Знову вночi бiт,рими складаю намистами
Нанавмисно.Пiзно вже , та ще не визнано
Мо'i' слова, як камiнь Вашого болю роколото
Cлова дiаманти, проте мовчання золото
Виснажений та ще живий, я досi на плаву
Ти тримаэш мене. А я пiдiймаю вище голову
Не вiдчуваю холоду, зливаю лють в статус
Нехай спраглi пють, для них, графiтом плавлюсь
Правду, правлю на пряму мови лезами гострими
Як пострiли.Серед своїх часто незвані гості ми
А в мене настрiй...Вирви i викинь!!Знайдеш потiм.
Новi сторiнки мого життя в старому блокнотi

Сонце з сходу сходить на схiдцях серця блiки
Все це в сiтцi сенсу,несеться теплий вiтер
I як вiтрила мо'i' крила,я знову пiдiймаюсь
Все нормально в мене .............посмiхаюсь.

В голові сортую старі думки
В котре вхід в води коханої ріки
Якогої береги такі похилі
І встояти на них , я мабуть не в силі
Можливо все, все можливо ...знаєш
коли вітрила рвуться , ти нові підіймаєш
Але не проміняєш ніза що на новизну
Шляху Молочного уявну білизну
Милий звук, ілюзія зору , обман
На твоєму курсі цей густий туман
І час який стояв на міцних колонах
Ламав надії , як плани Наполеона
Чекаючи зимою,ту ж саму весну
Не знаю що зі мною, не міняю на новизну

На всі сто стою під роздрілом в весь зріст
На вістря долі капає свічок втомлений віск
Телефоний диск,ретро стиль інтерєр
Без снігу знову черговий Happy New Year
Новий барєр, відходиш назад для розбігу
Входиш в азарт, тепер гра за вищу лігу
Твоє життя...............твій експеремент
Твоє життя, встигни спіймай момент
Новий елемент стариих конструкцій
Спочатку ламаєм , потім читаєм вказівки інструкцій
А сторінки затруться,і де шукати зміст
В повітрі грудня , напівзабутих міст
Потрапивши у ціль в серці стріли залишились
Рука в руці,якщо щось значить , за це й борись
Заворушились спогади, взяло минуле гору
Для двох байдуже горе,зламати можна і гори
А і далі хворий, таким приємним вірусом
При світлі свічки , з думками над папірусом

За вікном ніч, у серці відбитки осіннього листа
Знову новий зліт, але та ж сама висота
Та не там я, та не той я ,інший зовсім
А тим ким був раніше памятає лише осінь
Прошу......., ти не шукай в мені підстав,
Бо я давно вже став, тим ким став
Не очікуй подачі нових причин
Бо ми кричимо більше, тоді коли мовчим
Не пече............. , коли вогню не має
Дотик до плечей твоїх, мене в ту ж мить міняє
Та що тут говорити, відома досить річ
Відбитки в серці....., а за вікном холодн ніч

Часом життя прекрасне без дорогих прекрас.
Переконуючись в цьому не в перший раз.
Не помічаючи часом цього з висоти.
Причина злетів і падіть є лиш тільки ти.

На позитиві...в обєктиві постаті
Той самий гурт на постері, мовчання в просторі.
Хтось осторонь,а я знову лізу вперед.
В бетонний берег слів забиваючи надій намет.

Пю каву,без міри вірю в безнадійну правду
По праву літери в ряди в минуле відрядив, по праву
Поправив нові дні , поплавив пристані
Ті що були заплавами моєї пристрасті, чи ні
Чи лише мною визнані....отож, не знаю
Хоча щодня свій шанс новий минаю
Бо маю те чого не мав раніш.....скоріш би
Заповнити той простір вільних ніш...якби
Ряди в минуле, що майнули мило так повз нас
Накрило мулом,а за муром божевільний час
Техасу джаз ,без нот твій сум без сумніву
Безсонням скрипок грає симфонію нову

Холод рук,новий звук, стерті межі.
Ми залежим тільки від своїх обмежень.
Високі наші вежі, та небо вище.
Не бійся..я поряд, підходь до мене ближче.
Тиша.....і тільки ти сидиш в темряві.
І ти ще впевнений щиро,що цей свій твій.
Роса з вій,почекай....нитка довга.
Де кінець, знає лиш твоя дорога.

Назавжди не кажи кожному, тільки час вічний.
Не сміши,я без крил я також грішний.
А твоїх поспішних рішень павутина липка.
Щоб заступити межу досить легкого ривка.

Чекаю, не вірю, кохаю, не вмію.
Тікаю від мрії, зникаю, ловлю.
Впевненість, зміни, погляди , млію.
Ховаюсь, шукаю,не граюсь,терплю.....