купила собі нову голову.трохи із запізненням.
тому тепер живу тут: http://www.liveinternet.ru/users/2612915/profile/
починаю косметичний ремонт.незабаром відкриття.
якщо цікаво-чекаю гостей.

31.05.
це пройшло швидко.емоційно.разом і окремо.
червоне і біле.
синє і банти.
радість і сльози.воно було таким.він був таким.останній дзвоник.
я думала,що все не пройде без сліз.а пройшло.оминуло мене і мій біль.чи його просто не було.
спочатку разом.і кульки.багато і одні.в руках і в небі.з мріями і пусті.
я сказала,що хочу стати фотографом.подумала.а краще було б кричати.щоб хтось почув і наділив мене чимось добрим.
вчора я була не випускницею.я стала першокласницею.ось навіщо нам банти і ця форма.бо знову щось нове.
ми летимо

я не можу нічого говорити.я просто і досі в шоці.українська-11,історія-12!!!!!!!!!!!!!!!!!!!...перше,що я зробила:це пригала по класу,розревілась,запригнула на Дімку і закричала,що люблю його і всіх)
це супер день.подробиці потім.шурую їсти.

в нашому місті вже є сертифікати...деякі школярі вже отримали,а так як наш клас на час отримання цих сертифікатів вже давно сидів дома,то напевно ми будемо мати оцінки завтра.страшно.дуже.побачила дівчинку,яка плакала.і заплакала сама.

перша репетиція.нуль уроків.
проспала.прийшла,навіть не знаю коли.
всі в кіоску.хтось лапає великого комара і чіпляє його скотчем до парти.
хтось п"є пиво.ні,хай краще їсть морозиво.
хтось в класі.хтось в собі.
тепер і аська не працює.супер.
а яка пісня.спеціально,щою плакати.якщо в мене гарно вийшли фотки з емілі,я продовжую фоткати.
знайшла свого листа,писала в класі 9 чи 10.
там написано,що я хочу бути фотографом.а я думала,що бажання з"явилось нещодавно.
вже плакали.вже сміялись.і фото є.БЛІН!
підемо все-таки в парк.шурую за білимим колготами.

я не вміла жити.дихала.і...
але кожний невикористаний шанс йшов на рахунок.
бонуси,бонуси,бонуси.
Гігабайти фотографій.тисячі треків з моїм криком.
закінчились.тепер мовчання.
нерви йдуть на поправку.вони все частіше показують свій характер.якби ж хтось вмів вас виховувати.
а для чого я це пишу?знаєш,Лян,я лише зараз зрозуміла,чому ми не вміємо фоткати більше.або взагалі.ми пусті.а фото однакові.
немає того Віктора,який стане вином.це такий вплив Бартона на мене?ну і добре.мені це все більше і більше подобається.
час зупинятися.якщо навіть це можна вважати талантом,то він не вміє існувати без почуттів.
вбиваю і засинаю.
говорю саму з собою.навіть тут.це так приємно і зручно.невже час?чи просто час.
і з Днем народження також вітаю.не розумію,але подобається.
люблю я мульт про динозаврів.але не тих,що жили в якійсь долині.та малеча мешкала на дереві.
чому так важко зрозуміти кораловий колір?
а я рак.і маю такого смішнючого браслета зі Львова.
скоро будуть конверти.
нудить від цього.
а навіщо дві випускні сукні?ага,Лян,навіщо.
ну чому вони такі однакові?

знаю,і все.
бо воно буде саме так.
випустили кульки,поплакали,а потім додому.
думки наодинці.видалю і цей щоденник.
поговорю з мамою.ні,піду з нею кудись.
потім ще поплачу,бо все вийшло саме так.
ні,краще все,але без плачу.
більше не буде такого.не буде нічого.то буде субота.і така субота буде остання.моя.наша.посмішка буде.будуть слова.останній урок.
і все,прощавай,школо.
тільки зараз зрозуміла,як я це все люблю.
все це на краще.щастя.
11-а

я люблю її маленькі оченята,коли вона відчуває мене на порозі.
я люблю запах її шерсті,коли вона тільки прокинулась...тоді вона пахне молоком і шоколадом.
я люблю,як вона лапає мій мізинець і тримає в своїх маленьких лапках.
я люблю,як вона випускає свої кігтики,але,відчувши запах моєї шкіри,ховає їх глибоко-глибоко.
я люблю її великі-великі оченята,коли вона бігає за мною.
я люблю,як вона чекає мене біля ванни.
я люблю,як вона вона любить дощ.
я люблю,коли вона спить на синьому стільчику і так казково дихає своїм майже приплюснутим носиком.
я люблю,коли вона хоче їсти...тоді вона так голосно шумить,ніби створює енергію.
я люблю,коли вона ходить по моїй клавіатурі,намагаючись вилізти на полиці.
я люблю,коли вона спить на моєму плечі...на голові...на животі.
я люблю,як вона грається з мильними бульбашками,з моїми чупа-чупсами та своєю червоною мишкою.
як же я її люблю!
Ліза і Різдво.

Ася...Ася...і ще трошки на десерт)
вітер.кола.дорога.міст.
фото.
не можу кидати.йду спати.до завтра.до сьогодні.до фото.
тепер вже всі фото.
ми виграли

гарно,весело,позитивно,з посмішкою.
саме так пройшов цей день.
настрій змінювався,але все в кращий і кращий бік.
ми бились,носились,кидались,кричали,співали,танцювали...фоткали,фоткали,фоткали.
а,я вже таке писала раніше)
потім червона гітара,хом"як,Ляна на проводі-тобто я в Асі була.
гарно прогулялись,і тут не обійшлось без фоток!
Ась,ти супер хД гарного тобі меду завтра=)))
я можу фотографувати лише людей...але я не вмію фотографувати людей.
люди,люди,люди.
фотографії пізніше.
ми з моїм дорогеньким перейшли сьогодні ліміт в 10 тисяч фотографій.вітаю його.але це так мало за такий довгий період.але ж йому ще навіть року немає.треба наздоганяти втрачене.

ви думали,що я кину це все?ні...і я так не думала...в кращому разі,просто не сьогодні.не зараз.але це буде.і скоро.просто буде.
я була з ними лише на фізкультурі,але я вже їх люблю...це 5 група дитячого садочка,що розташований біля школи.
ми спілкувались через решітку,а потім і руками,квітами,палками,криком.
я пообіцяла повернутись завтра.і я повернусь.бо завтра знову фізкультура)
Тімоша і Дашуня-ви супер!
ніякої школи.мало уроків,багато зйомок.
і ще якісь вірші на останній дзвоник.
хіба можна було вчинити по-іншому?нам відмовили організовувати випускний.все було замовлено,але працюють вони лише до 12,ніяких поступок для нас не буде.і дізналися лише вчора.
просто ненормально...а залишився один місяць.сльози.
а все-таки я не чорна.
люблю чорно-білі фото.або ще з якимось відтінком.напевно скоро перейду лише на таке.ні,кину!
манюні

ага,знову чорна.не руда.
гуляла.ага.
весело.настрій піднявся.і в школі весело.дуже.
скрізь весело.
я знову кидаю фотографію.нах.
а це просто вчора і сьогодні.
болить

бо зараз слухаю цю пісню.день народження було гарним...але не моїм.
втикаю на плаєр...п"ю пепсі...хочу.

продовження

день...шашлики...сон...голова...джинси...царапини...сонце...дощ...дощ...дощ...я.
люблю маму.продовження завтра.зараз сон.
цікаво,якби я щодня закидувала сюди всі-всі свої фото?я б здуріла.
а продовження цього жаху завтра

надзвичайно гарний день...дендропарк...вогонь...ці позитивні очі моїх однокласників.
нас було 20...де були інші-не знаю.але ми домовились.пішли.пофоткались.
ходила до собак.і все.
сьогодні:
найприємніше-вітер біля поля,коли ти одна.
найсмачніше-краплини моєї крові...яка ж вона червона.
найрідніше-фотоапарат.
найтепліше-дим.
найгірше-фотки...я розумію,що вже не вмію фотографувати так,як раніше...музи-немає...хоча яка муза?це я змінилась нах.нах.нах.напевно і справді вже час це кидати.вже давно час.
сьогодні лише для мене.лише щастя.
минулого все більше...ми рухаємось у зворотньому напрямку?
мій клас

інколи школа буває дуже приємною...може просто вона забула,що діти ще досі заглядають в її вікна,стрибають до дзвінка,намагаючись влаштувати незаплановану перерву,бігають по коридорах,зменшуючи швидкість біля камер спостереження.
я люблю свій клас...ні,не ці старі стіни з дитячими шпалерами...а просто людей,які мовчать,кричать,б"ються,грають в карти,ображаються,ненавидять,люблять...можливо і ця любов не для всіх...а для тих,хто для мене і є всім класом.
Нас 25?я вже збилась з рахунку...прийшов,пішов...повернувся.Але ми разом...і кількість не важлива.
Просто я не можу уявити 11-а хоча б без одного чоловіка.
4 уроки...фото на фізкультурі...фото по підготовці до дня цивільної оборони.
тут є багато чого...просто фотки мого класу...просто Ванька...Настя...моя екс-найкраща подруга...чи може найкращі подруги,як і міс,завжди найкращі і без всяких екс?..тут є Макс...ноги...ще одні ноги...Діма мазурко хД Кірюша...щось дурне...кольорове і чорно-біле...тут багато всього...але немає нічого гарного...просто трошки мого класу...і ще незнайомі діти.
happy

ну просто щаслива...і все.щаслива.щаслива.щаслива.
всяка дурня...я обіцяла щось з минулого.
писала колись подрузі про те,яким я бачу сімейне життя і свою квартиру..більше року тому назад...не дописано,не домріяно...та і не друзі ми вже давно.
просто сьогодні багато говорила про минулу зиму.
4 години...подарунки...листівки з ведмедиками.
футболка,ще одна,і ще...сердечка...щось синє...жовте...червоні щоки і головний біль...ми з мамою багато ще переживем.
я синя жаба.
_________________________________
Девчока гордой походкой вошла на кухню:
-Мама,когда уже будет готов мой обед?Без него я в школу не пойду,а я и так опаздываю.
Мама задумалась:"Ей только 13 лет,а она уже помешана на безкаллорийном питании". Она тихонько сложила продукты и отдала их Марго:
-Держи,и не рассказывай мне больше о своих диетах в 7 часов утра.У меня в такое другие заботы.Кстати,а Данила где?Опять о школе забыл?
Ляна вошла в большую светлую комнату и подошла к кровати.Она собиралась сделать то,что происходит каждое утро,кроме выходных и праздников,тоесть накричать на Данила и отправить его в школу.Но, увидев его сладкий сон, она решила начать его утро с приятного...если это можно было так назвать:
-Сынуля,сейчас уже 8.10 и тебе давно в школу пора.Или ты хочешь сегодня остаться дома?
На что Данила ответил просто и без пафоса:
-Да,мамуля,я не против!
-Дань,ты что?!На сбор у тебя осталось 10 минут.Обед на кухонном столе!Марш в школу!
Ляна вернулась к себе в спальню и решила немного поспать. Это была просторая комната, сделанная в красных тонах. На белых стенах был нарисован красный ассиметричный узор. По середине комнаты стояла большая круглая кровать,которая нежилась пож красным бельем.Сразу понятно:красный-любимый цвет хозяйки.На самой кровати лежало две подушки,хотя Ляна жила одна( с мужем они давно развелись). Так,как комната была запланирована в экстраординарном стиле,на стенах не было ни одной нормальной полки...Везде какие-то завитушки,змейки.И как только можно было складывать туда какие-то вещи?
Теперь расскажу о комнатах детей,чтобы ты имела хоть какое-то представление о их жизни и интересах.
Марго жила в небольшой комнате,которая была очень забавной."Комната в стиле TOYs",-так говорила о своем замке хозяюшка.Стены были желтыми,зелеными,розовыми и голубыми.А среди этих цветов можно было увидеть детские рисунки.
______________________________________________
ось так я колись уявляла своє майбутнє.цікаво,чому все незакінчене.
ноги

бо немає грошей на рахунку.бу.
знайшла щось зі старого.зошит,потім напишу дещо...а поки йду з мамою...ми ж не вміємо довго ображатися.

inside7 сфоткала для мене жовтенькі тюльпани...дякую)))
все...читаю.
тюльпани

я тут думала...і додумалась до того,що знову відмовляюсь від фоток.цікаво,скільки я витримаю цього разу?

сьогодні в однієї людини День народження...і я навіть не знаю,як її поздоровити.
я вже починала писати не раз,але нічого не виходить....
Дашуль,з Днем народженням тебе)
посварилась з мамою...останнім часом дуже нервую...до тіпання ока доходить.
сьогодні знову грала в свою улюблену гру...багато стільців,одна я...гучна музика...бігаю по колу,доки музика не замовкне...стілець,біля якого я зупинилась-моє життя на день.знаєте,що обрала я сьогодні?обман.тепер я не пишу правду.
стільки музики...хтось мене кличе...не реагую.
She's like a rainbow.
я спробувала зробити щастя з повітря...але я його так і не змогла побачити.
я хочу...хочу...хочу...хочу...але боюсь...це майбутнє чи те ж саме минуле?