Неологізми — слова, що позначають нові поняття і предме­ти, поділяють на дві групи: неологізми, які стали термінами, та неологізми-професіоналізми, або слова професійного жаргону. Використання нових слів у тексті документа повинно грунтува­тися на оцінці того, чи є це слово терміном, чи називає поняття, яке має усталене позначення в мові.
Неологізми першої групи доцільно використовувати в діловій та науковій мовах. Це слова на зразок автосалон, екофорум, ком-п 'ютерник, модельєр, пісенний, марафон, стиліст, прес-секретар, телефакс, супутникова інформація, робот і под.
Неологізми другої групи: ваучеризація, спікеріада і нескінчен­ну низку новотворів із додатком євро (євроремонт, євроманікюр, єврокухня і под.,) не варто вживати в офіційній діловій мові. Це стосується і слів, які в українській мові мають прямі відповідни­ки усталеного традиційного значення:


домінувати переважати

ексклюзивний виключний

екстраординарність особливість

ідентичний тотожний, рівнозначний, однаковий

компенсувати відшкодувати, оплачувати

координувати погоджувати

лаконічний стислий, короткий, небагатослівний

лімітувати обмежувати

пролонгація продовження (подовження)

репродукувати відтворювати

спонсор доброчинець, попечитель, меценат

Відомо, що слово вмирає з трьох причин. Перша — коли зни­кає народ, носій цієї мови, друга — коли зникає предмет, понят­тя чи явище, яким його називали. Обидві ці причини є об'єктив­ними, оскільки зумовлені реаліями дійсності. Третя ж причина є суб'єктивною, бо існуючі реалії починають зумисне називати інакше й навіть іншою мовою. Наприклад, існує й донині Вер­ховна Рада України, а не парламент, головує на ньому ж звичай­но голова, а не спікер. Виборці, а не електорат, обирають місько­го голову, а не мера міста, у якому зникли крамниці й магазини, а натомість з'явилися шопи, бутики й маркети.
Декілька порад щодо вживання неологізмів, іншомовних слів у діловій мові та в науковому стилі:
а) не слід використовувати іншомовні слова, якщо в укра­їнській мові є їх прямі відповідники;
б) треба використовувати іншомовні слова лише в тому зна­ченні, у якому вони зафіксовані в сучасних словниках, а якщо є синоніми — добирати потрібні найточніші відповідники, вихо­дячи з контексту;
в) не можна використовувати в одному тексті іншомовне сло­во та його український відповідник.