Пишні вії, гладенькі ніжки, сперма й нікотин

частини життя успішної жінки і ти серед цих частин

а я не стерво, про мене казали шо я дитя природи

я без підборів і попереджала що не змінюся ніколи

іди дорогенький, купуй їй квіти за нею зароблені гроші

і мовчки дивись як ростуть чужі діти

і згадуй про мене їй дивлячись в очі ... 

 

 

 

В колонках играет - Свіяш

Настроение сейчас - Хороше

 

    Перегорнути альбоми з дитячими фотографіями, зустрітися з однокласниками, пригадати перше кохання – є багато способів усвідомити, «ким ми були і ким стали тепер». «Ми повертаємося в минуле, сумуючи про час, коли ми були кращі, чистіше і повні надій, – говорить родинний психотерапевт Катерина Хмельницька. – Тут ми відчуваємо себе комфортніше, в безпеці, і майже завжди наше минуле дозволяє нам поновому побачити себе. Воно, немов цілюще джерело, живить і сьогодення, і майбутнє. І не так важливо, чи відповідають спогади дійсності (чи був батько веселою і дбайливою людиною або ж грав зі мною, лише коли був у хорошому настрої), має значення лише те, як вони відобразилися в нашій пам'яті. Минуле, що сприймається позитивно, допомагає нам жити активно і з надією планувати майбутнє». Але інколи людина немов зависає, йому важко відсторонитися від того, що давно закінчилося.Постійно озираючись назад, він непомітно відмовляється від якоїсь частини себе, зупиняється на досягнутому і не рухається далі.                                                                              

     Що робити?    

Вчитися жити в сьогоденні Жити сьогоднішнім днем означає фізично відчувати свою приналежність до нього. Заняття спортом, йогою, ходьба, уміння розслаблятися і володіти своїм диханням – все це дає можливість привести в порядок своє тіло і почувст-вовать себе що живе тут і зараз. 

Творити Творчість дозволяє закріпитися в теперішньому часі: воно відображає наш внутрішній світ і допомагає зрозуміти, що ми здатні створювати нове.

Скласти список своїх страхів «Знав би, де впасти, – соломку б підстилав». Проте неможливо передбачати все. Складіть список своїх страхів, не пропустившись навіть найбезглуздіші, – це допоможе сміливіше і реалістичніше заглянути в майбутнє, побачити його раціональніше.

Зустрітися з минулим Ностальгія – результат природного прагнення до ідеалізації минулого. Знайдіть можливість повернутися в ті місця, про які безперервно думаєте. Часто реальна зустріч допомагає звільнитися від ідилічного образу, збереженого в нашій пам'яті. 

  Відмова від емоцій     

Розлучитися з минулим, попрощатися з ним – це душевна робота, нешвидкий емоційний процес, який проходить через декілька етапів. Заперечення: непросто прийняти, що минуле не повернути. Роздратування і навіть гнів: ми немов пред'являємо претензії тому, що з нами сталося. Потім виникають занепокоєння, страх: «Як жити далі?» І нарешті, прийняття, яке допомагає усвідомити, що місце минулого, – у минулому. «Деяким з нас непросто пройти цю дорогу, – пояснює Катерина Хмельницька.– Тому вони несвідомо прагнуть залишитися там, де їм було добре і спокійно, або, навпаки, не можуть забути час, коли було дуже боляче. Вони знов і знов повертаються до старих переживань, а їх реальне життя спотворюється призмою минулого». Особливо важко тим, кому не вдається вільно поводитися зі своїми емоціями, розуміти і виражати те, що вони відчувають насправді.«В результаті людину заклинює на певній емоції, він не в силах її здолати, залишити у минулому», – пояснює Катерина Хмельницька.                                            

   Відмова від забуття                                                                                                                                                                                                    

Людина виявляється в'язнем минулого і коли його давні стосунки не врегульовані. Важко розлучатися з минулим і тому, що одночасно до нас приходить усвідомлення кінцівки життя і, як наслідок, думка про свою смерть. «Якщо ж ми втрачаємо когось з близьких, то здолати наші емоції може означати для нас забути близьку нам людину, – уточнює Катерина Хмельницька. – Мимоволі думками ми повертаємося до нього, нашим стосункам, немов так можемо щось змінити».

   Відмова від розлуки                                                                                                                                                                                                              

За нездатністю жити сьогоденням може бути приховане небажання відійти від дитинства і заглянути в своє майбутнє. Незрідка з цим стикаються ті, хто страждає від реальної або символічної відсутності батька в своєму житті: саме батько, «уклинюючись» в стосунки між матір'ю і дитям, вимушує останнього вирватися із стосунків злиття з матір'ю, щоб відкритися світу.Саме батько побічно допомагає дитяті вписатися в сьогодення і зорієнтуватися в майбутньому. Якщо цього немає, дитя залишиться символічно «приклеєним» до матері і, ставши дорослим, житиме з думкою про те, що «раніше було краще».                                             

 www.psylive.ru

 

 

http://www.yugzone.ru/ - думаю всім знайоме слово "релаксація", та не так вже і легко розсладити посправжньому в сьому світі...)))

Фотографии Маряшка_Печенюк : Йа!)))

В колонках играет - слот - семь последних звонков

Не буду змінювать слова
На гірші.
Тобі молитви видавать
За вірші.
Лише стрибне судомно ртуть
Узливу,
І знаєш ти мене забудь...
Можливо.
 

 

    Ну от, 8 година.. день минув безрезультатно...хіба що сьогодні на вальсі дотанцювалась до того, що тепер ходити не можу (ну хто ж , як не я, може одягнути красовки без носків?)   
 

     ХОЧА, сьогодні просиділа цілий день дома, в 12 проснулась, нарешті міцний здоровий соно!! я так довго цього очікувала!

    а завтра знову школа(( подумати тільки, ще 3 тижні і все, ні школи, ні однокласників. Те, про що я мріяла з 9 класу, і те, за чим я , мабуть, таки сумуватиму...
 

Весело було, невже це все залищеться тепер лише в спогадах і на фотографіях?..

 

 

 

 

 

 

 

 

В колонках играет - Нумер 482 - Не грай зі мною

Настроение сейчас - весна

І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.

Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
На жаль, від нас нічого не залежить...

А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.

Отак як є. А може бути й гірше,
А може бути зовсім, зовсім зле.
А поки розум од біди не згірк ще, –
Не будь рабом і смійся як Рабле!

Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить, –
Принаймні вік прожити як належить.

(с) Ліна Костенко 

 

В колонках играет - тінь сонця - альтернатива

Настроение сейчас - осіннє...

 

У жовтих джазових пасажах
Раптово щось сумне взялось.
На посивілих тихих пляжах
Самотньо. І малює хтось
На небі знов осінню днину,
А з пензля капає вода…
І тільки море — гірко-синє —
З цієї гами випада.
 

Ну от, а день так гарно починався, весела, щаслива, а тут - будні... На дворі така гарна погода, та немає куди вийти і з ким. Невже мене має цікавити, як і всіх, лише випивка і розваги?   сьогодні в школі посварилась з "друзями". Невже так важко піти прогулятись після школи, замість того, щоб втикати дома в телевізор!? невже в оцих серіалах є якесь життя? жвичайно є, але воно чуже, а твої дні години і хвилини минають марно і безповоротно...                     

І кожен день одне і теж: навчання, клопоти, проблеми, віртуальне спілкування, яке дозволяє спілкуватись з дорогими тобі людьми і заміняє "друзів", які промінюють тебе на телевізор. залищається лише це, а ще книжки. Книжки, в яких можна знайти насправді багато чого цікавого і корисного, але ж , це тупо розповідати книжці про свої переживання і проблеми, або про щастя і кохання. Ні, до такого я ще не дожиал, поки що...                                          

А життя летить безповоротно, і за сьогоднішній день у мене в памяті залишаться лише весняне сонечко, кава в кафе за порожнім столиком і зіжмакана пачка зпід сегарет...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В колонках играет - Mylene Farmer - Fuck Them All

Настроение сейчас - вірю в себе і в цей довбаний світ

 

За хвилину до того як випаде дощ,
ти відчуєш як шкіра вібрує під тиском
ще не впалих крапель, вони ляжуть уздовж
твого тіла і враз його стиснуть.

Так легкі голуби, на вулицях кинуті,
відчувають смак їжі за мить до годівлі.
Так солдат, що за хвилю має загинути,
відчуває деформації у власному тілі.

Сміх, що має назавтра до мене прийти,
розпізнаю сьогодні поміж плачу я.
За хвилину до того як з явишся ти -
ятебе передчую
                                                                                    С.Жадан (с)

 

 Ну от, нарешті довгоочікуване тепло.... Весна!!! Я тебе люблю, але незнаю кого більше... Ні, я не плакала, ні сльозинки не зронила після твоїх слів Все. Я засміялась. Зрозуміла : "Награвся. Але ж ти без мене довго не зможеш.Я, як наркотик, раз спробував, і це на все життя". І, найцікавіше те, що я була права. Невже ти думаєш, що я не помічаю тих поглядів якими ти крадькома дивишся на мене, тих усмішок, тих подихів. Але не маю права признатись в цьому, адже я сильна, я не сумую, я насолоджуюсь. Небійся, ти в хороших руках, і коли прийде час, ти це зрозумієш...)