Мені завжди раптово хочеться розмовляти саме українською. Немає більше мови, яка б осягнула все, що хочеться сказати, і про що я мовчу.
І я таки мовчу. Слова легкі, але з язика злітають важко, краще тримати у собі більше, ніж насправді говориться. Люди у цьому слабкі, а я хочу вивчитись мовчати.
Коли тобі тяжко - мовчи. Хто ж, я к не ти сам, розділить твоє горе?
Коли тобі немає чого сказати - мовчи. Нащо брехати?
Коли тобі потрібно мовчати. Мовчи! Чи тебе застане це на уроці, коли в тебе питають, чи на вулиці, коли поруч йдуть веселі друзі. Усе одно, мовчання - це такі ліки, які не мають побочних ефектів.