, що після останньої перерви фільм продовжується не менше 20 хвилин включно.
6. Для цілей цієї статті не вважаються рекламою: - оприлюднення, виголошення у програмі, передачі імені, найменування спонсора, об'єктів права інтелектуальної власності, що йому належать;
- трансляція соціальної реклами, якщо вона розповсюджується телерадіоорганізацією безкоштовно;
- анонси власних програм, передач телерадіоорганізації.
7. Відповідальність за виконання вимог щодо порядку розміщення та розповсюдження реклами у програмах, передачах несе телерадіоорганізація.
8. Ведучим, дикторам та іншим учасникам інформаційних та інформаційно-аналітичних програм, передач забороняється наводити споживчі властивості товару та/або вказувати банківські рахунки, контактні телефони, місцезнаходження виробника товару, ціну товару.
9. Трансляція (ретрансляція) реклами, яка міститься у програмах та передачах іноземних телерадіоорганізацій, що транслюються (ретранслюються) на територію України, дозволяється лише у разі, якщо за трансляцію (ретрансляцію) такої реклами сплачено юридичній особі України, незалежно від способу здійснення такої трансляції (ретрансляції).
48. Методики перевірки інф-ї у жур-ці. Методи перевірки інформації перегукуються з методами її збору. Їх розрізняють три: 1. Метод спостереження; 2. Метод вивчення документів; 3. Метод інтерв’ю. Досвідчені репортери радать не відразу відкривати цілі прибуття на об’єкт, оскільки невигідні, наприклад, для чиновників документи можуть бути приховані. Є ситуації, коли у процесі збору використовується система „понятих”. Згідно з методом вивчення документів, важливим є опиратися на першоджерела, які завжди несуть в собі правду. При використані методу інтерв’ю, варто розглянути декілька декілька точок зору з даного питання. Ознайомлення з предметом майбутньої розмови слід починати з довідників, посібників, спеціальної літератури, виступів на цю тему.
49. Редакційний колектив періодичного видання: права і обов’язки. першим у ієрархії газети стоїть видавець - відповідальний за всю діяльність газети. Засновник часто може бути і власником, і головним редактором видання. Він визначає фінансову політику періодичного видання.Проте, зазвичай, засновник не є головним редактором. Головний редактор є відповідальним за зміст інформаційних і публіцистичних шпальт. Та відповідальний секретар, який контролює вчасний збір інформації по відділах. Відповідальному секретареві підзвітні керівники відділів. Відділи: 1. Новин. 2. Політики. 3. Економіки, підприємництва. 4. Галузеві (право і кримінал, міжнародне життя, освіта, медицина і т.п) 5. Культури. 6. Спорту.
Кожний відділ видає готову добірку (шпальту) у секретаріат. Редактор відділу проводить таким чином первинну експертизу. З метою уникнення повторень у заголовках, а також жанрових і тематичних дублювань. Скажімо, не може бути подано на одній сторінці два матеріали у жанрі інтерв'ю, або на сторінці міжнародних подій - два повідомлення з Білорусі. Другу експертизу (вичитку) здійснює секркетаріат, відповідальні працівники якого стоять у ранзі заступників головного редактора. У деяких газетах виняток робиться дляя спортивного відділу, якому самостійно доручається опрацювати так звану другу експертизу. Це пояснюється значною кількістю термінології, необхідністю знати турнірні таблиці, прізвиська гравців і команд. "Помаранчево-чорні" - це футбольна команда "Шахтар” - Донецьк, "Зубастик" - бразильська футбольна зірка Роналдо, а "гіт" - вид змагань велосипедистів.
50. Міжнародні документи з жур-ї етики. Міжнародної федерації журналістів, до якої в 1992 р. увійшла Спілка журналістів України, члени котрої тепер повинні дотримуватися Міжнародних принципів журналістської етики, що називають ще "демократичним мінімумом сучасного журналіста".Є десять міжнародних принципів професійної етики журналіста.
1. Право людей на отримання правдивої інформації.
2. Вірність журналіста об'єктивній реальності.
3. Соціальна відповідальність журналіста.
4. Професійна чесність журналіста.
5. Загальнодоступність засобів масової інформації й участь громадськості в їх роботі.
6. Повага приватного життя.
7. Повага громадських інтересів.
8. Повага загальнолюдських цінностей і різноманіття культур.
9. Усунення війн та іншого зла, що протистоїть людству.
10. Сприяння новому міжнародному порядку в галузі інформації. Ця міжнародна Декларація проголошена як стандарт професійної поведінки журналістів, які займаються збиранням, передачею, розповсюдженням і коментуванням новин та інформації, висвітленням подій.
Резолюцію ПАРЕ № 428 щодо Декларації про засоби масової інформації і права людини, якими передбачено, що окрім законних прав і обов’язків, засоби масової інформації несуть етичну відповідальність перед суспільством.
РЕЗОЛЮЦІЯ 1003 (1993) РАДИ ЄВРОПИ про етичні принципи журналістики. Асамблея наведені етичні принципи журналістики вважає, що вони мають застосовуватися для цієї професії в усій європі.
РЕКОМЕНДАЦІЯ 1589 (2003) РАДИ ЄВРОПИ. СВОБОДА ВИРАЖЕННЯ ПОГЛЯДІВ У ЗМІ В ЄВРОПІ Парламентська асамблея згадує свою рекомендацію 1506 (2001) “Свобода вираження поглядів й інформації в ЗМІ у Європі” й своє рішення — через Генерального доповідача з питань ЗМІ чинити моральний і політичний тиск на уряди, які порушують принцип свободи вираження поглядів у ЗМІ, відслідковуючи це питання на підставі аналізу по країнах.
Окремі етичні принципи знаходимо в таких міжнародних документах, як:
- Хартія форуму регуляторних органів з питань телерадіомовлення країн Причорноморського регіону
- Політична декларація та рішення Першої конференції Ради Європи на рівні Міністрів з питань медіа та комунікаційних послуг
Україна як член Ради Європи повинна дотримуватись усіх міжнародних документів цієї спілки, зокрема принципів, прийнятих 1994 р. у Празі на Європейській конференції, присвяченій політиці в галузі мас-медіа.
51. Національні документи з жур-ї етики. НСЖУ і Комітет з жур-ї етики.
Етичний кодекс українського журналіста, укладений Комітетом з журналістської етики.
1. Свобода слова та висловлювань є невід'ємною складовою діяльності журналіста.
2. Служіння інтересам влади, а не суспільства, є порушенням етики журналіста.
3. Журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини.
4. Висвітлення судових процесів має бути неупередженим щодо звинувачених. Журналіст не може називати людину злочинцем до відповідного рішення суду.
5. Журналіст не розкриває своїх джерел інформації окрім випадків, передбачених законодавством України.
6. Повага до права громадськості на повну та об'єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов'язком журналіста.
7. Інформаційні та аналітичні матеріали мають бути чітко відокремлені від реклами відповідною рубрикацією.
8. Редакційна обробка матеріалів, включаючи знімки, текстівки, заголовки, відповідність відеоряду та текстового супроводу, тощо не повинні фальсифікувати зміст.
9. Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного.
10. Точки зору опонентів, в тому числі тих, хто став об'єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів.
11. Не допускається таке вибіркове цитування соціологічних досліджень, яке призводить до викривлення змісту. Журналістські опитування громадян не повинні фабрикуватися з метою отримання наперед визначеного результату.
12. Журналіст зобов'язаний зробити все можливе для виправлення будь-якої поширеної інформації, якщо виявилося, що вона не відповідає дійсності.
13. Журналіст не повинен використовувати незаконні методи отримання інформації. Журналіст при зборі інформації діє в правову полі України і може вдатися до будь-яких законних, в тому числі судових, процедур проти осіб, які перешкоджають йому в зборі інформації.
14. Плагіат несумісний із званням журналіста.
15. Ніхто не може бути дискримінований через свою стать, мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання. Вказувати на відповідні ознаки особи (групи людей) слід лише у випадках, коли ця інформація є неодмінною складовою матеріалу.
16. Журналіста не можна службовим порядком зобов'язати писати чи виконувати будь-що, якщо це суперечить його власним переконанням чи принципам.
17. Незаконне отримання журналістом матеріальної винагороди чи будь-яких пільг за виконаний чи невиконаний журналістський матеріал є несумісним із званням журналіста.
18. Журналіст має бути особливо обережним при висвітленні питань, пов'язаних із дітьми. Журналіст та редактор повинні мати обгрунтовані підстави для висвітлення приватного життя неповнолітньої особи (осіб) та дозвіл на це від її батьків чи опікунів. Неприпустимим є розкриття імен неповнолітніх (або вказування ознак, за якими їх можна розпізнати), які мали відношення до протизаконних дій, стали учасниками подій, пов'язаних із насильством.
Кодекс професійної етики українського журналіста прийнятий на Х з'їзді Національної спілки журналістів України (квітень 2002 року)
Свобода слова в діяльності засобів масової інформації є одним з найважливіших інститутів демократії. Керуючись Загальною декларацією прав людини, Всесвітньою Хартією свободи преси ООН, Декларацією принципів поведінки журналіста МФЖ, Конституцією та чинним законодавством України, Кодекс професійної етики українського журналіста визначає основні морально-етичні орієнтири, яких журналіст має дотримуватися при виконанні своїх професійних обов'язків з тим, щоб його діяльність всіляко сприяла якнайкращому і найефективнішому виявленню власних творчих можливостей в ім'я утвердження добра і справедливості.
1. Головний обов'язок журналіста – сприяти забезпеченню права громадян на одержання оперативної інформації. Це зобов'язує його у своїй діяльності завжди бути об'єктивним, коректним, відповідальним за свою справу. Журналіст поширює і коментує лише ту інформацію, у правдивості якої переконаний. Він уникає неповноти або неточностей чи викривлень інформації, які могли б завдати моральної шкоди честі та гідності людини, неприпустимі з його боку недостовірні повідомлення. Журналіст відповідальний перед читачем, слухачем та глядачем.
2. При виконанні професійних обов'язків журналіст не може вдаватися до протизаконних, некоректних способів одержання інформації, використовувати своє службове становище в особистих цілях. Як тяжкий злочин мають сприймаються факти одержання ним за будь-яких обставин платні (хабаря) за поширення брехливої або утаювання достовірної інформації. Журналіст поважає осіб, які надають йому інформацію, не розголошує її джерел.
3. Журналіст має право відмовитися від виконання завдання редакції з підготовки та поширення власної інформації, якщо її зміст після редакційної правки зазнав істотних змін, що суперечать його переконанням або пов'язані з порушенням норм професійної етики. В усіх інших випадках, коли журналіст оприлюднює неправдиву інформацію, в якій перекручено факти або ж зведено наклеп чи завдано моральної образи людині, він зобов'язаний у тому ж самому засобі масової інформації визнати свою провину через вибачення і виправлення помилок.
4. Журналіст повинен уникати у своїх публікаціях та передачах образ з приводу національних, расових, етичних та релігійних поглядів і почуттів людей, протидіяти екстремізму та обмеженню громадянських прав за будь-якими ознаками. Він утримується від натяків або коментарів, що стосуються фізичних недоліків чи хвороб людини, зобов'язаний уникати вживання образливих висловів, ненормативної лексики. Особливу чуйність і тактовність журналіст має виявляти щодо дітей та неповнолітніх. Водночас журналіст зобов’язаний сприяти зміцненню моральних та етичних засад суспільства, збереженню національних, культурних традицій, протистояти впливу культу насильства, жорстокості, порнографії.
5. Журналіст у своїх повідомленнях не втручається у судові справи, поки ведеться слідство, уникає характеристик людей, запідозрених у злочині, але вина яких не встановлена вироком суду, що набрав законної сили. Не виключається його право на журналістське розслідування, пов'язане з тими або іншими подіями і фактами, що мають громадське звучання і покликані захищати інтереси суспільства та особи.
6. Журналіст дорожить власним авторитетом та репутацією, несе не лише юридичну, а й моральну відповідальність перед суспільством за правильність повідомлень і справедливість суджень, поширених за власним підписом, під псевдонімом чи анонімно, але з його відома та згоди.
7. Журналіст у своїй професійній поведінці не має права ставити особисті інтереси понад усе. Замовчування чи поширення ним інформації шляхом одержання незаконних винагород або подання її як такої, що містить наклеп, упередженість, необгрунтовані звинувачення, – неприпустимі. Привласнення чужих думок і творів, матеріалів частково чи повністю (плагіат) суперечить професійній етиці журналіста, є підставою для осуду його з боку колег і оцінюється ними як ганебний вчинок.
8. Журналіст у практичній діяльності не піддається тискові владних структур, особливо в тих випадках, коли йому нав'язують чужу чи хибну думку, орієнтують на фальсифікацію фактів. Він вважає непристойним використовувати свою репутацію і службове становище для поширення матеріалів з метою наживи, самореклами, у кар'єристських цілях та керуючись прагненням догодити певним силам чи особам.
9. Журналіст покликаний постійно працювати над підвищенням власного фахового рівня, плекати свою основну зброю – слово, суворо дотримуватися конституційних норм функціонування української та інших мов в Україні, рішуче виступати проти фактів неповаги до державної мови, приниження її ролі та значення у житті суспільства.
10. Журналіст поважає і відстоює професійні права колег, дотримується норм і правил поведінки у редакційному колективі. Він повинен бути уособленням скромності, наполегливості і працелюбності. Його моральний обов'язок – допомога у фаховому становленні молодих журналістів на шляху до творчого визнання, виявляти професійну солідарність з колегами по інформаційній діяльності як в Україні, так і за її межами.
11. Порушення журналістом положень цього Кодексу піддається громадському осудові, розглядається на зборах редакційних колективів, у первинних організаціях Національної спілки журналістів та радами професійної етики, що створюються при правліннях регіональних організацій НСЖУ.
52. Порушення ЗУ «про авторське право і суміжні права» в газеті. У розділі V Захист авторського права і суміжних прав Закону України є відповідна стаття про порушення авторського права і суміжних прав. Ця стаття (50) визначає наступні порушення, які є підставою для звернення до судового захисту: а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав;
б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;
в) плагіат – оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;
г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;
д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;
е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;
є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або)суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;
ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.
Суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
Охороні за цим Законом підлягають всі зазначені твори як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо). Передбачена Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.
Співавторством є також авторське право на інтерв'ю. Співавторами інтерв'ю є особа, яка дала інтерв'ю, та особа, яка його взяла. Опублікування запису інтерв'ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв'ю.
Реалізацію державної політики у сфері охорони авторського права і суміжних прав забезпечує Установа у сфері охорони авторського права і суміжних прав.
Для дотримання вимог діючого законодавства України у сфері авторського права і суміжних прав газета має укласти договори із тими суб’єктами авторського права та (або) суміжних прав, чиї результати творчої діяльності планується використовувати.
Закон України «Про авторське право і суміжні права» дозволяє використовування авторських творів (а стаття - це ж теж авторський твір!) без згоди автора, але з обов'язковим зазначенням його імені. Це можливо у деяких випадках, список яких наведений в законі. Наприклад, можна статтю не скопіювати, а процитувати. Цитування допускається законом і на це ні в кого не треба питати дозволу.
Крім того, можна абсолютно вільно використовувати будь-який твір у виданні освітнього або навчального змісту. Так, наприклад, вірші поетів розміщені в підручнику літератури, не є випадком порушення авторського права.
А якщо стаття є чисто інформаційною, наприклад, повідомляла про те, що десь, нарешті, включили гарячу воду або якийсь футбольний клуб в черговий раз програв комусь з рахунком 0:1, то передрук такої статті теж не буде випадком порушення авторського права. Тут, по суті, і немає твору, а просто повідомлення про подію, що відбулася. І цю новину передрукували з посиланням на джерело! Тому, перш ніж вести мову про претензії і подавати позов до суду, потрібно переконатися, що факт порушення авторського права дійсно був.
Допускається без дозволу автора(чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в особистих цілях або для кола сім'ї попередньо правомірно оприлюднені твори, крім творів архітектури у формі будівель і споруд; комп'ютерних програм, репрографічного відтворення книг, нотних текстів і оригінальних творів образотворчого мистецтва.
53. Використання укр. фразеології в жур-му тексті. Фразеологізми – стійкі звороти. За ступенем злитості компонентів: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні словосполучення. За значенням: крилаті вислови, цитати, сентенції, парадокси, ремінісценції.
Фразеологізми є засобами полегшення та увиразнення сприйняття інформаційного повідомлення. Вони легко фіксуються пам’яттю людини і використовуються як своєрідні інформаційні коди, які обумовлюють розуміння публіцистичного тексту, оскільки мають заздалегідь відомий для усіх носіїв конкретної мови зміст.
Фразеологізми (відтворюванні стійкі сполучення слів, які характеризуються цілісністю лексичного складу та прагматичної будови й передають певні поняття) традиційно за мірою злиття компонентів, що входчть до їх складу, поділяють на фразеологічні зрощення (ідіоми), фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення, фразеологічні вислови. Традиційно виокремлюють також прислів’я та приказки.
До фразеологізмів також відносять крилаті вислови, афоризми, сентенції, максими, парадокси, літературні ремінісценції і складені терміни.
ПРИКЛАДИ: В пресі вживають такі фразеологізми: наука в ліс не веде; сушив собі голову, ретельно, послідовно, не впадаючи в гособливий відчай; взяв участь у побитті байдиків, а били тут байдики зі знанням справи; билися об заклад, як риба об лід; все витримає папір, але не читач; стислість – сестра таланту, але мачуха гонорару; людині властиво помилятися, але для нелюдських помилок потрібен комп’ютер.
54. Правове, корпоративне й редакційне регулювання проблем моралі в ЗМІ. Чимало журналістів і редакцій порушують норми професійної етики журналіста (найчастіше вдаються до дифамації, образи честі, гідності й ділової репутації), знаючи, що не матимуть жодного по¬карання. Все це зумовлює актуальність і значення проблеми цінніс¬но-етичного регулювання журналістської діяльності в Україні.
Ціннісно-етичне регулювання журналістської діяльності - це система теоретичних і практичних заходів та соціальних інститутів для профілактики правопорушень й унормування відхилень від жур¬налістської етики.
Розв'язання проблем недотримання фахових етичних вимог сприятиме духовному відродженню народу, формуванню культури соціуму, становленню демократичного громадянського суспільства.
Особливістю демократичної системи ціннісно-етичного регу¬лювання журналістської діяльності є існування кількох рівнів унор¬мування порушень моралі в ЗМІ. Суть демократичного ціннісно-етич¬ного регулювання журналістської діяльності - в саморегулюванні, до якого можна віднести корпоративне, редакційне та індивідуальне ре¬гулювання проблем моралі, порушених у ЗМІ. До примусового регу-лювання можна віднести: правове регулювання (через суд), адміні¬стративне регулювання (через Судову палату з інформаційних спорів, інформаційний суд).
Дотримання журналістами етичних вимог повинні контролю¬вати в першу чергу самі журналісти, керівники відділів, редакцій, програм, передач, творчі професійні організації, зокрема Національ¬на спілка журналістів України, такі громадські організації, як Комі¬сія з журналістської етики.
В Україні вибір механізму регулювання залежить від потерпі¬лої сторони і редакції. Остання може виявити ініціативу щодо ви¬правлення помилки і попросити пробачення.,Будь-який контроль за ЗМІ здійснюється децентралізовано, на місцях.
55. Інтерв’ю: види і особливості у пресі на радіо і ТБ. Інтерв"ю – діалогічна форма відтворення дійсності. Суть і природа інтерв"ю в його діалогічності.
За функціями інтерв"ю поділяють на:
- оперативно-інформаційне
- розважально-інтригуюче (мета – податипікантну інформацію)
- пізнавально-аналітичне
Види: 1) Інтерв"ю-монолог 2) Інтерв"ю-звіт 3)Інтерв"ю-діалог 4) Інтерв"ю-полілог 5) Інтерв"ю-зарисовка 6) Інтерв"ю-анкета 7) прес-конференція
Підготовку до інтерв"ю поділяють на:
*загальну – ерудиція, знання, обізнаність
*конкретну – визначення мети, продумування запитань, організація
*психологічну – вивчення особистості майбутнього співрозмовника
Слід чітко усвідомлювати, що саме ти хочеш дізнатися. Не боятися незнання, пам"ятати, що ти береш інформацію для читачів.
Теоретики інтерв"ю: Горохов, Шуміліна, Аграновський.
56. Репортаж: види і особливості у пресі на радіо і ТБ. Репортаж – інформаційно-аналітичний жанр. Перші згадки репортажу – "Зоря Галицька". Газета "Діло" давала репортажі у їх сучасному розумінні. Витоками репортажу були подорожі Геродота.
Види: 1) Інформаційно-відображувальний. Автор відтворює певні події властивими для цього методу засобами. 2) Проблемний чи дослідницький. Близький до художнього репортажу, але це не лише повідомлення, а й заглиблення у певні проблеми.
Робота над репортажем – компонування сюжету на основі реальних подій і фактів. Сюжет репортажу не є просто механічним описом того, що відбулося. Це відбір фактів, вибір точки спостереження, відбір кола співрозмовників. Пишуть за присутності 5 відчуттів: зору, слуху, нюху, смаку, дотику. Завдання: викликати емоційну реакцію у читача. Репортаж потребує: *присутності на місці події, простоти *ритмованої розповіді *актуальності *індивідуалізованості цитат *унікальності самої події *уточнень *уваги до 1-3 осіб *відстороненого погляду на події
Починати репортаж варто із видовищної сцени
В телерепортажі діють безпосередні враження. Це не розповідь, це показ того, що відбувається.
57. Звіт: види і особливості у пресі на радіо і ТБ. Звіт – інформаційний жанр, який потребує безпосередньої присутності журналіста на місці події. Звіт "фотографує", а не коментує подію. Використовує живу, активну інформацію. Мета – дати детальну інформацію про сутність того, що відбувалося. Відштовхуючись від основного повідомлення, журналіст розташовує цитати і перекази промов за ступенем їх важливості. Звіт є максимально об"єктивним і нейтральним у викладі. Зосереджується тільки на фактах.
Типи: 1 ) Офіційний 2) Свідчення – знаходиться на межі між репортажем і звітом. Право висновку залишається за читачем.
Види: *хронікальний *розширений *аналітичний *проблемний *тематичний *сатиричний
58. Редакційний кодекс жур-ї етики, його структура і значення. У редакціях якісних ЗМІ країн старої демократії є редакційні кодекси етики. Редакція будь-якого українського видання може створити аналогічний кодекс, врахувавши особливості свого ЗМІ, специфіку роботи представників різних професій, що працюють в цьому виданні. Такі редакційні кодекси дають ознайомитися журналістам, яких приймають на роботу. Вони повинні його підписати разом із контрактом.
Скласти редакційний кодекс неважко. Структура проста. Преамбула містить мету кодексу. Далі частини: Перша частина – принципи діяльності журналістів видання. Друга частина – етичні норми діяльності журналістів. Третя частина – етикетні правила поведінки журналістів. Четверта частина – етикетні правила користування локальною (редакційною) мережею. Заключна частина обов’язково містить відповідальність за порушення визнаних етичних вимог і механізм регулювання порушень редакційного кодексу етики видання.
Безперечно, Редакційний кодекс журналістської етики повинен базуватися на кодексах, які сьогодні діють в Україні: Кодекс професійної етики українського журналіста, прийнятий на X з’їзді Національної спілки журналістів України в квітні 2002 року та Етичний кодекс українського журналіста, прийнятий на з’їзді „Журналістська етика в Україні етика в Україні: вибори 2002 і погляд у майбутнє” 14 квітня 2002 року.
також враховувати Міжнародні документи з журналістської етики, зокрема Резолюці. ПАРЕ 1003 (1993) з журналістської етики, Резолюцію ПАРЕ № 428 щодо Декларації про засоби масової інформації і права людини, якими передбачено, що окрім законних прав і обов’язків, засоби масової інформації несуть етичну відповідальність перед суспільством. Також –резолюцію № 2 Четвертої Європейської конференції міністрів з політики в області засобів масової комунікації „Журналістські свободи і права людини”, Декларації принципів поведінки журналіста, прийнятій Міжнародною Федерацією Журналістів, Міжнародних принципах журналістської етики, прийнятих на 4-й консультативній зустрічі міжнародних і регіональних професійних журналістських організацій 1983 року та Рекомендації 1589 (2003) ради Європи.
Для прикладу, преамбула редакційного кодексу: Цей кодекс створений з метою захисту свободи слова, свободи ЗМІ, захисту прав людини на правдиву, неспотворену, достовірну інформацію, для підвищення професійної відповідальності працівників видань та саморегулювання порушень журналістської етики.
59. Правові норми реклами у пресі за ЗУ «Про рекламу» Стаття 14. Реклама у друкованих засобах масової інформації 1. Обсяг реклами у друкованих засобах масової інформації визначається ними самостійно. Друковані засоби масової інформації, що розповсюджуються за передплатою, зобов'язані в умовах передплати зазначати кількість реклами в загальному обсязі видання.
2. Друкована площа, відведена на політичну рекламу впродовж виборчого процесу в друкованих засобах масової інформації, у тому числі рекламних, не може перевищувати 20 відсотків обсягу друкованої площі кожного номера видання чи додатка до нього. Це обмеження не поширюється на друковані засоби масової інформації, засновниками яких є політичні партії.
60. Правові норми ЗУ «Про захист суспільної моралі» щодо ЗМІ Виробництво та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру в Україні забороняються. Критерії віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер, встановлюються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері культури та мистецтв.
Виробництво та обіг у будь-якій формі продукції еротичного характеру та продукції, що містить елементи насильства та жорстокості, дозволяються виключно за умови дотримання обмежень, встановлених законодавством.
Забороняються виробництво та розповсюдження продукції, яка:
пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України;
пропагує фашизм та неофашизм;
принижує або ображає націю чи особистість за національною ознакою;
пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь;
принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей;
пропагує невігластво, неповагу до батьків;
пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички.
Теле- і радіокомпаніям, які діють в Україні, забороняється створювати, поширювати інформацію і транслювати кіно-, аудіо-, відеопродукцію, яка містить елементи порнографії.
Аудіо-, радіо-, кіно-, відеопродукція сексуального характеру, з елементами еротики, підлягає оцінці Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі.
Розповсюдження теле-, радіо-, аудіо- і відеопродукції сексуального чи еротичного характеру спеціалізованим засобом масової інформації можливе лише за умови спеціальної обробки сигналу. Організація, яка транслює відповідні програми, повинна блокувати передачу кодованого сигналу таким чином, щоб прийом сигналу став неможливим без пристрою декодування.
Трансляція теле-, відео- і радіопрограм, що містять елементи еротики, допускається з 24 годин до 4 годин, якщо інше скорочення часу трансляції не передбачено органами місцевого самоврядування.
Перед трансляцією теле- і радіопрограм сексуального чи еротичного характеру обов'язково має бути зроблено звукове або текстове повідомлення про характер програми і заборону перегляду чи прослуховування її неповнолітніми.
Час публічного показу, публічного сповіщення фільмів еротичного чи сексуального характеру, щодо яких встановлені певні обмеження глядацької аудиторії, визначаються умовами їх демонстрування відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів.
Продаж або прокат населенню продукції електронних засобів масової інформації сексуального характеру, продукції та аудіо-, відеокасет із записами сексуального чи еротичного характеру дозволяється за наявності позитивного висновку Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі на кожен вид такої продукції, ліцензії та інших необхідних документів, визначених чинним законодавством.
У разі порушення положень цієї статті ліцензії теле- чи радіокомпаній, а також організацій, що розповсюджують чи публічно демонструють кіно-, аудіо-, відеопродукцію еротичного характеру, скасовуються у встановленому чинним законодавством порядку.