-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в Маряшка_Печенюк

 -Подписка по e-mail

 

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 04.01.2009
Записей:
Комментариев:
Написано: 1069

Комментарии (1)

краплини дощу...

Дневник

Суббота, 26 Декабря 2009 г. 21:28 + в цитатник

Краплини дощу одна за одною падають на вогку землю, немов змивають весь бруд і переживання з моєї душі. Вони заповнюють цю пустоту, яка утворилась в серці, в розумі, в думках... На душі відразу становиться так легко. А дощова вода стікає по повіках, щоках, губах , зриваючись з підборіддя стрімко опускається додолу.

  Люблю дивитися на дощ, на літній дощ... А зараз на дворі зима. Учора, ще все було вкрите білою периною снігу, а сьогодні все розтануло.  

Дивлюся в дзеркало, дивлюся в свої очі і нерозумі, що в них. На перший погляд там лише пустота, адже незвично бачити ці очі без відбиття в них тебе. Та якщо заглянути в них глибше видно певну радість, незалежність,  звіриний інстинкт. Дзеркало - це світ душі, світ в який іноді страшно заглядати, адже нас лякає реальність, не та що нас оточує, а та, яка існує насправді, незалежно , хочемо ми цього, чи ні.

Коли розлучаєшся з людиною, стає не поважно, що у тебе з ним було: симпатія, любов, звичка. Просто боляче, тому що з серця, з голови, з думок зникає він, а зовсім недавно був поруч і міг тримати тебе за руку. 

І я стою змокла до ниточки, з чистим листком в руках. Нове життя - життя з нуля...

Усміхнулась, і сонце у відповідь засяяло яскравіше.

Ну що ж, реклама закінчилась,

   а тепер починається справжнє життя.


 

 (650x472, 145Kb)

Рубрики:  Роздуми

Метки:  
Комментарии (8)

Без заголовка

Дневник

Воскресенье, 17 Мая 2009 г. 01:30 + в цитатник
В колонках играет - Alexander Rybak - Fairytale
Настроение сейчас - впевнене

 

День, другий, тиждень, місяць, рік...

так день за днем я розумію що нічого не попінялось...  Андрій, Юра, Сергій, знову все той же Юра, Андрій А. , Андрій Р. , з скількома минали мої вечори... це далеко не повний список, і люди часто повторюються, але в них чого немає... в них немає ТЕБЕ...

Тебе, якого я бачу майже кожен день і ненасмілююсь підійти... Тебе, коли ти постійно вітаєшся з моїми батьками коли їдеш навпроти, коли ідеш по вулиці, коли мене не бачиш...

Приємно... Приємно коли перехожі уповільнюють свій хід і розглядають тебе з цікавістю і думками "якби вона була моєю", які іноді вриваються з цих мимохідних вуст. Але коли Ти просто мене не помічаєш...

це Боляче... У тебе є все: машина, друзі, бізнес, нічні поїздки в "Aligator" i "Ibizy" , пусте місце в серці... А у мене, у мене немає основного... ТЕБЕ.

І нехай я заповнюю цю порожнечу в серці тимчасовим Сергійком, або ж навіть Юрою, я неможу забути про тебе... про тебе з таким пересічним імям і такою неймовірною здатністю розбивати чужі серця...Та яке там розбирати...просто випадково зачепити проходячи мимо,і ненавмисне розбити, як якусь дешеву вазу з китайського порцеляну, яку навіть найміцніший суперклей не бере...

Та найсмішніше те, що ти незнаєш про мої страждання, для тебе я мов планка, до якої потрібно дотягнутись, а навіщо марнувати свій час, коли тут і так в ліжко кидається безліч дешевих дівчаток з рожевими мозгами... Хм, говорять дівчата розвиваються швидше за хлопців, тобто чоловіків... ну що ж, мені 18, тобі 24...

А я чекатиму, чекатиму твого погляду, чекатиму твого голосу, чекатиму без сліз, без суму, чекатиму як завжди, з високо піднятою головою і усмішкою на обличчі. Адже кому потрібна зарумсане дівчисько, яке неможе відрізнити реальне життя від чергової мелодрами...

 

 

 

 

 


Рубрики:  Роздуми

Метки:  
Комментарии (10)

Без заголовка

Дневник

Четверг, 16 Апреля 2009 г. 22:44 + в цитатник

Ніч... а човен - як срібний птах!..

(Що слова, коли серце повне!)

...Не спіши, не лети по сяйних світах,

Мій малий ненадійний човне! І

над нами, й під нами горять світи...

І внизу, і вгорі глибини...

О, який же прекрасний ти,

Світе єдиний!

(с)Євген Плужник     

Страшно, ще залишилось лише 3 тижні до тестування, а в мене в голові, як то кажуть вітер віє... Неможу зараз роздумувати про якісь глобальні проблеми, та і взагалі голова не думає, просто сприймає інформацію, і все. От сьогодні Страсний четвер...

Відкриваю холодильник, а там аж ніяк не пусто, там ковбаса, майонез, сметана і ще багато чого... та краще він би був пустий!!! незнаю, можливо комусь це зараз  здається смішним, просто я вирішила постити, от від 8 березня сиджу дома, в мене вже така ломка була, але потихенько проходить, а от в неділю можна буде знову робити що хочу))))

та ні...

навіть незнаю що писати...

незнаю про що думати...

ВіТеР...

 

 

Рубрики:  Роздуми
Мене це пРе
це корисно

Метки:  
Комментарии (10)

Заголовок

Дневник

Понедельник, 06 Апреля 2009 г. 21:13 + в цитатник
В колонках играет - слот - семь последних звонков

Не буду змінювать слова
На гірші.
Тобі молитви видавать
За вірші.
Лише стрибне судомно ртуть
Узливу,
І знаєш ти мене забудь...
Можливо.

 

 

    Ну от, 8 година.. день минув безрезультатно...хіба що сьогодні на вальсі дотанцювалась до того, що тепер ходити не можу (ну хто ж , як не я, може одягнути красовки без носків?)   
 

     ХОЧА, сьогодні просиділа цілий день дома, в 12 проснулась, нарешті міцний здоровий соно!! я так довго цього очікувала!

    а завтра знову школа(( подумати тільки, ще 3 тижні і все, ні школи, ні однокласників. Те, про що я мріяла з 9 класу, і те, за чим я , мабуть, таки сумуватиму...
 

Весело було, невже це все залищеться тепер лише в спогадах і на фотографіях?..

 

 

 

 

 

 

 

 

Рубрики:  Роздуми
ВірШі

Метки:  
Комментарии (0)

Як я без вас?

Дневник

Пятница, 03 Апреля 2009 г. 19:08 + в цитатник
В колонках играет - тінь сонця - альтернатива

Настроение сейчас - осіннє...

 

У жовтих джазових пасажах
Раптово щось сумне взялось.
На посивілих тихих пляжах
Самотньо. І малює хтось
На небі знов осінню днину,
А з пензля капає вода…
І тільки море — гірко-синє —
З цієї гами випада.

 

Ну от, а день так гарно починався, весела, щаслива, а тут - будні... На дворі така гарна погода, та немає куди вийти і з ким. Невже мене має цікавити, як і всіх, лише випивка і розваги?   сьогодні в школі посварилась з "друзями". Невже так важко піти прогулятись після школи, замість того, щоб втикати дома в телевізор!? невже в оцих серіалах є якесь життя? жвичайно є, але воно чуже, а твої дні години і хвилини минають марно і безповоротно...                     

І кожен день одне і теж: навчання, клопоти, проблеми, віртуальне спілкування, яке дозволяє спілкуватись з дорогими тобі людьми і заміняє "друзів", які промінюють тебе на телевізор. залищається лише це, а ще книжки. Книжки, в яких можна знайти насправді багато чого цікавого і корисного, але ж , це тупо розповідати книжці про свої переживання і проблеми, або про щастя і кохання. Ні, до такого я ще не дожиал, поки що...                                          

А життя летить безповоротно, і за сьогоднішній день у мене в памяті залишаться лише весняне сонечко, кава в кафе за порожнім столиком і зіжмакана пачка зпід сегарет...

 

 

 

 

 

 

 

 


 

Рубрики:  Роздуми
ВірШі
Цитати

Метки:  
Комментарии (0)

за хвилину до...

Дневник

Пятница, 03 Апреля 2009 г. 10:49 + в цитатник
В колонках играет - Mylene Farmer - Fuck Them All

Настроение сейчас - вірю в себе і в цей довбаний світ

 

За хвилину до того як випаде дощ,
ти відчуєш як шкіра вібрує під тиском
ще не впалих крапель, вони ляжуть уздовж
твого тіла і враз його стиснуть.

Так легкі голуби, на вулицях кинуті,
відчувають смак їжі за мить до годівлі.
Так солдат, що за хвилю має загинути,
відчуває деформації у власному тілі.

Сміх, що має назавтра до мене прийти,
розпізнаю сьогодні поміж плачу я.
За хвилину до того як з явишся ти -
ятебе передчую

                                                                                    С.Жадан (с)

 


 Ну от, нарешті довгоочікуване тепло.... Весна!!! Я тебе люблю, але незнаю кого більше... Ні, я не плакала, ні сльозинки не зронила після твоїх слів Все. Я засміялась. Зрозуміла : "Награвся. Але ж ти без мене довго не зможеш.Я, як наркотик, раз спробував, і це на все життя". І, найцікавіше те, що я була права. Невже ти думаєш, що я не помічаю тих поглядів якими ти крадькома дивишся на мене, тих усмішок, тих подихів. Але не маю права признатись в цьому, адже я сильна, я не сумую, я насолоджуюсь. Небійся, ти в хороших руках, і коли прийде час, ти це зрозумієш...)

 

 

 


 

Рубрики:  Роздуми
ВірШі

Метки:  

 Страницы: [1]