Згадуєш мовчки!
Віриш? Кохаєш?
Чи, що таке любов?
Ти зовсім не знаєш!?

Ніжні дотики жінок!
З квітів цей тобі вінок!
За те марево ночей!
За красу твоїх очей!

Колись ти зрозумієш!
Любити ти зумієш!
І неба буде мало!
А життя, новим ВЖЕ стало!
За своє кохання, Я!
Подарую душу!
Серце вирвати Я мушу!

За моє кохання!
Згідна Я, на виживання!
Згідні бути Я твоєю!
Як, тобі, така ідея!?!

Як тобі моє страждання?!
Як тобі таке кохання?
Як тобі такої ночі?
Тепер дивися в МОЇ очі!!!

Тепер ти близько!
Кричиш КОХАЮ!!!
Ні! Не вірю!
Не відчуваю!!!

Не можеш більше??
Серце рветься?
А, коли воно вже розірветься!?!
Коли воно заплаче, ГІРКО!?!

Тепер не спиш ночами!
Біля вікна, чекаєш вечорами!
Повідомлення залишаєш!
Ледве стримуєшся! Плачеш!

А, Я! не Бог! Не вмію пробачати!
Не вмію сльози, дощем називати!
От! Тепер! Мої тобі вітання!
Тепер ти знаєш!! ЩО ТАКЕ КОХАННЯ!!!!