-Подписка по e-mail

 

 -Поиск по дневнику

Поиск сообщений в ФАКтично_Янгол

 -Стена

Темна Темна написал 28.04.2009 18:29:43:
My butterfly highly nervous when no hurricanes happy eyes ... Therefore, call and come out to walk) PS who is best?
Bloody_tearsForever Bloody_tearsForever написал 12.03.2009 22:51:25:
You can always find support by me!
vernew vernew написал 02.01.2009 23:09:32:
привіт кицька . давненько я тебе не бачив
Buga_JuicyFruit Buga_JuicyFruit написал 24.12.2008 19:14:53:
лю тя,зай xDDD
Olya_Kitaeva Olya_Kitaeva написал 20.12.2008 12:54:49:
Привет! Как дела???

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 14.04.2008
Записей:
Комментариев:
Написано: 20863


Отаке кохання ...

Суббота, 23 Августа 2008 г. 02:20 + в цитатник
Это цитата сообщения Темна [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Ти спиш...так рано і без мене. До сих пір не звикла засинати без тебе..без твого голосу, котрий тихо-тихо щось шепоче, без думок "а хто сьогодні раніше вирубиться?"...Ти спиш,я хочу прийти до тебе , ні, не будити, а лягти поруч. Хоча б не змогла...захотілось б всістись на тебе і почати тебе цілувати, а потім качатись на ліжку у різних позиціях. Ти спиш, а я хочу запустити свої руки у задні кишені твоїх джинсів...Ти спиш, а я мрію цілувати твої пальці.
Тобі не сниться чорно-білий блюз і ти не танцюєш зі мною під Елвіса...Тобі не сняться чорні птахи моїх очей і тим більше та трава над якою вони літають...Мої феї, порозлітались з моєї голови, але точно не в твої сни, а можливо, вони просто типу секйуріті...Не пускають в сни нічого й нікого,щоб ти спав спокійно. Ти спиш.
Я також скоро лягатиму, але я не засну. Я не змучилась, так як ти, бо не працювала цілий день, а лишень думала про тебе...але я знаю, що ти засинаєш так як і я ,думаючи про тебе, про нас...
Я чекаю своїх фей назад, бо в мене підозри,що вони в тебе позакохувались і повертатимуться тільки з тобою, знову прожузжать мені всі мізки про тебе, а я тільки посміхатимусь і проситиму їх пити мої сльози..сльози щастя...Ти - мій.

...

Пятница, 22 Августа 2008 г. 00:25 + в цитатник
Это цитата сообщения pan2000 [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

вона захотіла щоб я її відпустив... відпускаю... коли кохана просить, її потрібно слухатись... так мене вчили... нехочеться, але що ж поробиш? як кажуть москалі - насільно міл нє станєш...
а можливо їй просто потрібен час? час щоб розібратися з думками, подумати і осмислити? все можливо...
а можливо вона просто перевіряє мене? ну що ж, тоді на цей раз я провірку не пройшов... все можливо...
а можливо... так... все можливо...
так хочеться зараз її обійняти, пригрнути, поцілувати і сказати на вушко, тихенько-тихенько: "я тебе кохаю". а потім лягти, покласти голову їй на коліна і слухати як вона читає...
частинка мене залишається з нею... а чистинка її буде жити в мене у серці...

Розповідь про невідому патріотку

Пятница, 15 Августа 2008 г. 13:57 + в цитатник
Это цитата сообщения ФАКтично_Янгол [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Нещодавно листаючи на ЛіРу свою френдстрічку - я знайшла одну дуже хорошу (ПАТРІОТИЧНУ) розповідь.... Вперше її розмістив у цій спільноті simply_the_grey, через певний час модератором (ХОТІЛОСЯ Б ЗНАТИ ЯКИМ?) цю розповідь було безсовісно видалено...
Якщо ви вбачаєте тут неполіткорректність, то вкажіть будь-ласка в коментаріях - у чому саме....??? А давайте не буде безсовістно тишком нишком видаляти такі ПАТРІОТИЧНІ пости, тим самим забираючи частинку нашої історії (частинку нашого минулого) у інших.....
Несимпатія однієї людини до даного твору - не дає право (навіть якщо ця людина наділена святим правом модератор) за власного бажання видаляти твір....Повинна бути якась об"єктивна думка про твір висвітлена у коментарях....Тільки після цього - якщо твір ображає переконання певної частини аудиторії, можна висовувати пропозицію щодо його видалення....





Сповідь ветерана НКВС СССР

Марно сподіваються совєтські ветерани війни і праці, які не були причетні до масових вбивств мирного населення, на повагу нащадків, доки не зрозуміють, що двух правд не буває

Історію загибелі цієї мужньої дівчини почув від одного з катів колишньої Станіславської (Івано-Франківської) тюрми. Час стер в пам'яті прізвище героїні, що знайшла смерть від його рук. Випадковість зустрічі з ним пов'язана з перебуванням в одному із желізноводських санаторіїв, де лікувався у 60-х роках.
Може, колись, коли розкриються ті страшні архіви КДБ, загиблій буде повернено ім'я, стане відомою історія її боротьби в рядах УПА. А сьогодні нехай буде так, як описую ту страшну правду, без імені героїні. Моя совість і честь примушує зробити це, хоч і надто пізно.
Щоденно, після обіду, мій сусід випивав припасену заздалегідь пляшку горілки, не роздягаючись і не роззуваючись, завалювався в ліжко і хропів. Років йому було не так багато, десь під сорок, виглядав знищеною алкоголем людиною.
Нав'язуючи компанію до пиття, з образою сприймав відмову, говорячи: "Что, пить со мной западло? Да ты знаешь, кто я такой? Со мной генералы считались, а ты пить со мной не хочешь?!"
Один раз, оп'янівши, сказав:
- Ты знаешь, почему я пью? Пью с тоски, что-то мучит меня, сосет, перед глазами постоянно люди, которых я лично убил.
- І що, не судили тебе за те? - запитую я.
- Не судили, ибо я был особым человеком.
- Чого ж ти людям не розкажеш про кривду, яку робив, - мовив я.
- Нельзя, подписку давал. Да и, вообще-то, делал, что приказывала партия, понял?
Але якось, добре випивши, він розповів про вбивство дівчини, яка постійно стоїть йому перед очима.
- Убивать научился еще в заградотряде под Сталинградом. Расстреливал разных. Солдат своих жалко было. А здесь, в Станиславе, убивали бандеровцев, этих не жалко было, - мовив далі.
- Однажды в тюрьму привезли молодую красивую девушку. Поймали стерво бандеровское, когда, отстреливаясь, уложила полвзвода наших солдат. Расстреляв все патроны с автомата, хотела взорваться гранатой, но граната не сработала. Взяли живой.
А далі з розповіді його стало відомо, що вона донька священика, віком до 22 років. В УПА виконувала обов'язки провідника, навіть назвав псевдо. Говорив, що дуже була гарною. У пам'яті цього ката збереглись її голубі ясні очі, красиве ніжне обличчя, довгі буйні чорні коси і струнка постать, одягнута в коротку шкірянку, в штани, на ногах - пасовані чобітки. Такою вона запам'яталась йому в той час, коли привели її до камери.
Сміливість дівчини на допитах дивувала катів, що мали з нею справу, її відвага не тільки вражала, а й викликала додаткову лють при допитах. Знущанням над нею не було меж. Вона знала, що її вб'ють, тому стійко переносила нестерпні муки, вперто нічого не виказувала.
- Как мы ее только не мучили: сначала били телефонными плетками, вся кожа на пальцах рук полопалась, когда прижимали дверью, били гвозди в пятки, за волосы подвешивали вверх и так держали, кололи грудь, подвешивали за ноги, несколько раз теряла сознание, отливали, но ничего так и не сказала. Отольем водой, станет на ноги и кровью плюет нам в лицо. Даже графином одного стукнула. Потом в наручниках допрашивали. Тройка осудила ее на смерть. Исполняли приговор я и еще несколько таких, как я . В день тогда мы убивали по десять и больше человек. Ту девку-бандеровку убить было поручено мне. Перед тем, как шел на дело, выпивал грамм двести водки и... Навеселе то неприятное дело было делать легче. Все же человека убивали.
- Ну і що, ніхто не просився? - спитав я.
- Нет. Побитые, порой поломанные, они шли, крестились, молились, пели гимн, кричали "Слава Украине", но не просились. Между тем, редко кто из них знал, куда мы их ведем. Просто чувствовали, что идут на смерть. Ведь мы их не ставили под стенку, а убивали так.
- Як це так? - перепитав я.
- Очень просто. В то время, когда вели по коридору, обушком били в потылычную часть головы. То получалось классно, почти без крови. Ударишь, подергается раз-два и - конец.
- Який же це обушок?
- А вот такой, как железнодорожники буксы в колесах обстукивают, - маленький, с длинной ручкой. Держишь в рукаве, не видно, когда надо - высунул, раз ударил - и готово...
Цинічності розповіді не було меж. Аби хоч десь якийсь нерв сіпнувся на обличчі у мого співрозмовника. Ні. З якоюсь особливою насолодою продовжував:
- А ее перед тем, как убить, втроем еще хотели изнасиловать. Рвалась, падло, кусалась, побили мы ее крепко, но не далась. Вылили на голову воды, очнулась. И я повел ее по коридору убивать. Она поняла, куда веду, ибо крикнула: "Прощайте, брати! "Дзвінка" іде на смерть!" Повернулась ко мне, с ненавистю что-то сказала, шла и пела.
Дивуючись силі духу цієї закатованої дівчини, кадебіст запитав мене: "Ты знаешь, что она пела? Пела бандеровский гимн "Еще не вмерла".
- І що ж було далі? - спитав знову я.
- А что дальше? Как только она ступила на канализационную решетку, с рукава я высунул обушок и сильно ударил ее. Ударил и не попал, куда надо, ведь пьянел уже, провозились с ней до этого долго.
Скрутилась сердешна на коліна від удару, опустилась на руки, але не впала. Тоді кат ногою притиснув її до бетону і став бити по голові обушком, поки не вискочив мозок.
- Ну, а далі що" - знову спитав я.
- Дальше ничего. Дернулась несколько раз - и все. Я вытер оббрызганные кровью и мозгами сапоги, нагнулся, перевернул, чтоб снять наручники, и увидел ее открытые глаза, что как-то особенно смотрели на меня. До сих пор вижу эти глаза. Снял наручники и пошел.
А далі розповідав, що після екзекуції приходив лікар, забирали тіло і подібна процедура повторювалась з іншим приреченим на смерть.
- Ну, а тоді срвість тебе не мучила? - запитав я.
- Какая там совесть? Что, я только один это делал? Пойдешь после этого, хорошо выпешь - и по совести. Думаешь, мне даром капитана дали, а премий сколько я получил! Сколько их там убил, счета нет. Совесть тогда не мучила, молодой был, а вот сейчас некоторые ночью снятся. Особенно эта девка.
Налив склянку горілки, випив і запитав:
- Скажи, как мне избавиться от нее. Преследует даже днем, бывает, иду - она идет за мной, оборачиваюсь - нет. Иду - опять она идет. Что мне делать, не знаю...
Сп'янілий кат, не роздягаючись, повалився на ліжко і захропів. А я поклявся, що дітям, внукам, усім розкажу про цю героїчну дівчину. І хоч без імені, а оживе вона в історії нашої боротьби за волю.

Найкращі журнальні обкладинки

Четверг, 14 Августа 2008 г. 23:27 + в цитатник
Это цитата сообщения Agapka [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

1. Rolling Stone (22 января, 1981)
Первое место было отдано обложке журнала Rolling Stone с фотографией Джона Леннона и Йоко Оно, сделанной знаменитым фотографом Анни Лейбовиц (Annie Leibovitz) буквально за несколько часов до гибели музыканта 8 декабря 1980 года.
 (480x596, 46Kb)

Ещё

Є тільки сьогодні...

Четверг, 14 Августа 2008 г. 01:40 + в цитатник
Это цитата сообщения Fritz_Inferno [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

счастье


сегодня утром
на меня насрала
наглая жирная ворона
это к счастью
радостно сообщила мне
косоглазая дворничиха
кто его знает
может так оно и есть
но
вытирая с плеча
зловонную серо-зелёную жижицу
я подумал
что
если дорога к счастью
непременно должна быть декорирована
дерьмом
я лучше пойду
в другую сторону

LI 7.05.22

хороша притча....

Среда, 13 Августа 2008 г. 20:10 + в цитатник
Это цитата сообщения Jnanavakya [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Как-то в одно селение пришёл старый мудрый человек и поселился там. Он любил детей и проводил с ними много времени. Ещё он любил делать им подарки, но дарил только очень хрупкие вещи. Как ни старались дети быть аккуратными, их новые игрушки скоро ломались. Дети расстраивались и горько плакали. Проходило время, и мудрец снова дарил им игрушки, столь же хрупкие.
Однажды родители не выдержали и пришли к нему:
— Ты мудр и желаешь нашим детям только добра. Зачем ты делаешь им такие подарки? Они стараются, как могут, но игрушки всё равно ломаются, а дети плачут. Твои игрушки так прекрасны, что не играть с ними невозможно.
— Пройдёт немного лет, — улыбнулся старец, — и кто-то подарит им своё сердце. Может быть, мои подарки научат их быть аккуратней...

 (640x427, 14Kb)

Про війну....

Вторник, 12 Августа 2008 г. 16:50 + в цитатник
Это цитата сообщения LiluMi [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

О войне в Осетиии

"Смотря на бой со стороны, каждый мнит себя стратегом"
Наполеон

Почему-то каждый считает себя невьебенным геополитиком и аналитиком и смеет утверждать о событиях в осетии, как-будто сам там находится. И в основном все разговоры сводятся к брани между народами: "Грузия подчиняется США и делает етнические чистки, Россия выступает в качестве миротворительных войск ООН а в новостях провоцируют ненависть к Грузиии и Украине, потому что Украина покрывает интересы Грузии" - не верю ни в одно утверждение!
Журналисты с разных сторон выставляют свои числа погибших и у кого число больше, тех следует жалеть, а других ненавидеть. И они реально соревнуются в этих числах.

А правда? хуй вам - вы никогда не узнаете правду, вам она не положена. Вы всего лишь серая масса, которой очень легко управлять.

усомнились в своем звании серой управляемой толпы? вникните в один из параграфов енциклопедии методов пропаганды

може воно так і є....

Вторник, 12 Августа 2008 г. 15:36 + в цитатник
Это цитата сообщения XabbaXen [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Одна буддийская притча, или еще раз про Аннушку и масло.

Жил-был в деревне старик. И был у него конь. И в один день старик обнаружил, что стойло открыто, а коня нет. “Не повезло!” - говорили старику соседи. “Не знаю, посмотрим” - отвечал старик.

Читать далее...

Підбір музикальніх стилів

Понедельник, 11 Августа 2008 г. 19:05 + в цитатник
Это цитата сообщения HairCutter_X [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]








































Поиск сообщений в ФАКтично_Янгол
Страницы: 12 ... 8 7 [6] 5 4 ..
.. 1 Календарь