Чому коли люди так потрібні їх нема? Куди вони раптом пропадають?
В такі моменти відчуваю себе найодинокішою на світі.
Ужасне відчуття.

Жизнь боль, все тлен и безысходность. Как трудно словами описать все то что чувствую сейчас. Мне так хочется слить уже весь этот негатив. Все и сразу.... Отчаянье привет тебе большой. Мне так страшно. Вот и что мне делать. Я так не хочу беспокоить маму еще и своей проблемой. Ей и так тяжело без меня. Даже не представляю насколько сильно. Настроение ненависти ко всему. Ну вот зачем мне это. Зачем!
Ну вот почему я не могу все держать все себе. Зачем впутывать еще кого-то. Иногда кажеться что все это толь оправдание. А кто знает? Точно не я. Наверно все понемногу или нет.Все тлен, да сейчас все точно тлен.
Что поделаешь все хорошо быть не может... Хочу беззаботное детство, когда все здоровы и все хорошо. И самая большая проблема это выбор раскраски. Я на дне. На самом дне колодца. Очень хочу побыстрее вылезти. Но это желании только все усугубляет. Хочу нежности, тепла, заботы.

Памя'таю, як мені моя подруга прогнозувала те, що мої розові окуляри скоро спадуть. Говорила, що все буде більш похмуро. Що я буду дивитись на нього вже не так тому, що буду бачити його недоліки. Ці недоліки мене нервуватимть. Пройшло вже більше року і я повинна сказати, із неймовірною радістю, що нічого подібного не сталось. Навпаки, мої почуття все ростуть і ростуть. Я закохуюсь в нього все більше, постійно з новою силою. На жаль, я не письменниця і тому не можу в повній красі передати все те, що я відчуваю. Я можу лиш написати, що я його безкінечно сильно кохаю. Я наче в обіймах ніжності. Наше дерево кохання продовжує рости і ставати все сильнішим.

Необхідно зробити) http://femiana.ru/myagkoe-pechenje-s-koritsej-na-kefire/

Найпрекрасніші на світі вихідні були в мене. Хоч подекуди вони проходили, як у стариків. Ті емоції, та роматична обстановка, яка була присутня просто неперевершені. Все було настільки мило і ніжно. Крім того вони ще й були найсмачнішішими вихідними. Я закохуюсь в італійську кухню все більше і більше.

П.С.: Просто необхідно попробувати сирне фондю

1.

http://www.jv.ru/news/item/id/17903

Хах, я знайшла ідеальні туфлі. Вони покорять кого завгодно. А головне, в них хода неперевершено граційна. Дєрзайтє піпл
https://www.youtube.com/watch?v=pVee0zeKG0A

хей, сьогодні день обнімашок, а я обнімалась лише з котиком-лапусіком.

Отримувала оргазми від дня присвяченого собі. Блін, як це круто, заряджаюсь на всі 100 відсотків. Трохи не в тему, але мені здається, що я повноцінно відновлююясь за умови самотності+ спілкування отакий от парадокс

Ех, народ, народ!!!! Як я б хотіла почати ходити на курси французької мови. Я ж лєнтяйка ще та і сама себе не можу нормально заставити займатись регулярно. А мені так.. так.. ТАК сильно хочеться вивчити, цю надвичайно красиву, романтичну мову. Мову на якій пісні про кохання звучать так незвичайно, так захоплююче, так по весняно-осінньому. Же тем франсе, же тем мон амур. Я б не відмовилась і від якийхось творчих курсів.

1.

Ніколи себе не відносила до екстравертів, я щось ближче до середини з перевагою інтраверсії. Отже, до чого тут це. Чотири роки я жила в Києві і не помічала, точніше, мені було, все одно, що я спілкуюсь лише загалом 2 людьми. Одна з ни аміняла мені всіх я і думати не думала про те що мені не хватає ще когось, сама не знаю як так вийшло. Але ось араз в мене виникає чуть не гостра потреба в нових знайомствах, друзях. Ох, як я могла не помічати, що я помилялась, думаючи, що в мене мало друзів в рідному місті. Реально подивившись на минуле я роумію, що в мене був досить широке коло спілкування, а ара воно меншилось до ужасних розмірів, що і заважає мені і вводить часом у маленьку депересію. В малому місті так легко найти нови найомих, я нещодавно знов це перевірила. І так заодно доказала собі, що я насправді не така вже й акрита і мені не так уже і важко спілкуватись новими ненайомими людьми. А ті якими в мене все не виходить налогодити стосунки, мабуть, все таки, не овсім мої люди. Мені до них ще притиратись і притиратись.

bbbbbbbbbbbbbbbb